ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23477/19
провадження № 1-кс/753/7665/19
"23" грудня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю заявника ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
Угрудні 2019 року заявник ОСОБА_3 , звернуласьдо слідчого судді із клопотанням про скасування арешту.
В обґрунтування клопотання заявниця посилається на те, що СВ Дарницького УП ГУ НП в м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42019101020000099 від 20.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
25 березня 2019 року ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5 було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , одноосібним власником якої є ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та на квартиру АДРЕСА_2 власником якої є ОСОБА_6 .
Вказаний арешт був накладений для збереження речового доказу, яким постановою слідчого визнано вказану квартиру.
Зазначене клопотання розглядалося у рамках кримінального провадження № 42019101020000099 від 20.03.2019 досудове розслідування здійснювалось СВ Дарницького УП ГУ НП в м. Києві за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, порушеному за зверненням ОСОБА_7 щодо незаконного відчуження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , шляхом зловживання довірою об'єктів нерухомості, які належали ОСОБА_7 , а саме квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 , яку ОСОБА_7 продала мені, уклавши договір купівлі-продажу від 22.01.2019 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 . Згідно Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником зазначеної квартири є, ОСОБА_3 .
Враховуючи те, що квартира АДРЕСА_1 , на яку накладено арешт у кримінальному провадженні № 42019101020000099 від 20.03.2019 досудове розслідування здійснювалось СВ Дарницького УП ГУ НП в м. Києві за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, порушеному за зверненням ОСОБА_7 , не визнана речовим доказом, а заявник, як власник не визнана ні потерпілою, ні третьою особою у цьому провадженні.
Заявниця ОСОБА_7 не має жодних претензій до ОСОБА_11 , яка діяла в якості представника ОСОБА_7 під час відчуження квартир АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 31.07.2017 року виданої ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_8 посвідченої приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_10 та не заявляла до свого представника жодних позовів;
Відсутні будь-які законні підстави, які б мали наслідком необхідність -арешту квартири АДРЕСА_1 , що порушує мої законні права на вказане майно.
Заявник зазначає, що під час розгляду клопотання про накладення арешту ОСОБА_3 не була присутня у судовому засіданні, вважає що арешт накладений необґрунтовано, у зв'язку із чим, має право на звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням.
Вважає, що накладення арешту на таке майно безпідставно обмежує її право власності, у зв'язку із чим, просила скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/6211/19 від 25.03.2019, на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна -(1310143780000).
Усудовому засіданні заявницядоводи клопотання підтримала, надала пояснення аналогічні його змісту.
Прокурор усудовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував просив відмовити.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
У провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42019101020000099 від 20.03.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у ході якого встановлено, що 20.03.2019 до Київської місцевої прокуратури №2 з УЗЕ в м. Києві ДЗЕ НП України надійшли матеріали за зверненням ОСОБА_7 щодо незаконного відчуження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , шляхом зловживання довірою, об'єктів нерухомості, які належать ОСОБА_7 на праві власності, а саме квартири АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_3 .
21 березня 2019 року постановою прокурора ОСОБА_4 об'єкти нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
25 березня 2019 року ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , одноосібним власником якої є ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та на квартиру АДРЕСА_2 власником якої є ОСОБА_6 .
Підставою арешту майна слідчий суддя зазначив забезпечення збереження речових доказів вказавши, що нежитлове приміщення є майном, яке відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Накладаючи арешт на об'єкт нерухомого майна належний ОСОБА_3 , зокрема зазначену вище квартиру, слідчий суддя послався на те, що вона є об'єктом кримінально-протиправних дій, і її арешт необхідний для попередження її подальшого відчуження.
Судом встановлено, що при розгляді клопотання про арешт майна ОСОБА_3 , як власник майна, не була присутньою, а тому не мала можливості навести свої аргументи, викладені у цьому клопотанні, у зв'язку із чим, має право на звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення ( цивільний позов ), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до тієї ж статті 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а ризик, що ОСОБА_3 може розпорядитися квартирою АДРЕСА_1 , продовжує існувати, немає також підстав вважати, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
З огляду на предмет доказування у кримінальному провадженні, у рамках якого накладався арешт, та беручи до уваги, що при арешті майна з метою забезпечення збереження речових доказів перевіряється лише доказове значення майна, на яке накладається арешт, при цьому добросовісність набувача такого майна не є перешкодою для його арешту на цій підставі, слідчий суддя дійшов висновків, що арешт на майно накладено обґрунтовано, існування достатніх підстав вважати, що арештоване майно було об'єктом протиправних дій продовжують існувати, у зв'язку із чим, на даний час потреба в арешті на вищевказане майно не відпала, а тому задля забезпечення кримінального провадження до даного часу існує необхідність в арешті зазначеного майна.
З урахуванням вищевикладеного дане клопотання підлягає відмові узадоволенні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.170-173,174,309,376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: