28 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/512/18-а
Cуддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЧВ-236/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/086 Держпраці у Чернівецькій області від 24.05.2018 року на суму 223380,00 грн.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області судовий збір у сумі 2233,80 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова Управління Держпраці у Чернівецькій області від 24.05.2018 року № ЧВ-236/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/086, прийнята без додержання вимог закону, без з'ясування усіх обставин справи, з порушенням процедури проведення перевірки, а тому постанова є незаконною, яка прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім того, зазначив, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт допуску громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи в період, що передує укладенню трудового договору. З урахуванням зазначених обставин, позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
17.07.2018 року до суду надійшов відзив Управління Держпраці у Чернівецькій області відповідно до якого, представник відповідача зазначив, що постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області ЧВ-236/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/086 від 24.05.2018 року вважає правомірною і такою, що не підлягає скасуванню.
Вказав, що відповідачем проведено фактичну перевірку господарського об'єкта-ресторан “Ганок” суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , якою в результаті відібраних пояснень у громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_2 працює з 2014 року, ОСОБА_3 працює з липня 2017 року, трудових договір укладений лише з 19.10.2017 року.
11.09.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача зазначив, що постанову № ЧВ-236/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/086 від 24.05.2018 року, яка прийнята на підставі акта перевірки № ЧВ-236/18-320-АВ від 07.05.2018 року слід визнати протиправною та скасувати. Позивач вважає, що інспектор праці неповно, не всебічно встановив обставини справи, не перевірив матеріали перевірки інспекторів ГУ ДФС у Чернівецькій області, не долучив їх до акта інспекційного відвідування.
28.09.2018 року до суду надійшло заперечення. Управління Держпраці у Чернівецькій області в запереченні зазначає, що письмове пояснення ОСОБА_4 є вагомим доказом, того, що останній дійсно працював у ФОП ОСОБА_5 з червня 2014 року, адже вказав багато деталей, зокрема режим роботи, заробітну плату, що не можна вважати помилкою у дачі пояснень.
08.11.2018 року ухвалою суду зупинялося провадження в адміністративній справі № 824/512/18-а до набрання законної сили рішенням у справі № 824/317/18-а.
У судовому засіданні, представники позивача позов підтримали повністю посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, надали відповідні пояснення, письмові докази, які не були враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення, просили суд задовольнити позовні вимоги, а справу розглядати у порядку письмового провадження.
Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з'ясування обставин справи було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.
Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов'язував сторони ухвалами суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як Фізична особа-підприємець 12.03.1997 року. Місце проживання Фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 . (т. 1, а. с. 54).
Здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_2 в ресторані «Ганок».
На підставі наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області № 303/ФП від 20.10.2017 року, проведена фактична перевірка господарського об'єкта (по вул. АДРЕСА_3 Кут АДРЕСА_2 ) суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), наявності ліцензій, свідоцтв. (т.1 а. с. 22, 71-72).
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 27.10.2017 року та додаток №1 до акту фактичної перевірки №009059 від 27.10.2017 року щодо здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). (а. с. 23-27, 73-77).
Державна фіскальна служба України в Чернівецькій області, на підставі акта перевірки №23/24-13-13-04/2164903091 від 27.02.2018 року прийняла податкові повідомлення-рішення № 0006091305 від 26.03.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 4964,47 грн., вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску від 26.03.2018 року № Ф-0006101305 на суму 9929,04 грн., податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 року № 0006011305 за грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 6830,20 грн., податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 року № 0006001305 на суму 641,63 грн. за грошове зобов'язання зі сплати військового збору, податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 року № 0006031305 на суму 510,00 грн. штрафу.
31.10.2017 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області листом № 3752/9/24-13-13-03-16 направило Управлінню Держпраці у Чернівецькій області матеріли перевірки по само зайнятих особах ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_6 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) для розгляду щодо наявності порушень законодавства про працю. (т. 1 а. с. 109).
На підставі інформації ГУ ДФС у Чернівецькій області від 31.10.2017 року №3752/9/24-13-13-03-16, відповідно до наказу від 04.05.2018 року № 212, на підставі направлення від 04.05.2018 року № 04-082, головним державним інспектором Моргоч В.І. проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (юридичної особи) фізичної особи, який використовує найману працю № ЧВ-236/18/320/АВ. (т. 1 а. с. 19, 68, 110-111).
У ході інспекційного відвідування головним державним інспектором Моргоч В.І., в Акті інспекційного відвідування Фізичної особи № ЧВ-236/18/320/АВ від 07.05.2018 року відображено, зокрема: порушення позивачем вимог ч.1, ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП): використання праці ОСОБА_3 з липня по 18 жовтня 2017 року та ОСОБА_2 з 2014 року по 10 березня 2016 рік без оформлення трудових відносин та виплати їм заробітної плати без сплати податків до бюджету. (т. 1 а. с. 12-18, 55-67, 111-119).
