ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17683/19
провадження № 3/753/6235/19
"29" листопада 2019 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово непрацюючого, УБД ., маючого на утриманні неповнолітню дитину 2008 р.н., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 , 30.08.2019 року, о 23 год. 50 хв., рухаючись по вул. Декабристів у м. Києві, керував автомобілем марки «ВАЗ 21043», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів та тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, в порушення вимог п. 2.5 ПДР, відмовився у присутності двох свідків.
Крім того, ОСОБА_1 , керував вказаним транспортним засобом, будучи обмеженим в праві керування транспортними засобами постановою головного державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києв від 06.03.2018 року.
В суді ОСОБА_1 свою вину не визнав, зазначивши, що його було безпідставно зупинено працівниками поліції, коли запитав причину зупинки, йому відразу стали світити ліхтариком в очі та запитали чи він не в наркотичному сп'янінні. Потім хотіли обшукати його автомобіль, однак він відмовився, зазначивши, що обшук вони зможуть провести лише в присутності понятих. Після чого, витягли із салону автомобіля пасажира, його задули балончиком та стали складати протокол. Наголошував на тому, що в стані наркотичного сп'яніння він не перебував. Від проходження огляду відмовився по тій причині, що просто побоявся сідати з працівниками поліції до автомобіля. Щодо обмеження його в праві керування транспортними засобами пояснив, що на момент зупинки транспортного засобу щодо наявності заборони не знав, так як постанова йому не надходила. Просив провадження відносно нього закрити.
Свідок ОСОБА_2 , який був допитаний в судовому засіданні, показав, що того дня, стояв біля Ломбарду та був очевидцем того, як автомобіль «ВАЗ 21043» було зупинено працівниками поліції. Коли автомобіль зупинився, поліцейські оглянули багажник, а потім викликали іще дві патрульних машини, йому стало цікаво і він підійшов ближче та почув крики як водія, так і поліцейських, поліцейські стали витягувати водія із автомобіля, бризнувши йому в обличчя балончиком. Щодо відмови водія від проходження огляду, поясними нічого не зміг.
Вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно зі ст. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відпвовідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року за № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Як вбачається з даних протоколу про адміністративне правопорушення, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїми підписами підтвердили, що ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження освідування на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Також, в своїх поясненнях, долучених до матеріалів справи, вказані свідки зазначили, що в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі (лікаря-нарколога).
З даних відеозапису з боді - камери працівника поліції, відтвореного в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд в медичній установі у зв'язку з підозрою ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, при цьому останній від проходження огляду відмовився, хоча відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану зокрема, наркотичного сп'яніння.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка інспектор поліції ОСОБА_5 показав, що під час патрулювання, за порушення ПДР було зупинено автомобіль «ВАЗ 21043», який їхав по всій дорозі постійно перестроюючись без увімкнення світлових покажчиків. Під час спілкування із водієм вказаного автомобіля, у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння та запропоновано пройти відповідний огляд у лікаря-нарколога, від проходження якого водій відмовився у присутності двох свідків. При оформленні матеріалів, водій почав конфліктувати, тому вони викликали іще один патруль, та він не зупинявся, у зв'язку з чим вони були змушені доставити його райвідділку.
Аналогічні пояснення надав і інспектор поліції ОСОБА_6 .
Будь-яких відомостей на підтвердження факту застосування відносно ОСОБА_1 фізичної сили чи спецзасобів, останній до суду не подано не було.
Разом з тим, що стосується керування ОСОБА_1 транспортним засобом, будучи обмеженим в цьому праві, його вина підтверджена в повному обсязі сукупністю даних, що містяться в матеріалах справи, а саме даними: протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 , а також постанови головного державного виконавця від 06.03.2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
З урахуванням наведеного вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння та ч. 3 ст. 126 КУпАП, за обставин, встановлених у протоколі, підтверджена в повному обсязі.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції статтей 126, 130 КУпАП.
Виходячи з норм ст. 36 КУпАП остаточне адміністративне стягнення накласти у межах санкції статті встановленої за більш серйозне правопорушення.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 384 грн. 20 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 40-1, 126, 130 ч. 1, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накласти остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 384 грн. 20 коп.
Строк позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів обчислювати з дня винесення постанови про позбавлення цього права, у разі ухилення від здачі документа, що посвідчує право керування транспортними засобами - з моменту примусового вилучення такого документу.
Роз'яснити, що в разі несплати штрафу в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Крім того, роз'яснити, що після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, вилучене посвідчення водія повертається після успішного складання іспитів на право керування транспортним засобом.
Постанова судді пред'являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя