ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.01.2020Справа № 910/14839/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
про стягнення 4710,35 грн
Без виклику представників сторін
У жовтні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення 4710,35 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.01.2017 по вул. Леніна в смт. Камишня, Миргородського району, Полтавської обл. відбулась дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , у результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , якому позивач, як страховик виплатив, страхове відшкодування в розмірі 15875,10 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна» позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування суми понесених збитків, яка була частково задоволена відповідачем на суму 5231,54 грн. Враховуючи, що відповідачем не в повному обсязі було виконано свої зобов'язання в частині повної оплати суми понесених збитків позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4710,35 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 11.11.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 21.11.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 29.11.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 25.11.2019.
Відповідач у поданому о суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що за наслідком вказаної ДТП останнім було виплачено суму страхового відшкодування на рахунок потерпілої особи - власника автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 в розмірі 5115,75 грн, а також відшкодовано відповідачу суму в розмірі 5231,54 грн. Так відповідач зазначає, що за наслідками розглядуваної ДТП останнім було відшкодовано грошові кошти в загальному розмірі 10347,29 грн. З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а відтак просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач проти зазначених доводів відповідача заперечив зазначивши, що у зв'язку із виплатою суми страхового відшкодування потерпілій особі за договором добровільного страхування, до останнього перейшло право вимоги до відповідача, після чого позивач звернувся до відповідача із відповідною вимогою. Позивач стверджує, що відповідач будучи обізнаним про виплату позивачем суми страхового відшкодування та про його право на стягнення таких коштів з відповідача, безпідставно здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 5115,75 грн на рахунок ОСОБА_2 . З огляду на вкладене позивач зазначив, що відповідач, в силу приписів чинного законодавства зобов'язаний відшкодувати позивачу суму виплаченого страхового відшкодування, а також відповідач не позбавлений можливості звернутись до ОСОБА_2 із вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що с між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту, за умовами якого застраховано, автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , в тому числі за страховим ризиком - ДТП.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3017008409705132, 07.01.2017 по вул. Леніна в смт. Камишня, Миргородського району, Полтавської обл. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого пошкоджено зазначені автомобілі. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001.
Згідно з постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.01.2017 по справі №541/39/17, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП.
Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту від 16.11.2016, на підставі страхового акту №639-02 від 25.01.2017, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу в розмірі 15875,10 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №1576 від 25.01.2017.
Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі Рахунку №САСТ-601724 від 20.01.2017 СТО - ТОВ «Автоцентр Прага авто на Кільцевій», відповідно до якого вартість відновлювального автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 склала 15875,10 грн.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/9162218 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна».
З наявного в матеріалах справи Витягу з інформаційної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що поліс обов'язкового страхування №АІ/9162218 був чинний на момент скоєння ДТП (07.01.2017). Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн, франшиза - 500 грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.
Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту від 16.11.2016, перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 , мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із вимогою №997 від 03.02.2017 про виплату страхового відшкодування, яка була отримана відповідачем 09.02.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
У відповідь на вказану вимогу, відповідач листом №17-05/10073 від 15.08.2017 повідомив про виплату суми страхового відшкодування в розмірі 5231,54 грн, яка була розрахована на підставі Звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП Горобець Ю.М. за результатами проведеного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого внаслідок розглядуваної ДТП, за результатами проведення якого було складено Звіт №5628 від 02.02.2017, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 9359,22 грн, а вартість матеріального збитку склала 5865,32 грн.
Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується, що відповідачем було частково виплачено на рахунок позивача суму страхового відшкодування в розмірі 5231,54 грн.
Стосовно заперечень відповідача, стосовно того, що останнім було виплачено частину суми страхового відшкодування на рахунок потерпілої особи ОСОБА_2 на підставі звернення останнього до відповідача із відповідною заявою, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи. 11.01.2017 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою №149353 про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до страхового акту №2300149353 відповідач визнав вказану подію страховим випадком, та 21.04.2017 здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 5115,75 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжного доручення №0019358 від 21.04.2017 та відомості №ВПТ-002351 від 20.04.2017.
Утім суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Чинним законодавством визначено, що окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Тобто, право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту не обмежується, проте можливість потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді отримати відшкодування заподіяної шкоди двічі не передбачена.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, потерпілий звернувся за отриманням страхового відшкодування двічі та отримав страхове відшкодування від позивача 25.01.2017, від відповідача - 21.04.2017.
Згідно зі ст.ст.512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
У зв'язку з вищевикладеним позивача, який 25.01.2017 виплатив страхове відшкодування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник ОСОБА_2 мав до особи, відповідальної за завдані збитки. Таке право вимоги відповідача в частині виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 передав позивачу з моменту отримання страхового відшкодування за договором, тобто 25.01.2017.
Саме з 25.01.2017 ОСОБА_2 став неналежним отримувачем страхового відшкодування за полісом №АІ/9162218 в силу вимог чинного законодавства та умов договору страхування та не мав правових підстав отримувати страхове відшкодування від відповідача, а відповідач, відповідно виплачувати їх.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що відповідач був обізнаний про виплату позивачем суми страхового відшкодування, оскільки відповідач отримав вимогу позивача 09.02.2017, а виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування - 21.04.2017. Також, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права на отримання від ОСОБА_2 безпідставно набутих коштів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 4710,35 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 25; ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; ідентифікаційний код 31650052) суму страхового відшкодування в розмірі 4710 (чотири тисячi сімсот десять) грн 35 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 02.01.2020.
Суддя Я.В. Маринченко