Справа №760/20090/19
Провадження № 2/790/6482/19
09 вересня 2019 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І. розглянувши матеріали позовної заяви Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-
Позивач Департамент патрульної поліції 15.07.2019 р. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить:
стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції майнову шкоду в розмірі 501458,28 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 7521 грн. 88 коп.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі(стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, дотримання позивачем вимог, передбачених відповідним процесуальним законодавством України, а також юрисдикційну підсудність.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що даний позов не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.
Так, обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, представник ДПП посилається на те, що 13.07.2016 р. у м. Києві на просп. Повітрофлотському, 34, інспектор УПП у м. Києві ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1 , який керував службовим автомобілем «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_1 , допустив виїзд за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на перешкоду у вигляді дерева. Своїми діями відповідач грубо порушив вимоги п.п. 10.1, 12.1 ПДР. Внаслідок зіткнення автомобіля з перешкодою, пасажирові автомобіля «Toyota Prius» були спричинені тілесні ушкодження.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.04.2018 р. у справі 3760/14329/17 (провадження № 1-кп/760/679/18), відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Водночас, вказаною ухвалою встановлено вину відповідача у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Внаслідок вчинення відповідачем злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, автомобіль «Toyota Prius» отримав механічні пошкодження.
Згідно висновку експертного дослідження Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.08.2017 р. №19/13-1/100-ЕД/17, вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Toyota Prius», номер кузова НОМЕР_2 , 2014 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у результаті ДТП, яка сталася 13.07.2016 р. складає 501458,28 грн.
Таким чином, відповідач 13.07.2016 р. своїми неправомірними діями завдав механічних пошкоджень транспортному засобу «Toyota Prius» та завдав майнової шкоди на суму, яка становить 501458,28 грн.
Позивач зазначає, що станом на 13.07.2016 р. транспортний засіб «Toyota Prius» належав на праві власності Департаменту патрульної служби МВС України, та на підставі договору Позички №10 від 02.12.2015 р. перебував у користуванні Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
При цьому, статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
В той же час, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Виходячи з цілісності та системного аналізу Кодексу адміністративного судочинства України можливо встановити наступні критерії визначення юрисдикції адміністративного суду у спорі: по-перше - наявність публічного характеру правовідносин, по-друге - хоча б однією стороною правовідносин є суб'єкт владних повноважень у зв'язку з виконанням владних управлінських функцій, по-третє - між сторонами виник спір, компетенція адміністративних судів на який поширена дією ст. 19 КАС України і такий спір не віднесений до компетенції інших судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
За змістом п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Зазначеними нормами права прямо передбачено, що служба в поліції є публічною службою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоди державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна в період здійснення ним повноважень, пов'язаних з виконанням його службових обов'язків.
З огляду на вищезазначені вимоги закону, вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби.
Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій зазначено про відступ від раніше висловленої правової позиції у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 3 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17 в аналогічних спорах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, оскільки заявлені вимоги, підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства в порядку, визначеному КАС України.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 354 ЦПК України, ст.ст. 2, 4, 5. 19 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя С.І. Кушнір