07.05.2018 року за наслідками Інспекційного відвідування, виявлених порушень, позивачу видано Припис про усунення виявлених порушень № ЧВ-236/18/320-АВ/П від 07.05.2018 року, який отримано позивачем 07.05.2018 року. З урахуванням порушень зазначених у приписі, відповідачем встановлено місячний термін на їх усунення до 07.06.2018 року. (т. 1 а. с. 120).
11.05.2018 року головним державним інспектором Моргоч В.І. складено Протокол про адміністративне правопорушення № ЧВ-236/18/320/АВ/П/2ПТ від 11.05.2018 року щодо порушення законодавства про працю. (т. 1 а. с. 209-210).
24.05.2018 відповідач прийняв постанову № ЧВ-236/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/086 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами (далі - оскаржувана постанова), за порушення ч.1 ст.24 КЗпП: допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 20-21, 69-70).
14.09.2018 року Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області у справі № 718/1160/18 (провадження № 3/718/824/18) про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП - закрито провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки відсутні у справі належні та допустимі докази про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП. Рішення набрало законної сили 14.09.2018 року. (т. 1 а. с. 186-187, 195-196).
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією, Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V), Кодексом законів про працюю України від 10.12.1971 року № 322-VІІІ (далі - КЗпП України) Законом України “Про зайнятість населення” від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон №5067-VI), Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі-Закон №889-VIII, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частина 2 статті 124 Конституції України визначає, що “Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі”.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Статтею 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно ч. ч. 1 та 4 статті 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Згідно статті 3 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв.
Частинами 1-2 статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Відповідно до частини 6 статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Частиною 11 статті 7 Закону № 877-V визначено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Згідно частини 1 статті 8 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.
Частиною 2 статті 8 Закону № 877-V передбачено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб'єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб'єктів господарювання; не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом.
Статтею 9 Закону № 877-V передбачено, що шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державного нагляду (контролю), відшкодовується за рахунок коштів відповідних бюджетів, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини такої посадової або службової особи.
Посадова або службова особа органу державного нагляду (контролю) несе відповідальність у порядку регресу в розмірі виплаченого з відповідного бюджету відшкодування у зв'язку з незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю такої посадової або службової особи.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) несе відповідальність, встановлену законом, за невнесення або внесення недостовірних відомостей чи відомостей не в повному обсязі про здійснені заходи державного нагляду (контролю) до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю).
Згідно статті 12 Закону № 877-V невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб'єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.
У разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
Суб'єкт господарювання, посадові особи суб'єкта господарювання - юридичної особи не несуть відповідальності за відмову надавати пояснення щодо діяльності суб'єкта господарювання.
Статтею 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Частиною 2 статті 1 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1статті 36 Закону № 889-VIII визначено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки".
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення) визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року №75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Із змісту пункту 2 Положення управління Держпраці в Чернівецькій області Затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці 03 серпня 2018 року №84 видно, що Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету міністрів України, нормативно-правовими актами міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.
Відповідно до Розподілу обов'язків між начальником Управління Держпраці у Чернівецькій області, першим заступником та заступником начальника Управління, затвердженого наказом Управління Держпраці у Чернівецькій області від 22.08.2016 року № 252 (далі - Розподіл обов'язків) заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області організовує роботу в межах повноважень, зокрема щодо здійснення перевірок з питань дотримання законодавства про працю та інших нормативно-правових актів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, забезпечення контролю за станом усунення виявлених порушень норм законодавства.
Згідно Розподілу обов'язків - заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області здійснює контроль, зокрема за діяльністю відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів; за організацією проведення головними державними інспекторами планових та позапланових перевірок з питань додержання законодавства про працю; за підготовкою та направленням матеріалів перевірок до правоохоронних органів та суді та інше.
У відповідності Розподілу обов'язків заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області підписує, зокрема повідомлення про розгляд справ про накладення штрафних санкцій стосовно суб'єкта господарювання; постанови про накладення штрафних фінансових санкцій щодо суб'єкта господарювання; повідомлення, направлення на проведення перевірки суб'єктів господарювання та інше.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено ПКМ України від 26.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295), яка діяла на момент проведення інспекційного відвідування.
Відповідно до п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.
Згідно пункту 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Відповідно до підпункту 2 пункту 11 Порядку - 295 інспектори праці мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
Відповідно до пункту 10 Порядку № 295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
Згідно пункту 12 Порядку 295 вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Пунктом 19 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно пунктів 20-21 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.
Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем на підставі листа ГУ ДФС у Чернівецькій області від 31.10.2017 року, наказу від 04.05.2018 року № 212, Направлення на проведення перевірки від 04.05.2018 року № 04-082, встановлено порушення, які зафіксовані в Акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧВ-236/18/320/АВ від 07.05.2018 року.
З аналізу наведених вище норм випливає, що підконтрольний суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише дотримання порядку проведення Інспекційного відвідування, суть виявлених порушень законодавства, усунення недоліків, а також дотримання порядку притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності, як передбачено Законом, нормативно правовими актами.
Саме на етапі допуску до перевірки підконтрольний суб'єкт може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення перевірки, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе.
