Справа № 524/1306/18 Номер провадження 11-кп/814/979/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
03 грудня 2019 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
при секретарі ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12017170090003343, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2017, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 10 червня 2019 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, освіта вища, не працюючого, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого
Цим вироком ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки, поклавши відповідно до ст. 76 КК України обов'язки періодично з'являтися на реєстрацію в уповноважений орган з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільні позови прокурора задоволено
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в особі КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» кошти витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_9 у сумі 1677,89 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави в особі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги кошти витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_9 у сумі 17768,88 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 48000 гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь судового експерта ОСОБА_10 витрати, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 1386 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати пов'язані з залученням експертів на суму 10010 грн.
По справі вирішено долю речових доказів.
За вироком суду, 13.09.2017 близько 11год. 00хв. у місті Кременчуці, водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN-GOLF» номерний знак НОМЕР_1 виїжджаючи на дорогу вулиці Першотравнева з прилеглої території (дворів поруч з буд.№39) перед проїзною частиною не переконався у безпечності маневру, а саме: виїхав на проїзну частину вул. Першотравневої повертаючи ліворуч в бік вул. Небесної Сотні не надав дорогу та допустив зіткнення з мотоциклом «KTM-690SN» н.з. НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_9 , якій рухався зліва від нього прямо по проїзній частині вул. Першотравневій з боку вул. Небесної Сотні у напрямку до бульвару Пушкіна, тим самим ОСОБА_8 порушив вимоги п.п. 10.1., 10.2 «Правил дорожнього руху України».
В результаті зіткнення водій мотоцикла «KTM-690SN» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому кісток правої гомілки, закритого перелому лівого стегна, які за ступеням тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент отримання.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок суду відносно ОСОБА_8 змінити та пом'якшити призначене покарання, шляхом призначення остаточного покарання за ч.2 ст.286 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами.
Необхідність ухвалення такого рішення захисник мотивує тим, що ОСОБА_8 є єдиним годувальником в сім'ї, його робота пов'язана з керуванням транспортними засобами, вину у вчиненому визнав, частково відшкодував завдану шкоду, вибачився перед потерпілим.
Крім того, захисник просить ухвалити рішення, яким цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 залишити без розгляду, оскільки на думку захисника, він розглянутий з порушенням процесуального законодавства. Зокрема, потерпілим не сплачено судовий збір, та не зазначено підстави для звільнення від його сплати, до цивільного позову не додано доказів на підтвердження позовних вимог, не зрозуміло як потерпілим обраховано розмір моральної шкоди та в чому вона полягала.
Потерпілий ОСОБА_11 надіслав до суду заяву, із змісту якої вбачається, що він не бажає брати участь у апеляційному розгляді та погоджується з вироком суду першої інстанції.
Інші учасники провадження вирок суду не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 про законність і справедливість судового рішення та безпідставність поданої апеляційної скарги, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч.2 ст.286 КК України, за обставин встановлених судом, у апеляційній скарзі не оспорюються.
Що стосується покарання, то таке було призначено ОСОБА_8 без додержання вимог ст. 65 КК України.
Як вбачається з вироку, обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання ОСОБА_8 , судом встановлено не було.
Зважаючи на це, та приймаючи до уваги позицію прокурора та потерпілого, які просили суд призначити ОСОБА_8 покарання не пов'язане із реальним відбуттям, суд прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним основного покарання та звільнив його від відбування покарання у виді позбавлення воліволі з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Разом з тим, враховуючи тяжкість скоєного злочину та особу винного, та враховуючи, що порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_8 призвело до ДТП, яким заподіяно тяжкі тяжкості тілесні ушкодження потерпілому, суд визнав необхідним обрати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Однак із правильністю цього рішення погодитись не можна.
Так, відповідно до вимог ст. 50 КК, метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Цих вимог закону при призначенні покарання ОСОБА_8 суд не дотримався.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами суд не врахував положення ст. 65 КК щодо необхідності і достатності покарання для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 хоча раніше й притягався відповідальності пов'язаної із порушенням Правил дорожнього руху, проте, згідно з наявної у матеріалах кримінального провадження картки обліку адміністративного правопорушення (т.1, а.с.26-27), притягувався до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП 30 червня 2015 року. Таким чином, ОСОБА_8 на момент вчинення злочину 13 вересня 2017 року, вважався таким, що не був підданий адміністративному стягненню на підставі ст.39 КУпАП, оскільки з моменту накладення останнього стягнення минуло більше року.
Також, як повідомив апеляційному суду ОСОБА_8 , він, хоча й має вищу освіту, проте не може знайти роботу по спеціальності за місцем свого проживання, а тому працює таксистом, являється єдиним годувальником сім'ї, так як його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку.
Крім того, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 30 січня 2018 рок №47, яка, поряд з іншими експертизами, покладена судом в основу обвинувачення, зазначено про наявність у діях потерпілого ОСОБА_11 порушення правил дорожнього руху, які знаходяться у причинному зв'язку з ДТП.
Таким чином, Позбавлення ОСОБА_8 права керування транспортними засобами є несправедливим покаранням та позбавить його можливості забезпечувати свою сім'ю.
Ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що призначення ОСОБА_8 додаткового покарання не є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів в розумінні ст. 65 КК, оскільки ця мета може бути досягнута і за умов призначеного йому обов'язкового покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК.
За таких обставин призначення йому крім основного, ще й додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами є занадто суворим, яке не можна визнати справедливим.
Згідно ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до ст. 409 КПК України, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є підставою для зміни вироку при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Зважаючи на викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в частині необхідності пом'якшення покарання є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо доводів захисника обвинуваченого про те, що суд безпідставно стягнув на користь потерпілого моральну шкоду при цьому мотивуючим тим, що потерпілий обовязково повинен був сплатити судовий збір при подачі цивільного позову є безпідставними.
Відповідно до п.2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Через це твердження захисника про те, що до цивільного позову у кримінальній справі потерпілим повинно було надано докази сплати судового збору є неспроможними.
Рішення суду першої інстанції про визначення розміру моральної шкоди, завданої потерпілому, у вироку вмотивовано належним чином. При цьому, суд послався на характер та обсяг фізичних і душевних страждань потерпілого, порушенні нормального та сталого режиму життєдіяльності, викликаних отриманим тяжким тілесним ушкодженням.
Отже, судом першої інстанції додержані вимоги ст. 23 ЦК України, а також роз'яснення, які містяться в п. п. 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. (з наступними змінами). Розмір визначеного судом першої інстанції відшкодування потерпілим моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Застосовуючи принципи розумності, виваженості і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з обвинуваченого ОСОБА_8 користь потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 48000 грн.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника в частині стягнення моральної шкоди, завданої злочином.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - частково задовольнити.
Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 10 червня 2019 року відносно ОСОБА_8 - змінити та пом'якшити покарання ОСОБА_8 , виключивши з вироку вказівку про застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Касаційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4