26 грудня 2019 року
м. Рівне
Справа № 565/1252/19
Провадження № 22-ц/4815/1492/19
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Бондаренко Н.В.
секретар судового засідання : Тхоревський С.О.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової О.Л. на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24.09.2019 року, ухвалене в складі судді Малкова В.В., , у справі №565/1252/19
У липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що 27.02.2014 року між сторонами укладено кредитний договів у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в сумі 2000 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також відповідач на час укладення кредитної угоди дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
В порушення умов кредитного договору відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, тому станом на 22.05.2019 року останній має заборгованість у розмірі 12719,06 грн., яка складається із:
- заборгованості за тілом кредиту - 4359,00 грн.;
-заборгованність за простроченим тілом кредиту- 2317,08грн.;
- нарахованої пені за прострочене зобов'язання - 4111,12 грн. та за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 850,00 грн;
- штраф (фіксована частина) - 500 грн.;
- штраф (процентна складова) - 581,86 грн.
У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача 12719,06 грн заборгованості, а також понесені судові витрати у розмірі 1921 грн.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24.09.2019 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що додані до позовної заяви письмові докази не спроможні довести, що відповідач ОСОБА_1 уклала кредитний договір від 27.02.2014 року, оскільки сам договір підписаний ОСОБА_2 , та не свідчать що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є одна і таж особа.
Не погоджуючись із рішенням, АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі просить його скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
Вважає, що суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову дійшов помилкового висновку, що відповідач ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є різними особами, оскільки позивачем надані інші документи з яких вбачається, що після одруження позичальник змінила прізвище на ОСОБА_3 та надала Банку новий паспорт та заповнила нову анкету.
Крім того, звертає увагу суду, що підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Окрім того, відповідно до заяви відповідач зобов'язується виконувати вимоги умов та правил банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті Приватбанку.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 27.02.2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого їй надано кредит на платіжну картку у сумі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. (а.с.8).
Договір складається із заяви позичальника, Тарифів надання кредиту, Умов та Правил надання банком послуг та Правил користування платіжною карткою. Заява містить відомості, що відповідач ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, з якими він погодився.
Відповідач не виконувала належним чином зобов'язання по поверненню коштів .
Станом на 22.05.2019 року останній має заборгованість у розмірі 12719,06 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4359,00 грн.; заборгованність за простроченим тілом кредиту- 2317,08грн.; нарахованої пені за прострочене зобов'язання - 4111,12 грн. та за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 850,00 грн; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 581,86 грн.
Також судом встановлено, що 25 червня 2015 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 (а.с.26), у зв'язку з чим отримала новий паспорт на прізвище ОСОБА_3 та надала банку його копію.
За таких обставин у суду будь-яких сумнівів, що анкету-заяву від 27.02.2014 року було підписано саме ОСОБА_6 немає. Крім того, будь-яких інших розбіжностей у персональних даних судом не встановлено.
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статями 626, 628 ЦК України договір визначений як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У статті 634 ЦК України договір приєднання визначений як договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 27 лютого 2014 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у даній анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також відсутні відомості яку саме картку особа отримала.
Між тим, позивачем не надано суду жодного доказу з якого можливо було б встановити тарифи кредитної картки.
Також, судом встановлено, що в наданих позивачем розрахунках заборгованості за договором б/н від 27.02.2014 року відсутні дані про те, за якою карткою зроблено розрахунок.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.02.2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
У витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та (або) процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи станом на 27.02.2014 року містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Надані банком Тарифи та Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися ПАТ КБ «ПриватБанк».
Тарифи та Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку не визнаються відповідачем та не містять його підпису, а тому їх не можна розцінювати, як складову кредитного договору, укладеного між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З огляду на викладені вище обставини та умови кредитування, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні правові підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентної ставки та можливість нарахування банком заборгованості за простроченим тілом кредиту, а також відповідальність у вигляді пені, штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того, позивач не навів доказів домовленості сторін про відповідальність відповідача у вигляді заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за пенею за прострочене зобов'язання та нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу, штраф (фіксована частина), штраф (процентна складова).
Разом з тим, Апеляційним судом встановлено, що відповідачем за період з 27 лютого 2014 року по 22 травня 2019 року, згідно наданого розрахунку позивача, сплачено кошти в рахунок погашення тіла кредиту у розмірі - 2626,29 грн., 3240,54 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2300,00 грн. заборгованості по пені, а всього 8163,83 грн., отже розмір 4359,00 грн - заборгованості за тілом кредиту не перевищує суму фактично внесених відповідачем коштів в рахунок повернення кредитних коштів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Керуючись ст. ст. 367, 368 , 374, 376 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24.09.2019 року скасувати.
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 грудня 2019 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Бондаренко Н.В.