Справа № 569/3809/19
1-кс/569/9890/19
23 грудня 2019 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ СУ ГУНП в Рівненській області підполковника поліції ОСОБА_3 про арешт майна, -
Старший слідчий СВ СУ ГУНП в Рівненській області підполковник поліції ОСОБА_3 у рамках кримінального провадження №12019180010001163 від 25.02.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ст. 379, ч. 1 ст. 263 КК України,звернулась до суду з клопотанням, погодженим прокурором прокуратури Рівненської області ОСОБА_4 у якому просить накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25 лютого 2019 року о 02.27 год. на лінію «102» ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що невідома особа, кинула гранату на його подвір'я, чим було пошкоджено фасад будинку.
Виїздом СОГ було встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 , проживає голова Рівненського міського суду ОСОБА_5 . В нічну пору доби, перебуваючи за місцем проживання, ОСОБА_5 не спав та близько 01.50 год., коли він вийшов зі спальної кімнати до туалету, почув звуки пострілів чергою та після цього пролунав звук вибуху. Вийшовши на подвір'я, помітив «воронку» від вибуху на клумбі, неподалік вхідних дверей та пошкодження скла п'яти вікон будинку від пострілів.
25.02.2019 СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області внесено відомості до ЄРДР за № 12019180010001163, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення, передбаченого ст. 379 КК України.
25.02.2019 підслідність кримінального провадження визначена за СУ ГУНП в Рівненській області.
12.09.2019 прокуратурою Рівненської областізмінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.1 ст. 258 на ст. 379 КК України та підслідність вказаного кримінального провадження визначена за слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
16 грудня 2019 року до СУ ГУНП надійшов рапорт УКР ГУНП в якому зазначено, що під час оперативного супроводження кримінального провадження та виконання доручень слідчого на проведення слідчих(розшукових) дій встановлено, що до даного злочину причетний громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Рівне, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_3 , непрацюючий, який орендує та користується гаражним приміщенням № НОМЕР_1 , лінія № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Автолюбитель» за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 64.
В подальшому, 16 грудня 2019 року, на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області, з метою виявлення (вилучення) та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, наявність предметів, на яких можуть зберігатися сліди злочину (сліди пороху, крові тощо), якими можуть бути предмети одягу правопорушника, або інші предмети, які перебувають у користуванні, засоби зв'язку, боєприпаси, набої, зброя та їх частини, майно, яке було здобуте у результаті вчинення правопорушення, а також предмети, що вилучені з обігу, було проведено обшук у гаражному приміщенні № НОМЕР_1 , лінія № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Автолюбитель» та на земельній ділянці на якій воно знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яке у формі приватної власності з 01.10.2012 належить громадянину ОСОБА_7 , котрий орендує та котрим фактично користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Рівне, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_3 . В результаті даного обшуку виявлено та вилучено велику кількість боєприпасів та вогнепальної зброї.
17.12.2019 СУ ГУНП в Рівненській області внесено відомості до ЄРДР за № 12019180000000340, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
18.12.2019 кримінальне провадження за № 12019180000000340, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України об'єднано з кримінальним провадженням №12019180010001163 від 25.02.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 379 КК України та об'єднаному кримінальному провадженю присвоєно номер №12019180010001163.
18 грудня 2019 року до СУ ГУНП надійшов рапорт УКР ГУНП в якому зазначено, що під час оперативного супроводження кримінального провадження та виконання доручень слідчого на проведення слідчих(розшукових) дій встановлено, що до даного злочину причетний громадянин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Рівне, житель АДРЕСА_1 , який депутатом не являється.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 у формі приватної власності у частці 1 належить з 27.08.2015 громадянину ОСОБА_9 .
В подальшому, 20 грудня 2019 року, на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області, з метою виявлення (вилучення) та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, наявність предметів, на яких можуть зберігатися сліди злочину (сліди пороху, крові тощо), якими можуть бути предмети одягу правопорушника, або інші предмети, які перебувають у користуванні, засоби зв'язку, боєприпаси, набої, зброя та їх частини, майно, яке було здобуте у результаті вчинення правопорушення, а також предмети, що вилучені з обігу, було проведено обшук житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який у формі приватної власності у частці 1 належить з 27.08.2015 громадянину ОСОБА_9 .
В результаті даного обшуку виявлено та вилучено наступне: балаклаву зеленого кольору, яка поміщена до паперового конверту з написом «Національна поліція України Головне слідче управління».
Таким чином, існує сукупність підстав вважати, що майно, вилучене в ході обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який у формі приватної власності у частці 1 належить з 27.08.2015 громадянину ОСОБА_9 , є доказом злочину, об'єктом кримінально протиправних дій і ці предмети можуть мати значення речових доказів.
З метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке було предметом кримінально протиправних дій, з метою позбавлення будь-яких осіб можливості відчужувати, розпоряджатись та користуватись вказаним майном, оскільки незастосування вказаних заходів може призвести до знищення, відчуження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності, та задоволити з підстав викладених у ньому.
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
З урахуванням заяви слідчого відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019180010001163 від 25.02.2019, за ознаками злочинів, передбачених ст. 379, ч. 1 ст. 263 КК України .
20.12.2019 було проведено обшук житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який у формі приватної власності у частці 1 належить з 27.08.2015 громадянину ОСОБА_9 в ході якого було вилучено перелік майна, зазначеного у клопотанні слідчого, яке в подальшому приєднано до матеріалів кримінального провадження у якості речового доказу.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.. 171 КПК України з клопотанням пор арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
При цьому тільки у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, а решт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, та відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, необхідно накласти арешт на майно, що було вилучене в ході обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки незастосування вказаних заходів може призвести до знищення, відчуження відповідного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, суд вважає клопотання слідчого є обґрунтованим, наведені у ньому обставини свідчать про наявність усіх підстави для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,395 КПК України, суд -
Клопотання задоволити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на наступне майно( предмети та документи), вилучене в ході обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який у формі приватної власності у частці 1 належить з 27.08.2015 громадянину ОСОБА_9 , а саме на: балаклаву зеленого кольору, яка поміщена до паперового конверту з написом «Національна поліція України Головне слідче управління».
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1