Справа № 552/6676/16-ц Номер провадження 22-ц/814/2569/19Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
20 грудня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Бутенко С.Б.
Суддів: Прядкіної О.В., Чумак О.В.
за участю секретаря: Кальник А.М.
розглянув в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2019 року у складі судді Яковенко Н.Л.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення грошових коштів, третя особа- Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», Державна казначейська служба України,
В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення грошових коштів, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», Державна казначейська служба України.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Полтавської області від 16 грудня 2013 року визнано недійсними результати торгів, проведених ПП «Нива В. Ш» 20 січня 2012 року з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , протокол прилюдних торгів та акт про проведення прилюдних торгів. Також цим рішенням визнано недійсним свідоцтво про належність ОСОБА_1 зазначеної квартири. Вказував, що він брав участь в зазначених торгах, сплатив на користь ПП «Нива В. Ш.» гарантійний внесок в розмірі 15 270 грн, 274 860 грн. сплатив на депозитний рахунок Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції за придбане майно та 15 270 грн доплати винагороди торгівельній організації. Загальна сума сплачених ним коштів склала 305400 грн.
Також вказував, що рішенням апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2016 року в справі № 552/1194/15-ц за його позовом стягнуто з Київського ВДВС Полтавського міського управління юстиції на його користь 25 532,73 грн.
Посилаючись на викладені обставини та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.01.2017 року, просив стягнути з Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 249 327,27 грн., сплачених ним за придбане нерухоме майно, та 270407,22 грн., яка складається з 247537,42 грн. інфляційних збитків та 22 869,80 грн. - процентів за користування коштами, шляхом їх списання з рахунків Управління державної Казначейської служби України в Полтавській області; а також стягнути з Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені ним при зверненні до суду, шляхом їх списання з рахунків Управління державної Казначейської служби України в Полтавській області.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що прилюдні торги були проведені ПП «Нива-В.Ш», яка є організатором прилюдних торгів і відповідно продавцем за договором купівлі-продажу, тобто Київський відділ державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління у Полтавській області, не є належним відповідачем у цій справі, а також грошова сума в розмірі 249 327, 27 грн не зберігається Київським відділом державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, а була перерахована третій особі по справі - ПАТ «Укрексімбанк».
Не погодившись з вказаним рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів скарги зазначає, що позивачем були сплачені грошові кошти на придбання майна на прилюдних торгах, організатором яких від імені Київського ВДВС Полтавського МУЮ діяло ПП «Нива-В.Ш.» на підставі договору № 1711068 від 23.09.2011 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), а саме квартири, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_2 , який за своїм змістом не є договором комісії.
Вказує, що у випадку, якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом ДВС договору, ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу ДВС, то стороною такого договору, а, відтак, і продавцем, є ДВС, а коли спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом ДВС договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а, відтак, і продавцем є спеціалізована організація.
Вважає, що саме з Київського ВДВС Полтавського МУЮ, як продавця арештованого майна, реалізованого на прилюдних торгах, на користь покупця слід стягнути сплачені ним кошти.
У запереченні на апеляційну скаргу представник Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 04 квітня 2017 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 21 серпня 2019 року ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 04 квітня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 274 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є,зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
По справі встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2010 року, яке вступило в законну силу, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 листопада 2006 року та від 07 листопада 2007 року, укладений між ВАТ «Державний експертно-імпортний банк України» та ОСОБА_3 в розмірі 936,54 грн та 22 453 дол. США, та відшкодування судових витрат в розмірі 1 820 грн, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки - 259 440 грн.
На підставі вказаного рішення ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» були видані виконавчі листи, за якими в липні 2010 року державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ було відкрито виконавче провадження.
23 вересня 2011 року між Київським ВДВС Полтавського МУЮ та Філією № 17 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» було укладено Договір № 1711068 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).
Відповідно до п. 1.2 Договору Відділ передає Спеціалізованій організації нерухоме майно, арештоване державним виконавцем, а Спеціалізована організація надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна у порядку, встановленому Законами України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку, іншими законами України, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 року № 68/5 і зареєстрованого в Мінюсті України 02.11.99 року за № 745/4038, та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1.3 Договору на прилюдні торги передається арештоване нерухоме майно (предмет іпотеки) за наступною характеристикою: трикімнатна квартира АДРЕСА_3 75,2, що належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 в результаті примусового виконання рішення суду від 20.04.2010 року була реалізована в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» 20 січня 2012 року, про що складено протокол проведення прилюдних торгів від 20 січня 2012 року та акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 31 січня 2012 року. Покупцю ОСОБА_1 видано відповідне свідоцтво про право власності на квартиру.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 16 грудня 2013 року визнано недійсними результати прилюдних торгів, які проведені 20 січня 2012 року ПП «Нива-В.Ш» з реалізації квартири АДРЕСА_1 , визнано недійсним протокол про проведення зазначених прилюдних торгів, визнано недійсним акт прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки та визнано недійсним свідоцтво про належність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .
Також встановлено, що позивач у зв'язку з прийняттям участі в прилюдних торгах та визначенням його переможцем сплатив на користь ПП «Нива-В. Ш» гарантійний внесок в сумі 15 270 грн, 274 860 грн за придбане майно та 15 270 грн доплати винагороди торгівельній організації. Загальна сума сплачених позивачем коштів склала суму в розмірі 305 400 грн, за якою і було реалізовано предмет іпотеки.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 24 лютого 2015 року стягнуто з ПП «Нива-В.Ш.» на користь ОСОБА_1 30 540 грн. гарантійного внеску та доплати винагороди торгівельній організації.
