ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.12.2019Справа № 910/17831/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Борисенко І.І., розглянувши заяву Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №30» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДШ» про стягнення 45 997,31 грн. по договору №Г-42 на виготовлення продукції з наданого матеріалу,
16.12.2019 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №30» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДШ» 45 997,31 грн. по договору №Г-42 на виготовлення продукції з наданого матеріалу.
Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про видачу судового наказу з наступних підстав.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
При цьому пунктами 4 та 5 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
При цьому у п.п. 1, 8 ч. 1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу, а також, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків. Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідним доказом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
Як встановлено судом, заява про видачу судового наказу обґрунтована наявністю заборгованості боржника за договором.
Зокрема заявник вказує, що на виконання умов договору були складені акти здачі-приймання виконаних робіт №1,2,3 від 05.12.2018 на загальну суму 43 632,00 грн., проте заявником не додані відповідні акти, у зв'язку з чим суд не має можливості встановити за первісними доказами дійсний розмір заборгованості та перевірити обставини, на які посилається заявник.
Отже, заявником не додано доказів, якими заявник обґрунтовує обставини та на підставі яких ґрунтуються його вимоги, що є порушенням пунктами 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України.
З урахуванням викладеного, оскільки вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності, до заяви не додано відповідних доказів, які б підтверджували підставі яких ґрунтуються його вимоги, заява про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з відповідача 45 977,31 грн. грн. боргу, подана з порушенням вимог, встановлених п.п. 4,5 ч. 2 ст. 150 ГПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог ст. 150 цього кодексу.
За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.
Отже, суд відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст.152 ГПК України відмовляє у видачі судового наказу.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, п. 1,8 ч. 1, ч. 2 ст. 152, 153, 154 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Державному підприємству «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №30» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДШ» про стягнення 45 997,31 грн. по договору №Г-42 на виготовлення продукції з наданого матеріалу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Суддя І.І. Борисенко