ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24245/19
провадження № 1-кс/753/7886/19
"19" грудня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
законного захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, студент 3 курсу приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при МАУП», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваний у кримінальному провадженні № 12019100020009202 від 18.12.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 342 КК України,
19 грудня 2019 року слідчий слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУ НП у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 342 КК України- ОСОБА_7 .
Клопотання слідчий обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 , будучи притягнений до кримінальної відповідальності, належних висновків для себе не зробив на шлях виправлення не став та знову вчинив умисні злочини за наступних обставин.
Так, 17.12.2019 близько 22-30 год. ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 2/30, помітив припаркований автомобіль Hyundai Tucson, 2016 року випуску, чорного кольору, номер кузову: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, ОСОБА_7 , переконавшись що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, підійшов до вищевказаного автомобіля та у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб відкрив його водійські дверцята та проник до його салону.
У подальшому, ОСОБА_7 , сівши на сидіння водія, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, запустив двигун вказаного автомобіля та поїхав у двір будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де, припаркувавшись, вийшов з салону та зняв з автомобіля д.н.з. НОМЕР_2 , встановивши д.н.з. НОМЕР_3 , де під час заміни державних реєстраційних номерних знаків був помічений особою, яка викликала на місце події співробітників поліції.
У подальшому, 17.12.2019 близько 23-08 год. за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 22-А прибули співробітники поліції, які помітили припаркований за вказаною адресою автомобіль Hyundai Tucson, 2016 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 з працюючим двигуном та увімкненими габаритними вогнями. Також співробітники поліції за кермом вищевказаного автомобіля виявили ОСОБА_7 та попросили останнього вийти з автомобіля і пред'явити для огляду документи. Однак ОСОБА_7 вимоги співробітників поліції проігнорував, та в подальшому розпочавши рух, намагався на викраденому автомобілі з місця події втекти, однак заїхавши на зелену зону, потрапив в пастку з огородження гумових шин, після чого, вискочивши з салону викраденого ним автомобіля намагався з місця події втекти, однак був затриманий працівниками поліції.
Таким чином ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він своїми умисними діями вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Крім того, 17.12.2019 близько 22-30 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за кермом автомобіля Hyundai Tucson чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 22-А, помітив, як навпроти вказаного автомобіля зупинився автомобіль екіпажу «Рубін 202», з якого вийшло двоє працівників Управління патрульної поліції у м. Києві, одягнуті у формений одяг з відповідними знаками розпізнання, серед яких був потерпілий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Працівники патрульної поліції, підійшовши до автомобіля, запропонували ОСОБА_7 вийти з транспортного засобу та пред'явити для огляду документи, що посвідчують його особу, і підтверджують право користування вказаним транспортним засобом. ОСОБА_7 зазначені вимоги проігнорував та в подальшому, розпочавши рух, намагався на викраденому автомобілі з місця події втекти, однак заїхавши на зелену зону, потрапив в пастку з огородження гумових шин.
Після чого, співробітники патрульної поліції, які в цей час перебували на службі відповідно до дислокації та виконували службові обов'язки, знову підійшовши до автомобіля, висловили ОСОБА_7 вимогу вийти з автомобіля та пред'явити для огляду документи.
У подальшому, співробітник Управління патрульної поліції у м. Києва ОСОБА_10 який в цей час знаходився поруч з водійськими дверима вищевказаного автомобіля, помітив, як ОСОБА_7 лівою рукою відкрив водійську дверку, тримаючи в правій руці предмет схожий на газовий балончик, із написом «Терен-4», після чого, ОСОБА_10 закрив дверцята автомобіля.
У цей час ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, опустив скло водійських дверей та, просунув у отвір праву руку, де утримував предмет, схожий на газовий балончик, із написом «Терен-4», ігноруючи законні вимоги співробітників поліції під час виконання ними службових обов'язків, з метою уникнення затримання та втечі з місця події, здійснив розпилення вмісту вказаного предмету в обличчя потерпілого, після чого, вискочивши з салону автомобіля Hyundai Tucson, намагався з місця події втекти, однак в подальшому, був затриманий працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він своїми умисними діями вчинив опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Метою застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 342 КК України, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки вчинений ним злочин є тяжким та у разі визнання його винуватим останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі; а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як останній притягується до кримінальної відповідальності не вперше, належних висновків для себе не робить.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, посилаючись на обставини викладені в ньому та просить суд застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 342 КК України, підозра є обґрунтованою та вина ОСОБА_7 підтверджена зібраними на даному етапі досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом прийняття заяв про вчинені кримінальні правопорушення від ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; протоколом огляду місця події від 18.12.2019 за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 24; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 від 18.12.2019; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 .; протоколом огляду місця події від 18.12.2019; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , (потерпілого) ОСОБА_10 , а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а тому інший запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки, та здійснить запобіганню ризиками, і єдиним запобіжним заходом який би забезпечив його процесуальну поведінку є тримання під вартою.
Крім того, 22.01.2019 до Оболонського районного суду м. Києва направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 .
