Номер провадження 2/754/704/19
Справа №754/9450/15-ц
16 грудня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
представника позивачки ОСОБА_3
відповідачки ОСОБА_4
представника відповідачки ОСОБА_5
представника відповідачки ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про усунення перешкод у користуванні квартирою, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні квартирою, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі позивачка зареєстрована та фактично проживає, починаючи з 1974 року. Поверхом вище над її квартирою знаходиться квартира АДРЕСА_2 , власниками якої є відповідачі. Протягом 2007-2008 років відповідачами у своїй квартирі були виконані роботи по переплануванню: при проведенні заміни покриття підлоги було знято теплозвукоізоляційну гіпсобетонну плиту, що призвело до зменшення товщини перекриття на 13 см, що підтверджується Актом від 24.02.2015 року. Після проведеного сусідами перепланування, зменшення товщини перекриття та зняття шумоізоляційної стяжки проживання позивачки у власному помешканні стало нестерпним, оскільки між зазначеними квартирами відсутня належна шумоізоляція, у квартирі жити стало нестерпно, оскільки позивачка вона чує все, що відбувається у квартирі зверху: як дитина грає м'ячем, як сусіди між собою говорять, дивляться телевізор, як вони ходять, переставляють меблі, як бігає по квартирі кіт тощо. На будь-які її зауваження та прохання з приводу вирішення ситуації, що склалася, сусіди реагують вороже, дозволяючи собі нецензурні вислови на її адресу, та не бажають шукати жодних компромісів. Внаслідок таких незаконних дій відповідачів позивачці заподіяно моральну шкоду. Обсяг завданої їй моральної шкоди важко переоцінити, але її розмір вона визначає у розмірі 10000, 00 грн. Це лише незначна компенсація реального розміру заподіяних позивачці сусідами моральних страждань, яка жодним чином не охоплює тих переживань, страху, роздратування, душевного болю, відсутності спокою та безпеки, які їй довелось пережити у своєму віці. Враховуючи те, що вирішити мирним шляхом дане питання сторони не можуть, позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить усунути їй перешкоди в користуванні квартирою шляхом виконання робіт та відновлення шумової ізоляції між квартирою АДРЕСА_3 ; зобов'язати відповідачів виконати за власний рахунок роботи по відновленню шумоізоляції міжквартирного перекриття між квартирою АДРЕСА_3 ; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000, 00 грн. та судовий збір.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 23.11.2015 року частково задоволено клопотання представника позивача та призначено по матеріалах справи судову будівельно-технічну експертизу.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 25.12.2016 року відновлено провадження по справі та прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про усунення перешкод у користуванні квартирою, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
24.05.2017 року в судовому засіданні позивачка надала Заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд усунути їй перешкоди в користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виконання ремонтних робіт, відновлення шумової ізоляції між квартирою АДРЕСА_3 та приведення міжповерхового перекриття між квартирою АДРЕСА_3 у відповідність до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН) та санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку; зобов'язати ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виконати за власний рахунок роботи по відновленню шумоізоляції міжквартирного перекриття між квартирою АДРЕСА_3 та приведенню поверхового перекриття між квартирою АДРЕСА_3 у відповідність до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН) та санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку; стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 коп.; стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
21.03.2018 року в судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_7 - ОСОБА_5 надала Пояснення, в яких зазначено, що проти заявленого позову відповідачі заперечують у повному обсязі, оскільки жоден з відповідачів не перешкоджає позивачці користуватися її квартирою. Дійсно, у 2008 році у квартирі відповідачів були виконані ремонтні роботи по переплануванню внутрішніх перегородок, а також по заміні покриття підлоги. Таким чином замість старого лінолеуму відповідачі збільшили товщину міжповерхового перекриття між квартирою позивачки та своєю квартирою на 35 мм. Проведені роботи навпаки перешкоджають доступу будь-яких шумів до інших квартир. Жодного належного доказу про зменшення міжповерхневого перекриття позивачкою не надано. Крім того, шумоізоляція між квартирами позивачки та відповідачів з самого початку проживання була недостатньою, саме тому відповідачі вирішили виконати капітальний ремонт у квартирі із частковим переплануванням, отримавши на це дозвіл Деснянської РДА в м. Києві. Після чого був замовлений проект в спеціалізованій проектній установі, згідно якого була вилучена лише пошкоджена стяжка та замінена на нову рівноцінну конструкцію з накладанням у подальшому паркетного покриття. Відповідно до Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18.12.2008 року з відповідачів на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 4772, 00 грн. та моральну шкоду в розмірі 900, 00 грн. В 2015 році позивачка викликала комісію із ЖЕД № 302 та склала акт про виникнення тріщин на стелі в кімнаті, які були підставою розгляду справи в 2008 році. Представник зазначає, що позивачка протягом багатьох років не проводила ремонті роботи у своїй квартирі, що само по собі могло призвести до появи тріщин. Така ж думка комісії зазначена і в акті, а саме, що зазначена тріщина не може бути ознакою аварійного стану міжповерхневого перекриття, а більше відноситься до косметичного ремонту в кімнаті. На підставі викладеного представник відповідачки ОСОБА_7 - ОСОБА_5 просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.09.2018 року задоволено клопотання представника відповідачки та призначено по справі додаткову будівельно-технічну експертизу.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.08.2019 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про усунення перешкод у користуванні квартирою, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
У судовому засіданні позивачка та її представники повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити.
Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просили в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у поясненнях.
Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_9 - ОСОБА_6 - у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити.
Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, за наявних у справі матеріалів.
Відповідачка ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідачки, за наявних у справі матеріалів.
Представник третьої особи - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» - у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи, за наявних у справі матеріалів.
Вислухавши пояснення позивачки, представників позивачки, відповідачки ОСОБА_4 , представників відповідачів, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 18.12.1996 року № 4410 (а.с. 92-93, т. 1).
Співвласниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 28.11.1994 року № НОМЕР_1 (а.с. 64, т 1).
Згідно з витягом з Розпорядження №808 від 04.08.2004 року Деснянської РДА в м. Києві надано дозвіл на замовлення в спеціальній проектній організації, з подальшим погодженням у встановленому порядку перепланування квартири АДРЕСА_5 (а.с. 63 т. 1).
Відповідно до вищевказаного розпорядження Проектно-вишукувальним інститутом «Укркурортпроект» розроблено робочий проект квартири АДРЕСА_5 (а.с. 58-72, т. 1).
Відповідно до Висновку № 64 на проект будівництва від 23.06.2008 року, виданого санепідстанцією Деснянського району м. Києва, проект перепланування квартири відповідачів погоджено (а.с. 32-33, т. 1).
Відповідно до Експертного висновку Відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності Деснянського району в м. Києві від 14.07.2008 року порушень вимог пожежної безпеки не виявлено (а.с. 36, т. 1).
Згідно Витягу з розпорядження № 935 від 01.08.2008 року Деснянської РДА в м. Києві, наданого ОСОБА_4 , яка мешкає в АДРЕСА_6 , надано дозвіл на перепланування квартири згідно з проектом (а.с. 103, т. 1).
Згідно Розпорядження Деснянської РДА у м. Києві від 20.10.2008 року № 1221 затверджено акт прийняття в експлуатацію квартири АДРЕСА_5 після перепланування ( а.с. 34-35, т. 1).
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.2011 року, ОСОБА_9 отримала спадщину після ОСОБА_12 , яка складається з ј частини квартири АДРЕСА_5 (а.с. 95, т. 1).
Відповідно до Акту від 24.02.2015 року, складеного комісією в складі працівників ЖЕД-302 та КП «Дирекція», встановлено, що в квартирі АДРЕСА_5 , згідно витягу з розпорядження Деснянської РДА у м. Києві від 01.08.2008 № 935 та проектної документації, що розроблена проектно-вишукувальним інститутом «Укркурортпроект» виконані роботи по переплануванню. У зв'язку з тим, що верхній шар підлоги штучний паркет, немає можливості обстежити всі прошарки полу на відповідність проектному рішенню. При обстеженні квартири АДРЕСА_7 виявлено тріщину на стелі в кімнаті з розкриттям 0,5 мм, довжиною 0,4 м, що не може бути ознакою аварійного стану міжповерхневого перекриття, а більше відноситься до якості косметичного ремонту в кімнаті (а.с. 57 т. 1).
Як вбачається з Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 17.11.2016 року, встановити відповідність кошторисної документації вимогам будівельних норм та нормативно-технічної документації не вбачається за можливе у зв'язку з її відсутністю в матеріалах справи. Встановити відповідність виконаних робіт проектним рішенням та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва не вбачається за можливе, у зв'язку з тим, що додаткова технічна документація, що була витребувана експертом, надана не була, при проведенні натурного обстеження експерту не надано доступу до приміщень квартири АДРЕСА_5 . Станом на момент обстеження встановити період виникнення встановлених пошкоджень та їх причину виникнення не вбачається за можливе (а.с. 117-129, т. 1).
У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 вказує про те, що відповідачами в своїй квартирі були виконані роботи по переплануванню, а саме при проведенні заміни покриття підлоги було знято теплозвукоізоляційну гіпсобетонну плиту, що призвело до зменшення товщини перекриття на 13 см, в результаті чого у квартирі ОСОБА_1 жити стало нестерпно, оскільки вона чує все, що відбувається в квартирі зверху, що і змусило її звернутися до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти позову, сторона відповідачів вказує, що проведені роботи навпаки перешкоджають доступу будь-яких шумів до інших квартир, жодного належного доказу про зменшення міжповерхневого перекриття позивачкою не надано. Крім того, шумоізоляція між квартирами позивачки та відповідачів з самого початку проживання була недостатньою, саме тому відповідачі вирішили виконати капітальний ремонт у квартирі із частковим переплануванням, отримавши на це дозвіл Деснянської РДА в м. Києві.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд враховує наступні вимоги діючого законодавства.
