Справа № 758/15911/18
Категорія 48
(ЗАОЧНЕ)
27 вересня 2019 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ларіонової Н. М. ,
при секретарі судового засідання Гальчинській А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, -
Позивач, інтереси якої представлені адвокатом - Скрипським В.Р., звернулася до суду з позовом про розірвання зареєстрованого з відповідачем 09.11.2002 р. шлюбу, в якому сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посилаючись на те, що подружнє життя у них не склалося через несумісність, суперечливість характерів, різні погляди на сімейне життя, втрати порозуміння між подружжям, внаслідок чого виникали в подружжя суперечки, шлюбні відносини між ними припинилися з січня 2014 року, подальше спільне проживання та примирення між ними є неможливими, просила розірвати шлюб. Просила також стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі мінімального рекомендованого розміру аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дітьми повноліття. Посилається на те, що відповідач є батьком їх спільних дітей, які проживають всі разом в одній квартирі, але відповідач не виконує покладені на нього обов'язки, не приймає участі у домашньому побуті та формуванні спільного сімейного бюджету. Відповідач на своєму утриманні інших дітей та непрацездатних батьків не має, має задовільний стан здоров"я, працездатний, тому вважає, що він має можливість сплачувати аліменти на утримання їх спільних дітей.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 05.02.2019 р.
До початку судового засіданні представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просив розглянути справу за відсутністю позивачки та розірвати шлюб. На позовних вимогах наполягає, вказавши в заяві, що шлюбні відносини між сторонами припинені з січня 2014 р., спору про майно подружжя не має, проти надання судом строку для примирення представник позивачки категорично заперечує. Позовні вимоги про стягнення аліментів підтримав, та просила задовольнити позов. Проти постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, до судового засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.
В зв'язку з чим, на підставі ст.223, 280 ЦПК України суд розглядає справу в заочному порядку.
Суд, встановивши обствини справи та перевіривши їх доказами, дійшов таких висновків.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В силу положень ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 09 листопада 2002 року Центральним відділом реєстрації шлюбу м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 2642, що підтверджено оригіналом свідоцтва про одруження серії № НОМЕР_1 від 09.11.2002 року.
Від подружніх відносин сторони мають неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюбні відносини між сторонами припинені з січня 2014 р. через відсутність взаєморозуміння, втрати почуття любові і поваги один до одного.
На час розгляду справи спору місце проживання дітей між сторонами немає, діти мешкають з позивачем.
Спору про розподіл майна між сторонами на момент розгляду справи не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Приписами ч. 1 ст. 24 СК України встановлено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Надання строку на примирення суд вважає недоцільним, тому що шлюбні відносини між сторонами припинені вже тривалий час, позивачка наполягає на розірванні шлюбу та категорічно заперчує проти надання строку на примирення суду. Крім того, відповідач, знаючи про розгляд справи судови про розірвання шлюбу, в судове засідання не з'вився, що свідчить про байдужість до збереження сім'ї.
Встановивши, що між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття любові, примирення подружжя є неможливим, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і не відповідає інтересам подружжя, суд дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і тому може бути розірваним.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне задовольнити позов, розірвавши шлюб між сторонами по справі.
Вирішуючи вимоги про стягнення аліментів, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Позивач просить стягнути аліменти в твердій грошовій сумі.
На підставі ч.1, 2 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Приписами ч. 2 ст.182 СК України (в редакції, яка діє з 08.07.2017 р.) встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є людиною працездатного віку, здоровий за станом зобдов'я, інших утриманців не має, документів про розмір свого офіційного щомісячного доходу не надав.
Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, до вікової категорії якої належить дитина сторін у справі, становить: з 1 липня 2019 р. - 2 118 гривень, з 1 грудня - 2 218 гривень.
Тим самим, мінімальний розмір аліментів на час розгляду справи на оду дитину становить 1 059,0 грн. (на час розгляду справи), а с 01.12.2019 р. - 1 109,0 грн.
Визначаючи розмір аліментів, суд враховує, що відповідач є людиною працездатного віку, здоровий за станом здоров'я, а також бере до уваги, що рівний обов'язок по утриманню дітей має нести і позивач у справі.
З огляду на те, що обов'язок по утриманню дитини лежить на обох батьках, виходячи із засад справедливості та розумності, суд, враховуючи обставини, передбачені ст. 182 СК України, приймаючи до уваги те, що відповідач позов визнав, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання спільних обох дітей у розмірі 3000,0 грн. щомісяця, починаючи з 03.12.2018 року і до досягнення меншою дитиною повноліття.
Вказаний розмір аліментів є доцільним, відповідає інтересам обох сторін та інтересам дитини, а також чинному законодавству. В зв'язку з чим приходить суд до висновку, що позов і в цій частині підлягає задоволенню.
На підставі ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. А відтак, сторони мають можливість звернутись до суду у встановленому законом порядку при настанні таких обставин.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дітей підлягають присудженню з дня подачі позову, тобто з 03.12.2018 року, і до повноліття меншої дитини.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,8 грн. (за вимогу про стягнення аліментів, як вимоги немайнового характеру, по ставці 704, 8 грн., що діяла на час звернення позивача до суду), оскільки відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач була звільнена від сплати судового збору за вимоги в цій частині на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону.
На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили підлягає направленню до Подільського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб від 09 листопада 2002 року № 2642, Центральним відділом реєстрації шлюбу м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї.
На підставі ст.51 Конституції України, ст.ст. ст. ст. 3, 24, ч. 3 ст. 105, 112, 115, 141, 180-184, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017р.),ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265,268,272, 273, 280-282, 353, 354, 430 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей - задовольнити в повному обсязі.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ), та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою України (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ), зареєстрований 09 листопада 2002 року Центральним відділом реєстрації шлюбу м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 2642, що мають двох неповнолітніх дітей.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ), аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 000,0 грн., які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 03.12.2018 року і до досягнення меншою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 704,8 грн. сімсот чотири грн. 80 коп.).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н. М. Ларіонова