Захисник підозрюваного, законний представник та підозрюваний у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, та просили слідчого суддю застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, зокрема домашній арешт у нічний час доби або заставу, як такого що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, із урахуванням того, що підозрюваний навчається та має постійне місце проживання.
Крім того, захисник підозрюваного як на підставу відмови у задоволенні клопотання посилався на необґрунтованість підозри, неналежність доказів, зокрема щодо кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст. 342 КК України, а також відсутність у клопотанні обґрунтувань щодо застосування інших більш м'яких та наявних на час розгляду клопотання та існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Законний представник підозрюваного-мати ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що син проживає з нею, вона зможе забезпечити його процесуальну поведінку у разі якщо він буде на домашньому арешті.
Суд, перевіривши надані матеріали клопотання, підстави та обґрунтування покладені в його обґрунтування, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання та дослідивши докази по наданих матеріалах, заслухавши думки підозрюваного, захисника та прокурора, приходить до наступних висновків.
Повноваження прокурора та захисника, які були присутні у судовому засіданні, слідчим суддею перевірені.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам статті 184 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Старшим слідчим слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_7 18.12.2019 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 342 КК України.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 342 КК України кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними слідчим на даному етапі досудового розслідування доказами, а саме: протоколом прийняття заяв про вчинені кримінальні правопорушення від ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; протоколом огляду місця події від 18.12.2019 за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 24; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 від 18.12.2019; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ; протоколом огляду місця події від 18.12.2019; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , (потерпілого) ОСОБА_10 , а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Фактичні данні щодо обставин що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються судом під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися судом з зазначених підстав.
Так, згідно до вимог ст.178 КПК України судом враховується, що у ході розгляду клопотання, ОСОБА_7 зазначив, що готовий співпрацювати зі слідством; вік та стан здоров'я підозрюваного, який не має будь-яких захворювань, які б перешкоджали вирішенню питання про обрання запобіжного заходу; тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, що йому загрожує у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів; щодо міцності соціальних зв'язків ОСОБА_7 встановлено, що він уродженець м. Києва, громадянин України, студент 3 курсу приватного вищого навчального закладу «Економіко-правовий технікум при МАУП», зареєстрований та проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , не одружений, притягнутий до кримінальної відповідальності: 22.01.2019 обвинувальний акт стосовно якого за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 КК України направлений для розгляду до Оболонського районного суду м. Києва, що свідчить про його негативну репутацію.
А тому, дослідивши матеріали кримінального провадження, підтверджені ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, так як враховуючи санкцію статті за якою він є підозрюваним ОСОБА_7 може з метою уникнення від покарання яке йому може загрожувати, при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка у зазначеному кримінальному провадженню; вчините інше кримінальне правопорушення.
Посилання захисника підозрюваного на недоведеність підозри ОСОБА_7 у скоєнні злочину який є тяжким, спростовано в ході судового розгляду дослідженими доказами та показами самого ОСОБА_7 , а тому таку позицію захисту слідчий суддя сприймає критично, оскільки ризики заявлені стороною слідства та підтверджені в ході судового розгляду, стороною захисту не спростовано, а тому оцінюючи у сукупності всі фактичні данні встановлено та підтверджено ризики передбачені ст. 177 КПК України, а тому жодних фактичних даних які перешкоджають застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в ході судового розгляду не встановлено.
Щодо позиції сторони захисту що прокурор та слідчий не обґрунтували неможливість застосування до підозрюваного іншого менш суворого запобіжного заходу, то така позиція сторони захисту спростовується наведеними обґрунтуваннями під час судового розгляду наведеними прокурором та слідчим, та самим клопотанням слідчого в якому міститься посилання на зазначені обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 485 КПК України кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх. Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
Згідно до ч. 2 ст. 22 КПК України, ОСОБА_7 має вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, враховуючи його підозру у вчиненні кримінального правопорушення за передбаченого ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 342 КК України.
Згідно зі ч 1 ст. 488 КПК України батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Практика ЄСПЛ послідовна у підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W.v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Виходячи із приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Окрім того жоден із запобіжних заходів, не пов'язаних з примусовим позбавленням волі підозрюваного ОСОБА_7 , у тому числі й домашній арешт, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, бо фактично стороною захисту не доведено та не підтверджено що підозрюваний має можливість перебувати під домашнім арештом за місцем проживання, чи є особи які б утримували б його під час знаходження його під домашнім арештом, чи є умови за вказаним місцем проживання, для забезпечення процесуальної поведінки підозрюваним, а тому, враховуючі характеризуючи данні на особу, який підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 342 КК України, а тому підстав для застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, який би забезпечив виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, судом не вбачається.
На підставі вище зазначеного, оцінивши в сукупності встановлені в ході розгляду клопотання обставини, а також доведеність слідчим та прокурором заявлених ризиків, доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинувачуваним обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків передбачених ч. 4 цієї статті.
Слідчий суддя вважає, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, встановленими під час судового засідання ризиками, обґрунтованої підозрою, застава встановленню не підлягає.
На підставі вище зазначеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193-194, 197, 199, 309, 370-371, 485-488 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до «23» год. «10» хвил. 14 лютого 2020 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську місцеву прокуратуру № 2.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя: