Справа № 534/499/18 Номер провадження 22-ц/814/3295/19Головуючий у 1-й інстанції Куц Т. О. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.
16 грудня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Бондаревської С.М.,
суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І.
секретар: Зеленська О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 жовтня 2019 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» /на даний час - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»/, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначало, що 29 липня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2 900 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Однак, всупереч договірним зобов'язанням ОСОБА_1 припинив погашати отриманий кредит та відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого станом на 21 березня 2018 року утворилась заборгованість в розмірі - 20 321 грн. 15 коп., яка складається з: 3 182 грн. 04 коп. - заборгованості за кредитом, 5 094 грн. 82 коп. - заборгованості по процентах за користування кредитом; 10 600 грн. 43 коп. - заборгованості за пенею; та штрафу в розмірі 1 443 грн. 86 коп.
Просило стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 20 321 грн. 15 коп., а також понесені по справі судові витрати за сплату судового збору в сумі 1 762 грн.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 жовтня 2019 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» - відмовлено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, АТ КБ «Приватбанк» оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 жовтня 2019 ро-ку - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі.
Вважає, що суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в повному обсязі.
На апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» свій відзив подав ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 , в якому, спростовуючи доводи апелянта, просив апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що 29 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з анкетою-заявою б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У заяві відповідач висловив згоду з тим, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг /а. с. 8/.
Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 21 березня 2018 року становить 20 321 грн. 15 грн., яка складається з: 3182 грн. 04 коп. - заборгованості за кредитом, 5 094 грн. 82 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом; 10 600 грн. 43 коп. - заборгованості за пенею; 1 443 грн. 86 коп. - штраф.
В той же час, в матеріалах справи міститься лише копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 29 липня 2013 року, що підписана відповідачем. При цьому, у даній анкеті-заяві сума кредитного ліміту не зазначена взагалі, а також відсутні дані, саме яка картка була видана відповідачу. Інші копії додатків, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, у тому числі й Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з умов та правил надання банківських послуг Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщених на сайті, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Крім того, долучені до матеріалів вказані Тарифи не містять відомостей про дату їх прийняття/затвердження.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами кредитного договору та відповідно отримання позичальником Пам'ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, що в сукупності із Заявою, свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За нормами ст. 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог статей 12,13,81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із матеріалів справи вбачається, що анкета-заява відповідача з проханням надати йому кредитний ліміт від 29 липня 2013 року не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту, також в заяві, підписаній сторонами, не зазначена процентна ставка та відсутні умови договору про стягнення комісії, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за відсот-ками за користування кредитом та нарахованої пені, а також штрафів за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, Тарифи Банку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
Але матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Витяг з Умов і правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Тоді як роздруківка із сайту позивача не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною по справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року.
Враховуючи викладені обставини та норми права, якими вони врегульовані, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про суму кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 по справі№342/180/17).
Тоді як надані банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування платіжних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29 липня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді кредитний ліміт, ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів), за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, при укладенні договору з ОСОБА_1 , ПАТ КБ «ПриватБанк» не дотрималось вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які банк вважав узгодженими.
Зазначені обставини вірно встановлені судом першої інстанції, відтак суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав задоволення позову в повному обсязі, в тому числі і в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.
При цьому судом обґрунтовано зауважено, що розрахунки заборгованості за договором №б/н від 21 березня 2018 року не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.
Окрім того, із наданих розрахунків неможливо перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Жодних роз'яснень та доказів щодо принципу складення наданих розрахунків справа не містить. Також з наданих розрахунків не вбачається можливим визначити момент виникнення заборгованості за тілом кредиту саме в сумі 3 182 грн. для належного обрахунку відсоткової ставки.
Належних, допустимих та достатніх доказів в контексті вищенаведених норм матеріального права щодо виникнення між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, суду не надано. Наявні в матеріалах справи Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку не є частиною договору, докази згоди відповідача на встановлення кредитного ліміту в сумі 2 900 грн. - відсутні.
Таким чином, виходячи з недоведеності позивачем факту укладення з відповідачем договору №б/н від 29 липня 2013 року на зазначених банком умовах, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, - не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: Бондаревська С.М.
Судді: Абрамов П.С.
Пилипчук Л.І.