ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.01.2020Справа № 910/15847/19
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ»
про стягнення 100 000,00 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» (відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 100 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15847/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
27.11.2019 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-09/39119 від 25.11.2019 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісами № АМ/4889743.
29.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 про відкриття провадження у справі № 910/15847/19 надійшла належним чином засвідчена копія довідки Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 01.06.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 про відкриття провадження у справі № 910/15847/19.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/15847/19 було направлене відповідачу за адресою: 03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 13-Б, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв'язку до Господарського суду міста Києва.
Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/15847/19 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази, а також докази надані Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
27.12.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (позивач, страховик) та юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «РТП-Сервісна компанія» (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «ЄВРОКАСКО 5 ЗІРОК» № FO-00283281 (надалі - договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору страхування визначений 00:00 год. 28.12.2018 до 24:00 год. 28.12.2019.
01.06.2019 в місті Дніпро на проспекті Олександра Поля сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «BMW 3281 », державний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 . Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області № 3019156601847252 про дорожньо-транспортну пригоду.
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 п. 8.7.3-е Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Кіровського районного суму м. Дніпропетровська від 14.08.2019 у справі № 203/2148/19, залишеною без змін Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2019, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.
Відповідно до Висновку № 6675 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ, складеного 09.07.2019 експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , пошкодженого у наслідок ДТП, становить 258 871,76 грн (надалі - висновок № 6675 від 09.07.2019).
Підпунктом 8.28.2 пункту 8.28 договору страхування передбачено, що збитки в залежності від їх розміру та обставин настання класифікуються таким чином, зокрема, - «Знищення ЗТЗ» - якщо витрати на відновлювальний ремонт ЗТЗ дорівнюють або перевищують 70% його дійсної вартості на дату настання страхового випадку (в результаті настання будь-якого із застрахованих ризиків, крім «НЗ» (незаконного заволодіння)).
Згідно висновку № 6675 від 09.07.2019 ринкова вартість досліджуваного КТЗ «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , становить 345 315,24 грн.
Враховуючи, що витрати на відновлювальний ремонт автомобіля «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , (258 871,76 грн) перевищували 70% його дійсної вартості на дату настання страхового випадку (345 315,24 грн), страхувальник (позивач) визнав автомобіль «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , знищеним, а його відновлення економічно недоцільним, про що між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (позивач, страховик) та юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «РТП-Сервісна компанія» (страхувальник) 23.07.2019 було укладено Додаткову угоду на стадії виплати страхового відшкодування по факту настання страхового випадку по Договору добровільного страхування наземного транспорту «ЄВРОКАСКО 5 ЗІРОК» № FO-00283281 від 27.12.2018.
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 00076/05/919 від 06.09.2019 по договору страхування та розрахунку суми страхового відшкодування до нього було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 207 215,24 грн, виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 46928 від 09.09.2019.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 01.06.2019) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АМ/4889743. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Відповідно до полісу № АМ/4889743, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 100 000,00 грн, строк дії полісу встановлений з 08.09.2018 по 07.09.2019.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_2 керував автомобілем «BMW 3281», державний номер НОМЕР_3 , на законних підставах.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АМ/4889743, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки з урахуванням ліміту по майну, встановленого полісом № АМ/4889743.
По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений висновком № 6675 від 09.07.2019, страховим актом № 00076/05/919 від 06.09.2019 по договору страхування, розрахунком страхового відшкодування до нього та платіжним дорученням № 46928 від 09.09.2019.
Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АМ/4889743 становить 0,00 грн.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою № від 19.09.2019 на виплату страхового відшкодування, відповідно до якої просив відповідача здійснити відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 100 000,00 грн (розмір страхового відшкодування, сплачений позивачем та підтверджений висновком № 6675 від 09.07.2019, страховим актом № 00076/05/919 від 06.09.2019 по договору страхування, розрахунком страхового відшкодування до нього та платіжним дорученням № 46928 від 09.09.2019 з урахуванням ліміту по майну, встановленого полісом № АМ/4889743).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (ст 76-79 ГПК України).
Відповідач без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подав, у зв'язку з чим справа вирішувалась за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України. При цьому судом враховано приписи частини 4 наведеної статті ГПК України, згідно яких якщо відзив (а в спірному випадку відзив не подано взагалі) не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 100 000,00 грн страхового відшкодування підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 100 000,00 грн.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 1 921,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 1 921,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» (03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 13-Б; ідентифікаційний код 33442139) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65; ідентифікаційний код 30115243) 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 коп.) страхового відшкодування, 1 921,00 грн (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 02.01.2020.
Суддя Гумега О.В.