печерський районний суд міста києва
Справа № 757/51524/19-ц
04 листопада 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ільєвій Т.Г.,
при секретарі судових засідань Рябцовій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Київська міська рада про встановлення незалежності правовстановлюючих документів, -
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва із заявою про встановлення незалежності правовстановлюючих документів, а саме встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) правовстановлюючих документів:
- Дублікату Свідоцтва про право власності на житло від 30 листопада 1993 року, виданого Комісією по приватизації житлового фонду Міністерства економіки України згідно з розпорядженням (наказом) №398 від 30 листопада 1993 року, про право власності на квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
- Договору дарування 1/3 частини квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 13 лютого 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви заявник вказує, що в правовстановлюючих документах на житло зазначено прізвище заявника « ОСОБА_1 », яке не відповідає запису прізвищ заявника в паспорті « ОСОБА_1 », у зв'язку з чим у неї наявні перешкоди щодо розпорядження своє власністю на власний розсуд.
Ухвалою судді від 30 вересня 2019 року у справі відкрито провадження.
Заявник в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.
Суд, вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників, які беруть участь у справі.
Вивчивши заяву, дослідивши та оцінивши письмові докази у їхній сукупності, суддя приходить до наступного висновку.
Нормами цивільного процесуального законодавства врегульовано, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення., що регламентується главою 6 розділу IV ЦПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій.
Пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Тобто, факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення.
Судовим розглядом встановлено, що 30 листопада 1993 року Комісією по приватизації житлового фонду Міністерства економіки України видано Свідоцтво про право власності на житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що власниками є ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У зв'язку із втратою оригіналу Свідоцтва Державним підприємством «ЕКО» видано дублікат .
13 лютого 2001 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 належну йому 1/3 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вказаних документів вбачається, що власниками квартири наразі є ОСОБА_1 - 2/3 частини, та ОСОБА_4 - 1/3 частини, що також підтверджується довідкою БТІ №24798 від 02.07.2019 року.
В зазначених правовстановлюючих документах, Свідоцтві про право власності та Договорі дарування, прізвище заявника вказано « ОСОБА_1 », тоді як дійсне прізвище Заявника - « ОСОБА_1 ».
На момент видачі Свідоцтва про право власності 30.11.1993 року заявнику виповнилось 12 років, тому документом що посвідчує її особу було свідоцтво про народження, яке складено російською мовою із зазначенням прізвища « ОСОБА_1 ».
В подальшому заявнику видано паспорт громадянина України та ідентифікаційний номер, в якому зазначено прізвище українською мовою « ОСОБА_1 ».
Договір дарування від 13.02.2001 року від імені заявника укладено представником на підставі Доручення від 07 листопада 2000 року, в якому зазначено невірно прізвище заявника, що як наслідком стало зазначення прізвище заява в договорі дарування - « ОСОБА_1 ».
При розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Той факт, що правовстановлюючі документи належать заявнику, підтверджується Експертним висновком №056/1623-m-2 від 18 вересня 2019 року, виданим Українським бюро лінгвістичних експертиз. У висновку зазначено, що правильне написання прізвища ОСОБА_1 а розбіжності виникли внаслідок відхилення від правил і принципів міжмовного перетворення.
Різниця у написані прізвища заявника у одну літеру, є наслідком довільного перекладу прізвища Заявника з російської, якою було складено усі правовстановлюючі документи за часів СРСР, на українську мову, з боку осіб, які після закінчення існування держави СРСР заповнювали та видавали документи українською мовою.
Окрім іншого, в обґрунтування заявлених вимог свідчить і той факт, що місце проживання заявника зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що додатково підтверджує належність даної квартири заявнику на праві власності.
Згідно ч.2 ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Під час судового розгляду встановлено, що у зв'язку з невідповідністю прізвища заявника у паспорті та правовстановлюючих документах на житло, у неї наявні перешкоди щодо розпорядження своє власністю на власний розсуд.
Так, заявником було подано державному реєстратору документи для здійснення державної реєстрації права власності на квартиру. Однак, державним реєстратором зупинено розгляд документів, у зв'язку з невідповідністю написання прізвища заявника у правовстановлюючих документах та документах що посвідчують особу.
Вказані обставини свідчать, що в правовстановлюючих документах на житло зазначено прізвище заявника, яке не відповідає запису прізвищ заявника в паспорті, у зв'язку з чим у неї наявні перешкоди щодо розпорядження своє власністю на власний розсуд.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилався заявник, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, про можливість встановлення факту, що має юридичне значення, а саме що в правовстановлюючих документах на житло зазначено прізвище заявника « ОСОБА_1 », яке не відповідає запису прізвищ заявника в паспорті « ОСОБА_1 » та як наслідок вимоги заяви слід задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 78, 89, 265, 273, 293-294, 315-319, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Київська міська рада про встановлення незалежності правовстановлюючих документів- задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) правовстановлюючих документів:
- Дублікату Свідоцтва про право власності на житло від 30 листопада 1993 року, виданого Комісією по приватизації житлового фонду Міністерства економіки України згідно з розпорядженням (наказом) №398 від 30 листопада 1993 року, про право власності на квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
- Договору дарування 1/3 частини квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 13 лютого 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04.11.2019
Суддя Т.Г. Ільєва