Справа № 309/3217/18
Провадження № 2/309/144/19
28 березня 2019 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області в особі
головуючого судді Савицький С.А.
за участю секретаря судових засідань Гуржій Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишківської селищної ради, третя особа відділ у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання права власності ,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Вишківської селищної ради, де третя особа Відділ у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області мотивуючи наступним.
07.11.2002 року ОСОБА_2 та позивач уклали Договір Дарування посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Палюк В.І. та зареєстрований в реєстрі за №2593, відповідно до умов якого ОСОБА_2 подарувала позивачу жилий будинок із належними до нього надвірними будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 .
Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,21 га, яка знаходиться на території смт. Вишково Вишківської селищної ради та призначена для обслуговування житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 , дарувальник померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Стосовно земельної ділянки, на якій розташований подарований будинок, угоди укладено не було. Разом з тим, станом на сьогоднішній день не має можливості укласти угоду, адже, власник земельної ділянки помер.
Посилаючись на ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст. 120 «е» ЗК України, ст. 377 ЦК України, до позивача, який набув право власності на житловий будинок, переходить і право власності на земельну ділянку, на якій він розміщений, в обсязі й на умовах, установлених для попереднього землевласника, розміри ділянки встановлюються договором, а якщо договором про відчуження будинку розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, що зайнята будинком, та на частину ділянки, необхідну для його обслуговування. Ці спеціальні норми закону мають у спірних правовідносинах перевагу над іншими нормами. Тому позивач набув право на оформлення у власність частин земельної ділянки, що раніше належали відповідачам.
Посилаючись на ці обставини, на вказані норми закону просив визнати право власності на земельну ділянку, площею 0,7 га розташована на території смт. ВишковоВишківської селищної ради та призначена для обслуговування житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1 .
Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив задоволити.
Представник відповідача Вишківської селищної ради в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надіслав до суду письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги визнають, позовні вимоги вважають обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що 07.11.2002 року між ОСОБА_2 та позивачем укладено Договір Дарування житлового будинку за номером АДРЕСА_1 , зареєстрований в реєстрі за №2593.
Вказаний житловий будинок належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності виданого Вишківською селищною радою народних депутатів від 28.10.1983 р. за № 2011 на підставі рішення виконкому Вишківської селищної Ради за №47 від 26.10.1983 року, зареєстроване в Хустському державному підприємстві технічної інвентаризації в реєстровій книзі №6 під реєстровим №1277.
Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,21 га та призначена для обслуговування житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серія ЗК №007128, виданого на підставі рішення 7 сесії 22 скликання Вишківської селищної ради народних депутатів від 13 травня 1996 року.
Відомості про дану земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру та земельній ділянці не присвоєно кадастровий номер.
19.11.2017 року, дарувальник померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 є одноосібним власником житлового будинку із належними до нього надвірними будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 0,7 га, призначеній саме для обслуговування цього житлового будинку (ст. 11 ч. 1, ч. 2 п.п. 1, 4, ст. 182 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 316-319, 325, 328 ЦК України, ст. 2 ч. 1, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1 п. 1, ст. ст. 5 ч. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Закон № 1952-IV).
Земельна ділянка разом із розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями (садиба) є нерухомою річчю (нерухомим майном) у розумінні ст. 181 ч. 1 ЦК України. Будинок, належні до нього господарські будівлі і споруди та земельна ділянка, на якій вони розташовані і яка призначена для їх обслуговування, становлять єдине ціле, порушення такої цілісності тягне відповідні порушення у здійсненні права власності щодо відповідного майнового об'єкта (об'єктів).
Згідно з п. 2 Прикінцевих та Перехідних Положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що земельні ділянки право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Право приватної власності, у т.ч., на землю, є непорушним, поряд із цим, це право набувається і реалізується громадянами відповідно до закону, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, випадки позбавлення, обмеження права власності, припинення права власності та діяльності власника встановлюються Конституцією та законами України (ст. 14 ч. 2, ст. 41 ч. 4 Конституції України, ст. 1 ч. 2, ст. 78 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 79, 81, ст. 153 ч. 1 ЗК України, ст. 3 ч. 1 п. 2, ст. 319 ч. 7, ст. 321 ч.ч. 1, 2 ЦК України). Цивільні права особа здійснює, а цивільні обов'язки - виконує у межах, встановлених договором або актами цивільного законодавства, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання правом не допускається; власник не може використовувати право власності на шкоду правам інших осіб (ст. 13 ч.ч. 1-3, ст. 14 ч. 1, ст. 319 ч. 5 ЦК України).
Відповідно до ст. 377 ЦК Українидо особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Згідностатті 120 ЗК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Вказаний висновок Верховного Суду України у справі за № 6-2225 цс16 в силу вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України підлягає врахуванню іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 316-319, 321, 325, 328, 377 ЦК України, ст. ст. 120, 125 ЗК України, ст.10,12, 81, 211,223, 247, 259, 263-265 ЦПК України -
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Хустським МРВ УМВС України в Закарпатській області від 07 грудня 1999 року, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , право власності на земельну ділянку, площею 0,7 га розташована на території смт. Вишково Вишківської селищної ради та призначена для обслуговування житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗК №007128, виданого на підставі рішення 7 сесії 22 скликання Вишківської селищної ради народних депутатів від 13 травня 1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2376.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Хустського
районного суду: Савицький С.А.