Як судом встановлено, позивач не оскаржив, як в адміністративному, так і в судовому порядку наказ Управління Держпраці у Чернівецькій області 04.05.2018 року № 212 “Про проведення інспекційного відвідування”, направлення на проведення перевірки від 04.05.2018 року № 04-082 в установлені законом строки, як передбачено законом.
Предметом оскарження у даній справі є постанова про накладення штрафу № ЧВ-236/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/086 Держпраці у Чернівецькій області від 24.05.2018 року за порушення передбачені ч. 1 ст. 24 КЗпП: допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 20-21, 69-70).
08.11.2018 року ухвалою суду зупинялося провадження у адміністративній справі № 824/512/18-а до набрання законної сили рішенням у справі № 824/317/18-а, у якій оскаржувалось податкові повідомлення-рішення № 0006091305 від 26.03.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 4964,47 грн., вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску від 26.03.2018 року № Ф-0006101305 на суму 9929,04 грн., податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 року № 0006011305 за грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 6830,20 грн., податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 року № 0006001305 на суму 641,63 грн. за грошове зобов'язання зі сплати військового збору, податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 року № 0006031305 на суму 510,00 грн. штрафу.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року у справі № 824/317/19-а, залишеного в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 року, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано : рішення № 0006091305 від 26.03.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 4964,47 грн.; вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску від 26.03.2018 року № Ф-0006101305 на суму 9929,04 грн.; податкове - повідомлення рішення від 26.03.2018 року № 0006011305 за грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 6830,20 грн.; податкове - повідомлення рішення від 26.03.2018 року № 0006001305 на суму 641,63 грн. за грошове зобов'язання зі сплати військового збору; податкове - повідомлення рішення від 26.03.2018 року № 0006031305 на суму 510,00 грн. штрафу.
Із змісту рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року № 824/317/18-а видно, що підставою для прийняття спірних податкових - повідомлень рішень є акт перевірки в основу якого покладено пояснення працівників суб'єкта господарювання, які на думку суду не відображають дійсних обставин справи в частині працевлаштування громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які було направлено до Управління Держпраці в Чернівецькій області.
Пояснення, які відібрані у вказаних вище осіб під час фактичної перевірки по своїй суті, в частині, є неналежними та недопустимими, оскільки: - вказані пояснення відібрано невідомо ким, (відсутні дані кому таке пояснення надається, та ким воно відібрано); - інформація, яка міститься у вказаних поясненнях не дає змоги встановити факти, які є визначальними для прийняття спірних рішень. Зокрема, період роботи громадянкою ОСОБА_3 “приблизно 4 місяці” не дає змоги встановити в якому році, і в якому саме місяці остання працювала; - у поясненні йде мова про виплату заробітної плати не позивачем, а сторонньою особою, так само як і укладення трудового договору не з позивачем, а з сторонньою особою; Як зазначалось вище, за для повного, всебічного та об'єктивного встановлення обставин справи судом допитано в якості свідків вказаних осіб, які повністю спростували доводи відповідача в частині працевлаштування до позивача в період, яких викладено в акті перевірки, і покладено в основу для нарахування і прийняття спірних рішень повідомлень.
Щодо фотокартки, яка долучена за клопотанням відповідача вже в ході судового розгляду справи по суті, суд зазначає, що такий доказ не був поставлений в основу прийняття спірних рішень. Крім цього, вказана фотокартка з урахуванням наданих свідчень не дає змоги ідентифікувати період роботи свідка, характер роботи, розмір заробітної плати, і т.і.
Згідно з частиною 1 статті 21 КЗпП, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про оплату праці”, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Відповідно до п. “є” п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.
Згідно з п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;
Згідно з п.п.14.1.195 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
З огляду на встановлені судом обставини, та норми законодавства, які регулюють правовідносини самозайнятої особи та працівника, слід дійти висновку, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) за адресою: АДРЕСА_3 - не підтверджено факт роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_1 в період до 19.10.2017 року та у період до 01.03.2016 року відповідно.
Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, суд зазначає, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено певні факти, які стосуються норм гарантованих Конституцією України, мають преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
Зважаючи на встановлені обставини, обставини встановленні рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області (справа № 718/1160/18 (провадження № 3/718/842/18)), а також постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 року № 824/3187/18-а, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року № 824/317/18-а, які набрали законної сили, про те що не підтверджено обставини роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_1 в період до 19.10.2017 року, та у період до 01.03.2016 року, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є протиправним, необґрунтованим, оскільки прийнято без урахування всіх обєктивних обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, з урахуванням вищевикладених обставин, оцінюючи в сукупності обставини справи, письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому судом враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2233,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1050294736.1 від 01.06.2018 року (а. с. 6).
Оскільки, позов підлягає до задоволенню, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 2233,80грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 129 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 287 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-236/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/086 від 24 травня 2018 року про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1
3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2233,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1050294736.1 від 01.06.2018 року за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: - Управління Держпраці у Чернівецькій області(58003, м. Чернівці, вул. Зелена, 3, код ЄДРПОУ 39888333).
Суддя П.Д. Дембіцький