Також рішенням апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2016 року в справі № 552/1194/15-ц стягнуто з Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 25 532,73 грн, зарахованих в якості виконавчого збору шляхом їх списання з рахунків Державної казначейської служби України в Полтавській області.
Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення грошових коштів з Київського відділу Державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Піскун С.О. посилався на те, що грошові кошти в розмірі 249 327,27 грн. підлягають стягненню з відповідача Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтави в порядку реституції як із сторони недійсного правочину.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд виходив із того, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем не враховано ту обставину, що грошова сума в розмірі 249 327,27 грн. не зберігалась та не зберігається Київським відділом ДВС Полтавського міського управління юстиції, а була перерахована третій особі по даній справі - ПАТ «Укрексімбанк» на виконання судового рішення, яке вступило в закону силу, є чинним та в силу норми статті 124 Конституції України обов'язкове до виконання.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може з огляду на наступне.
Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, що встановлені частинами першою, третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові віл 24 жовтня 2012 року № 6-116цс12.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Сторонами договору купівлі-продажу є покупець та продавець (стаття 655 ЦК України).
Умови та порядок вчинення виконавчих дій визначають Закон України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція), а також Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення).
Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Згідно з пунктом 3.1 Тимчасового положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.
У разі визнання прилюдних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору.
Покупцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів є переможець торгів, який підписав протокол про їх результати та отримав затверджений державним виконавцем акт.
Продавцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів може бути як спеціалізована організація, що проводила торги, так і виконавча служба, від імені якої могла виступати спеціалізована організація як організатор торгів.
Ураховуючи те, що реституція, тобто повернення у стан, який існував до укладення недійсного правочину, можлива лише між його сторонами, предметом доказування по справі є факт хто саме є продавцем та покупцем за договором, який було укладено за результатами проведення прилюдних торгів та який у подальшому визнано недійсним.
При цьому варто врахувати, що якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом Державної виконавчої служби договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає предствиком відділу державної виконавчої служби, то сторою такого договору є відділ державної виконавчої служби. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом державної виконавчої служби договору, то стороною договору на прилюдних торгах є спеціалізована організація.
Виходячи з аналізу Генерального договору № 2 про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень від 14 січня 2011 року, укладеного між Міністерством юстиції України та спеціалізованою організацією Приватним підприємством «Нива - В.Ш.», та договору № 1711068 від 23 вересня 2011 року, укладеного між Київським ВДВС Полтавського МУЮ та Філією № 17 ПП «Нива - В.Ш» про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), апеляційний суд дійшов висновку, що спеціалізована організація у спірних правовідносинах лише надавала послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а Київський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції самостійно виступав від свого імені на прилюдних торгах як продавець. Крім того, саме виконавча служба отримала грошові коти в якості оплати за квартиру, яка у наступному провела їх розподіл та перерахувала стягувачу у виконавчому провадженні, а також вказані кошти були спрямовані на сплату виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, які за рішенням апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року у справі № 552/1194/15-ц стягнуто з Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 в порядку реституції за недійсним правочином.
Як роз'яснено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Оскільки рішенням апеляційного суду Полтавської області від 16 грудня 2013 року визнано недійсними результати прилюдних торгів, які проведені 20 січня 2012 року ПП «Нива-В.Ш» від імені Київського ВДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області, з реалізації квартири АДРЕСА_1 , протокол про проведення зазначених прилюдних торгів та акт прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, вимога позивача про застосування реституції, як спеціального зобов'язального способу захисту права власності, з повернення коштів у розмірі 249 327,27 грн. за недійсним правочином є обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі частини першої статті 216 ЦК України.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не встановив спірні правовідносин сторін, не перевірив умови укладеного між відділом державної виконавчої служби та спеціалізованою організацією договору; як і не встановив належним чином сторін правочину, а саме хто був продавцем за договором купівлі-продажу, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про те, що відділ державної виконавчої служби не є продавцем за вказаним вище договором.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.
Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для застосування статті 1212 ЦК України, оскільки спірні правовідносини ґрунтуються на нормах статті 216 ЦК України, тому в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.
Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки реституція, згідно якої виникає обов'язок сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину, застосовується на підставі відповідного рішення суду, вимоги позивача щодо стягнення процентів внаслідок прострочення грошового зобов'язання, є передчасними.
За наведених обставин рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2019 року підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
За правилами частини першої, частини 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем по справі сплачено 2493,27 грн. судового збору за подання позовної заяви, 2704,68 грн. судового збору за подання заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог, 5717,07 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 6236,81 грн. судового збору за подання касаційної скарги, а всього 17 151,83 грн.
Оскільки ОСОБА_1 було заявлено позовні вимоги на суму 519 734,49 грн., а задоволенню підлягає вимога на суму 249 327,27 грн., тобто позов задоволено на 48%, виходячи з принципу пропорційності розподілу судових витрат, з Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 8232,87 грн. понесених ним судових витрат.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2019 року - скасувати.
Постановити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції на користь ОСОБА_1 249 327,27 гривень, отриманих за недійним правочином.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8232,87 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: С.Б. Бутенко
Судді: О.В. Прядкіна
О.В. Чумак