Справа № 758/3945/17
Категорія 23
19 липня 2019 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Гальчинській А.О.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про захист прав споживача, -
В березні 2017 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень просив зобов'язати ПАТ «Київенерго» усунути порушення прав споживача комунальних послуг та вчинити певні дії, а саме: здійснити перерахунок плати за опалення і анулювати штучний борг, що виник через помилкове нарахування йому за другий комплекс МЗК; повідомити якою методикою розрахунку кількості тепла на опалення МЗК користується відповідач та надати йому цю методику; надати повний розрахунок кількості тепла на опалення МЗК, що припадає на його квартиру в опалювальних сезонах 2016-2017 р. та 2017-2018 р. з розбивкою по місяцям; надати показники будинкових лічильників тепла та розрахунок спожитого будинком тепла в опалювальних сезонах 2016-2017 р. та 2017-2018 р. з розбивкою по місяцям; розміщати в квитанції за централізоване опалення всі необхідні дані для перевірки правильності нарахувань за опалення МЗК, зокрема але не виключно: показники будинкових лічильників тепла та сумарне споживання квартирних лічильників тепла; здійснити перевірку квартирного тепло лічильника ULTRAHEAT № 66038942 у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що з 23.08.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір №837318700630100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню. 15.01.2017 року позивачем було отримано квитанцію ПАТ «Київенерго» на оплату послуги з централізованого опалення за грудень 2016 року на суму 4 090,06 грн. Вказує, що на відміну від попередніх квитанцій, в квитанцію включено дві позиції щодо оплати місць загального користування, одна квитанція на 1,4678 Гкал, інша квитанція на 0,3517 Гкал, а тому вважає, що ПАТ «Київенерго» вимагає з нього сплатити за МЗК сумарно 1,8195 Гкал, в той час як опалення всієї його квартири потребує лише 1,0670 Гкал. Зазначає, що включення 2-го комплексу МЗК в квитанцію помилкою відповідача, оскільки інші власники квартир аналогічної площі будинку в якому проживає позивач, отримали квитанції з одним МЗК і значно меншої суми. 17.01.2017 року позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій вимагав надати пояснення щодо нарахування оплати послуги з централізованого опалення за грудень 2016 року. Однак, відповіді на своє звернення позивач не отримав.
Ухвалою від 05.05.2017 року відкрито провадження у даній справі (суддя Супрун Г.Б.).
В липні 2017 року представником відповідача подані письмові заперечення, в яких сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 обладнано двома будинковими засобами обліку теплової енергії ULTRAHEAT - № 68645801 та № 68645788, які обліковують різні діапазони квартир, прийнятими на комерційний облік ПАТ «Київенерго» 02.04.2016 року. Зазначене підтверджується актами про прийняття теплового вузла обліку № 31/889 від 02.04.2016 року та № 31/890 від 02.04.2016 року. В діапазоні квартир, що обліковується засобом обліку теплової енергії № 68645788, який обліковує обсяг споживання послуг з ЦО МЗК в т.ч. квартири позивача, у жовтні 2016 року частина квартир була обладнана квартирними засобами обліку теплової енергії, з листопада 2016 року всі квартири вказаного діапазону обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії. Обсяги споживання теплової енергії для потреб надання послуг з ЦО вказаних вище будинкових засобі обліку фіксуються працівниками ПАТ «Київенерго» щомісячно у відомостях обліку теплової енергії. Зазначає, що в грудні 2016 р. та в лютому 2017 р. через технічну помилку в програмному комплексі з обліку споживачів комунальних послуг з ЦО та ЦПГВ ПАТ «Київенерго» платіжні квитанції сформовано не зовсім коректно, зокрема відображено дві графи на оплату МЗК замість однієї. При цьому, сумарний обсяг Гкал на опалення МЗК, виставлений до сплати мешканцям у двох графах, відповідав частці кожної з квартир на опалення МЗК, обчислених за методикою за наявними на час проведення нарахувань.
В лютому 2018 року представником відповідача були подані додаткові пояснення, в яких сторона відповідача зазначила, що інформацію про методику розрахунку кількості тепла на опалення МЗК позивачу надано у відповіді від 18.04.2017 року № 36КД/331/8886 на його звернення, інша інформація про нарахування за опалення МЗК надавалась ПАТ «Київенерго» у відповіді від 05.05.2017 р. № 36КД/331/10965 на колективне звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 , одним із авторів якого є позивач.
На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 16.11.2018 року матеріали вищевказаної справи передані в провадження судді Ларіонової Н.М.