Конституцією України встановлено основні засади права власності.
Так, статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушне, складається з права володіння, права користування і права розпорядження.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен громадянин України має право на житло.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Стаття 317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, обмежений у його здійсненні.
Стаття 391 ЦК України передбачає, що власники майна, мають право вимагати усунення перешкод у праві користування та розпоряджання своїм майном, хоч ці перешкоди не поєднані з позбавленням права володіння.
17 липня 1997 року України ратифікувала Римську Конвенцію про захист прав і свобод людини 1950 року, відповідно до п. 1 ст. 8 якої встановлено, що кожна людина має право на повагу до її житла. Цим правом закріплено недоторканість житла, яка проголошена також ст. 30 Конституції України. Відповідно до цього ніхто не може перешкоджати особі у законному володінні, користуванні чи розпорядженні своїм майном, а будь-які порушення цих повноважень захищаються в установленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України, власник кватири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоповерховому житловому будинку та не порушать санітарно - технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до вимог ст.100 ЖК України власник (наймач), який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення в попередній стан.
Відповідно до п.1.4.2. Правил утримання будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76 переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
Згідно з п. 1.4.6. Правил власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
Як встановлено при розгляді справи, ОСОБА_4 було надано дозвіл на перепланування квартири згідно з проектом, проект перепланування квартири розроблено та виготовлено у відповідності з діючими нормами, правилами та стандартами, тому даний проект був погоджений, а в подальшому було затверджено акт прийняття в експлуатацію квартири АДРЕСА_5 після перепланування.
Наведене вище свідчить про те, що ремонті роботи, проведені відповідачами, відповідають нормам, правилам та стандартам.
Відповідно до Акту від 24.02.2015 рок, при обстеженні квартири АДРЕСА_7 виявлено тріщину на стелі в кімнаті з розкриттям 0,5 мм довжиною 0,4 м. не може бути ознакою аварійного стану між поверхневого перекриття, а більш відноситься до якості косметичного ремонту в кімнаті.
Викладене в Акті не дає підстав стверджувати, що вказана тріщина виникла внаслідок незаконних дій відповідачів, будь-яких доказів на підтвердження неправомірності дій відповідачів стороною позивача надано суду не було.
При проведенні судової експертизи також не було встановлено будь-яких порушень з боку відповідачів, що може бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 .
Також позивачкою під час розгляджу справи по суті не надано суду належних та достовірних доказів на підтвердження того, що переобладнання відповідачами своєї квартири спричинило погіршення шумоізоляції міжквартирного перекриття.
Що стосується показів свідків, допитаних судом, то слід зазначити наступне.
Так, свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що він є сином позивачки, після ремонту в квартирі відповідачів, у квартирі, в якій проживає його мати, стало нестерпно жити, тому що дуже підвищилась чутність.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні зазначив, що він є зятем позивачки. Пояснив, що проживав у квартирі АДРЕСА_4 з 1998 року по 2002 рік, під час проживання у квартирі шуму не було. Після ремонту, проведеного відповідачами у 2000-2003 роках, у квартирі АДРЕСА_7 значно підвищилась чутливість, знизився рівень шумоізоляції та з'явилась тріщина на всю панель.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою позивачки, після ремонту в квартирі відповідачів, дуже підвищилась чутність в квартирі, де проживає її мати, у зв'язку з цим позивачка дуже погано себе почуває.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснив, що він проживає у квартирі АДРЕСА_8 . Зазначив, що був запрошений позивачкою до її квартири для того, щоб підтвердити шум з квартири сусідів зверху. Бачив тріщини на стелі.
Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснила, що вона є приятелькою ОСОБА_4 . Зазначила, що часто буває в гостях у ОСОБА_4 , у квартирі були виїмки на порогах і сильна чутність ще до ремонту, тому ОСОБА_4 і була змушена зробити ремонт.
Але слід зазначити, що допитані судом свідки жодним чином не підтвердили факт того, що саме внаслідок проведених відповідачами ремонтних робіт знищився рівень шумоізоляції, з'явилась тріщина у квартирі позивачки. Вони лише підтвердили факт наявності даних проблем, при цьому не змогли підтвердити факт незаконних дій з боку відповідачів.
Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, оцінивши докази в їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині усунення перешкод та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.
Згідно положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, як мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" звернуто увагу судів на те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачка належних і допустимих доказів на підтверджування свої вимог суду не надала.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачкою не наведено достатньо доказів на підтвердження викладених у позові обставин, а тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованим, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати суд відносить на рахунок позивачки.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, Конституцією України, ст. 317, 319, 383, 391, 1167, 1190, ЦК України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про усунення перешкод у користуванні квартирою, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .
Відповідач - ОСОБА_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .
Відповідачка - ОСОБА_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_9 .
Третя особа - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», ЄДРПОУ 39605452, адреса: м. Київ, вул. Закревського, 15.
Повний текст рішення виготовлений 27 грудня 2019 року.
Суддя О.В.Лісовська