26 грудня 2019 року
м. Рівне
Справа № 569/4664/19
Провадження № 22-ц/4815/1555/19
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Тхоревський С.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ТОВ "Фірма Аронж",
- ПрАТ "Рівнебуд",
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2019 року (ухвалене у складі судді Гордійчук І.О., повний текст рішення суду складено 21 жовтня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Аронж" приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" про вселення в житлове приміщення, -
06 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Аронж" приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" про вселення в житлове приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що в 1987 році вона працювала в Рівненському центральному універмазі, та була вселена до гуртожитку по АДРЕСА_1 , де постійно проживала.
Балансоутримувачем гуртожитку був ПрАТ "Рівнебуд".
10.10.2017 року їй стало відомо, що ПрАТ "Рівнебуд" викупило гуртожиток ще в 1993 році.
07.11.2018 року, під час її відсутності в кімнаті, невідомі проникли до кімнати та змінили вхідні двері і замок, незважаючи на те, що в кімнаті залишилися побутові речі, меблі та документи належні позивачу.
ПрАТ "Рівнебуд" незаконно, без зміни цільового призначення земельної ділянки, без зміни статусу будівлі (гуртожитку), здає приміщення під офіси, магазини, не сплачуючи відповідну орендної плати.
Просила суд вселити її в кімнату № НОМЕР_1 , гуртожитку АДРЕСА_2 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Аронж" приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" про вселення в житлове приміщення відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не перебувала у трудових відносинах з відповідачами, а договором найму житлового приміщення у гуртожитку № 21 від 01.01.2017 року, що укладений між ТОВ "Фірма Аронж" та ОСОБА_1 термін найму останньою житла встановлено до 31.03.2017 року.
12 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу у якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована незаконністю оскаржуваного рішення суду.
Вказує, що суд не надав оцінку тому факту, що вона проживала у гуртожитку тривалий період часу, а саме тридцять два роки.
Житлові правовідносини з нею тривали до того часу поки відповідачі без згоди мешканців не почали здійснювати реконструкцію гуртожитку та самовільно знімати їх з реєстрації та виселяти.
Судом не застосовано положення ст. 47 Конституції України, яка встановлює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону або за рішенням суду.
У рішенні суду не надано правової оцінки долученим фотографіям стіни в кімнаті АДРЕСА_3 гуртожитку по АДРЕСА_2 .
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу державного майна від 30.11.1993 року продавець Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області продав, а покупець товариство покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" купив державне майно цілісного майнового комплексу державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 на земельних ділянках площею 0,52 га. Згідно свідоцтва про власність від 18.01.1994року "Покупець" товариство покупців державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд" є власником цілісного майнового комплексу державної виробничо-будівельної фірми "Рівнебуд", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с.30-33)
Будівля гуртожитку по АДРЕСА_2 є власністю ПрАТ "Рівнебуд" та перебуває на утриманні і обслуговуванні ТзОВ "Фірма Аронж" (а.с. 20).
Позивач ОСОБА_1 була зареєстрована у вищевказаному гуртожитку з 1987 року.
01 січня 2017 року між ТзОВ "Фірма Аронж" (наймодавець) та ОСОБА_1 (наймач) укладено договір № 21 найму житлового приміщення у гуртожитку, згідно умов якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове користування житлове приміщення кім. 410 у АДРЕСА_5 що знаходиться у АДРЕСА_2 . Термін найму встановлено до 31 березня 2017 року (а.с. 36).
Пунктом 1.4. договору встановлено, що після закінчення терміну найму, наймач протягом 3-х днів зобов'язаний звільнити приміщення, крім випадку укладення нового договору найму приміщення (а.с. 36).
Як вбачається з відповіді Регіонального центру надання адміністративних послуг Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради від 05.09.2018 року № 5626/01-17 станом на 31.08.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знята з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 34).
З позовом про усунення перешкод у користуванні житлом вона не зверталася.
Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ ЖК Української РСР.
Згідно зі статтею 127 ЖК Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Отже, гуртожитком є зареєстрована у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів як гуртожиток жила будівля, що відповідає певним вимогам, в якій особам у зв'язку з трудовими відносинами або навчанням в учбовому закладі надається за плату та за ордером, що видається власником гуртожитку, у тимчасове користування жила площа.
Відповідно до вимог статті 128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
Стаття 129 ЖК Української РСР передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Відповідно до пункту 1 розділу 2 Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84, вселення до гуртожитків проводиться власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підставі ордера, форма якого наведена у додатку до Положення, виданого відповідно до статті 129 ЖК Української РСР, з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку.
Отже, ордер на жилу площу в гуртожитку може бути видано лише за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації, і цей ордер є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.
Таким чином, житлове законодавство України пов'язує виникнення права на користування жилим приміщенням в гуртожитках виключно з отриманням ордеру.
Судом встановлено відсутність у позивача ордера на вселення до гуртожитку.
У трудових правовідносинах з відповідачами ОСОБА_1 не перебуває та не перебувала.
До спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення статей 124-132 ЖК Української РСР, оскільки такі правовідносини виникли на підставі, укладеного між "Фірма Аронж" (наймодавець) та ОСОБА_1 договору найму житла.
При цьому, строк вищезазначеного договору на проживання позивачки в гуртожитку закінчився 31 березня 2017 року. Доказів переукладення договору чи продовження його чинності на новий строк ОСОБА_1 не надано, а судом не встанволено.
Оскільки між власником житла і особою, яка його винаймала, договірні відносини припинилися, тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що у відповідачів відсутні правові підстави для користування цим житлом та вселення до нього.
Відповідно до сертифіката серії РВ НОМЕР_2 162190530265 від 22 лютого 2019 року будівля зазначеного гуртожитку реконструйована під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями (а.с. 35).
З наявного у матеріалах справи копії технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_2 вбачається, що гуртожиток за даною адресою відсутній, як і відсутня кімната в гуртожитку під № 410 (а.с. 57-60).
З наданих у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснень вбачається, що з іншими позовними вимогами вона до суду не зверталася і справи з її участю у провадженнях судів відсутні.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2019 року.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судд: С.О. Гордійчук
С.В. Хилевич