В листопаді 2018 року представником відповідача були подані додаткові пояснення в яких сторона відповідача зазначила, що 01.05.2018 р. ПАТ «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання, у зв'язку із тим, що 24.04.2018 р. КМР прийнято рішення № 517/4581 про завершення укладеної з ПАТ «Київенерго» угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р. Майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, повернене з володіння та користування ПАТ «Київенерго» після припинення вищезазначеної угоди 30.04.2018 р., закріплено на правах господарського відання за КП «Київтеплоенерго» виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, в експлуатацію якого з 01.05.2018 р. перейшли котельні, теплові мережі та пункти, засоби обліку та інше допоміжне майно. Вказує, що вимога позивача щодо розміщення в квитанції для сплати за послугу з централізованого опалення даних щодо перевірки правильності нарахування за опалення МЗК не може бути виконана відповідачем, оскільки ПАТ «Київенерго» не формує квитанції за послуги з централізованого опалення, адже не надає такі послуги мешканцям міста Києва, в тому числі і позивачу. Крім того, у відповідних тарифах на послуги з централізованого опалення не було передбачено фінансування періодичної метрологічної повірки вузлів розподільного обліку (квартирних засобів обліку) теплової енергії. В зв'язку з вищезазначеним та відсутністю іншого джерела фінансування робіт з повірки, ПАТ «Київенерго» не виконувало безкоштовну метрологічну повірку квартирних засобів споживачем комунальних послуг з централізованого опалення. Таким чином, власником квартирного засобу теплової енергії є позивач, саме він зобов'язаний за власний кошт здійснити повірку цього засобу обліку після закінчення міжповірочного інтервалу.
В березні 2019 року позивачем була подана письмова відповідь на заперечення відповідача, в якому позивач зазначав, що відповідач в своїх запереченнях посилається на «Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення» затвердженої Наказом Мінбуду України 31.10.2006 р. № 359. Однак, відповідач використовує в розрахунках не показники споживання тепла по будинку в цілому, а по окремим під'їздам (секціям, тепловим вводам). Не враховуючи той факт, що будинок є єдиною системою і розділити такі складові частини МЗК як підвали, горища по різним «тепловим вводам» фізично не можливо. Позивач вважає, що розрахунки відповідача споживання тепла на опалення МЗК по частині будинку є неправомірними.
В квітні 2019 року позивач подав письмову відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив, що міжповірочний інтервал тепло лічильника складає 48 місяців, 47 з яких позивач оплачував послуги відповідача по тарифам, які містили в собі фінансування на повірку лічильника. Вказує, що повірка лічильника часто затягується більше місяця, а повірити його потрібно до 02.09.2017 р., тобто відповідач повинен був почати роботи по повірці ще до набуття чинності ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», але навмисно цього не зробив. Крім того, умовами договору № 837318700630100, який був укладений 23.08.2016 року між позивачем та відповідачем в частині зобов'язання виконавцем проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, залишились чинними і після того, як почали діяти норми ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а тому відмова відповідача провести повірку квартирних засобів обліку теплоенергії є прямим порушенням умов договору.
Відповідно до п.9 ч.1 розділу ХІІІ «Перехідні положення ЦПК України (2017 р.) розгляд даної справи підлягає за нормами ЦПК України (2017 р.), чинного з 15.12.2017 р. Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач підтримав позов в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому. Після оголошення перерви перед початком судового засідання подав заяву про закінчення розгляду справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження , які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, як розподілити між сторонами судові витрати , чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (ст. 264 ЦПК України).
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Судом встановлено, що 23.08.2016 року між позивачем та ПАТ «Київенерго» було укладено договір № 837318700630100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населення, відповідно до умов якого, ПАТ «Київенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 і відповідно отримує послуги енергопостачальника ПАТ «Київенерго».
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо-та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними.
Вказано правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі №6-59цс13.
Відносини між Виконавцем послуг з ЦО, яким є ПАТ «Київенерго», та споживачами таких послуг, яким, зокрема, є Позивач, врегульовуються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.
Згідно з п.8 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Порядок перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг визначено в Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» №630 від 21 липня 2005 року, відповідно до яких у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі.
Пунктами 35, 37, 38, 39 Правил встановлено, що представник виконавця, якому невідомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку.
За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем та представником виконавця.
Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця.
У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта- претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.
Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій.
Виконавець зобов'язаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови.
У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг.
Таким же чином регулюється дане питання в ст.18 Закону України « Про житлово-комунальні послуги».
Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до ПАТ «Київенерго» з вимогою надати пояснення щодо нарахувань оплати послуги з централізованого опалення за грудень 2016 року.
Пунктом 5 Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 року №151, перерахунок за надання послуг з ЦО у разі невідповідності фактичної температури в житлових приміщеннях нормативній, здійснюється за відсутності квартирних та будинкових засобів обліку теплової енергії.
Система централізованого опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 обладнано двома будинковими засобами обліку теплової енергії ULTRAHEAT - № 68645801 та № 68645788, які обліковують різні діапазони квартир, прийнятими на комерційний облік ПАТ «Київенерго» 02.04.2016 року.
У зв'язку з наявністю будинкових засобів обліку теплової енергії підстави для здійснення перерахунку відсутні.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або бережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищенаведені обставини, ПАТ «Київенерго» не вчиняло жодних неправомірних дій по відношенню до позивача, а тому ПАТ «Київенерго» не може нести відповідальність.
Згідно ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона обов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивачем не доведено позовні вимоги, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, суд, -
В позові ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (адреса місце знаходження: 01001, м. Київ, пл. І. Франко, буд. 5; код ЄДРПОУ 00131305) про захист прав споживачів - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. М. Ларіонова