Справа № 524/4721/19
Провадження № 2/524/2096/19
19.12.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:
головуючого судді Предоляк О.С.
при секретарі судового засідання Бондаренко Н.О.,
розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на нерухоме майно,
У липні 2019 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на нерухоме майно.
Зазначають, з урахуванням зміни позовних вимог, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження якого: місто Одеса Одеської області, останнє місце проживання якого: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Після його смерті залишилась спадщина, яка складається з частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
30 серпня 2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Вариводою В.В. заведена спадкова справа № 22/2018.
26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Проте постановою 26.10.2018 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що біржова угода нотаріальна не посвідчена.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримують, просять задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судове засідання не з'явились, про дату розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.
Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після його смерті залишилась спадщина, яка складається з частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 . Іншим співвласником є ОСОБА_8 .
30 серпня 2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Вариводою В.В. була заведена спадкова справа № 22/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Проте у вчиненні вказаних нотаріальних дій відмовлено.
Згідно з отриманою на запит нотаріуса (вих. № 229/02-14 від 30.08.2018р.) довідкою КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Полтавської області» від 05 жовтня 2018 року №61/4426, за даними архівного обліку квартира АДРЕСА_2 , на підставі Договору купівлі-продажу квартири, укладеного на Кременчуцькій товарній біржі 26 грудня 1997 року, договору присвоєно інвентаризаційний номер постійного зберігання № 60-Н, зареєстрованого 26 грудня 1997 року Кременчуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації, записаного в реєстрову книгу № 61 за реєстровим № 8914, зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_7 і ОСОБА_9 .
Разом з тим, частка спадкодавця ОСОБА_7 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , не визначена, що перешкоджає у видачі заявникові ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку вищезазначеного спадкового майна.
Зазначена обставина згідно з пунктом 1 частини першої статті 49 Закону України від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» є підставою для відмови нотаріуса у вчиненні цієї нотаріальної дії із роз'ясненням заявникам права на звернення до суду з позовом про визначення розміру належної спадкодавцю частки у праві спільної сумісної власності на вказану квартиру.
Крім цього, відповідно до частини першої і п'ятої статті 15 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
Разом з тим, з поданого для вчинення нотаріальної дії Договору купівлі-продажу квартири, укладеного на Кременчуцькій товарній біржі 26 грудня 1997 року, договору присвоєно інвентаризаційний номер постійного зберігання № 60-Н, зареєстрованого 26 грудня 1997 року Кременчуцьким міжміським бюро технічної інвентаризацій, записаного в реєстрову книгу № 61 за реєстровим № 8914, вбачається, що на момент його укладення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була малолітньою особою та, відповідно, не могла бути членом біржі.
3 огляду на зазначене, згідно з вимогами статей 227, 242 Цивільного кодексу УРСР, Договір купівлі-продажу квартири, укладений на Кременчуцькій товарній біржі 26 грудня 1997 року, інвентаризаційний номер постійного зберігання № 60-Н, мав бути нотаріально посвідчений.
Так, у ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» передбачалося, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Однак, ст. 47 ЦК УРСР 1963 року передбачалося, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
За змістом статті 153 ЦК Української РСР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 227 цього Кодексу передбачалося, що договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідченим якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 16 ЦК України, одним зі способів захисту цивільного права та інтересу є визнання права.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах не заборонених законом.
Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.
При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.
Під час вирішення справи суд враховує те, що Закон України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу», є спеціальним нормативним актом щодо визнання правових умов створення і діяльності товарних бірж на території України та загальним стосовно укладення договорів. Натомість норми Цивільного кодексу Української РСР(який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) і якими було передбачено нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна є спеціальними з питань укладання договорів, в т.ч. і визначення форми договору.
Аналіз положень законодавства, яке було чинним на час укладення договору купівлі-продажу, свідчить про те, що позивачами правомірно було набуто у власність нерухоме майно, оскільки договір купівлі-продажу був укладений у формі, згідно ЗУ «Про товарну біржу», а його зміст не суперечив вимогам законодавства. Фактично виконали умови, укладеного між ними правочину, у повному обсязі, що підтверджується тим, що вартість будинку була сплачена покупцем продавцеві, що у свою чергу підтвердила відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві та цей факт зафіксовано у договорі купівлі-продажу. Вказаний договір купівлі-продажу будинку не було визнано недійсним відповідно ст.ст. 47, 48 ЦК УРСР 1963 року.
Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею. Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Згідно ст.227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Згідно ст.47 ч.2 ЦК УРСР, в разі виконання однією із сторін повністю або частково умов угоди, що потребує нотаріального посвідчення, суд вправі визнати таку угоду дійсною.
Враховуючи, що сторони, на момент укладення договору купівлі-продажу, дійшли згоди щодо виконання всіх істотних умов договору купівлі-продажу житлового будинку, що підтверджується письмовим договором, посвідченим Кременчуцькою товарною біржею, однак, договір купівлі - продажу жилого будинку, в порушення вимог чинного законодавства, не був посвідчений нотаріально, що унеможливлює реалізацію спадкових прав позивачем так як на даний час у зв'язку із зміною положень законодавства, позивачі позбавлені можливості розпорядитись належним їм майном, у зв'язку із чим вважаємо, що права позивачів підлягають судовому захисту.
Нотаріус відмовив позивачу в оформленні спадщини та видав листа від 26 жовтня 2018 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, мотивуючи тим, що біржева угода, яка посвідчує право власності спадкодавця на квартиру не є належним правовстановлюючим документом, оскільки була посвідчена з порушенням вимог ст.227 Цивільного кодексу Української РСР.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно ст.1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем за законом є донька спадкодавця - ОСОБА_1 , яка подала до ОСОБА_10 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу, відповідну заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст.1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем за законом та за заповітом, посвідченим 22 листопада 2006 року ОСОБА_11 державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, в реєстрі за №4-1009, є донька спадкодавця - ОСОБА_12 , яка відмовилась від прийняття спадщини.
Інших спадкоємців за законом, передбачених ст.1261 Цивільного Кодексу України, у померлого немає.
Отже, згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно п.1 ч.3 ст.3. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Стаття 355 ЦК України встановлює, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно дост.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. За приписамист.321 ЦК України право власності є непорушним.
Крім того, відповідно до ст.188 ЦК України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).
Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно із ст.ст. 370, 372 ЦК України у разі виділу чи поділу частки, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників є рівними, якщо інакше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Таким чином, враховуючи, що будь-якої домовленості між співвласниками щодо розміру їх часток не було, та те, що співвласник квартири ОСОБА_7 помер, враховуючи презумпцію рівності часток позовні вимоги необхідно задовольнити.
При вирішенні справи суд враховує, не лише одну біржову угоду, яка не є безумовною підставою для ухвалення рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу. Наданий суду біржовий договір є одним з письмових доказів того, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, однак визнання договору дійсним на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР є можливим за наявності сукупності і інших вимог, зазначених у цій правовій нормі.
Суд встановив, що на момент укладання біржового договору така угода була законною, відчужувачи мали право на розпорядження майном, порушень прав інших осіб при цьому не відбулося.
Під час укладення договору купівлі продажу нерухомості волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Угода була направлена на реальне настання правових наслідків.
Сторони, які були членами біржі, досягли згоди з істотних умов угоди. Зі змісту біржового договору вбачається відсутність потреби у його нотаріальному посвідченні.
Крім того, дані щодо місця знаходження товарної біржі, її код ЄДРПУО, номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, станом на сьогоднішній день, відсутні
Незважаючи на відсутність нотаріального посвідчення, держава, здійснивши реєстрацію договору купівлі-продажу нерухомості, тим самим визнала право на придбану квартиру за покупцем.
У позивачів наявний правовстановлюючий документ, технічний паспорт на спірне майно, відомості щодо вселення сторін та їх неповнолітньої доньки та користування нерухомістю.
Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що слід задовільнити позовні вимоги.
Судові витрати необхідно розподілити згідно ст. 141 ЦПК України
Керуючись ст. 16, 328, 392 ЦК України,ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 142, 258, 264, 265, 273, 281, 282, 283, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений на Кременчуцькій товарній біржі 26 грудня 1997 року, договору присвоєно інвентаризаційний номер постійного зберігання № 60-Н, зареєстрованого 26 грудня 1997 року Кременчуцьким міжміським бюро технчної інвентаризації, записаного в реєстрову книгу № 61 за реєстровим № 8914.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , а саме на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , а саме на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.С. Предоляк