Провадження № 2-р/754/22/19
Справа № 2-1302/11
Іменем України
26 грудня 2019 року м.Київ
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про роз'яснення рішення суду у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення, -
Заявник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення Деснянського районного суду м.Києва від 05.04.2011 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення.
У даній заяві заявник зазначає про те, що вказаним рішенням стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 289,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.11.2010 року складає 184 869,59 грн., а також судові витрати в розмірі 1820,00 грн. Заявник вказує на те, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово, в зв'язку з чим виникла необхідність у роз'ясненні рішення суду.
Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що рішення суду на даний час не виконано, заявник просить задовольнити його вимоги та роз'яснити вищевказане рішення суду, вказавши, в якій валюті має бути стягнута з відповідачів заборгованість при примусовому виконанні рішення.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, надавши заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутність.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Враховуючи положення ст.271 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути заяву у відсутність сторін.
Оскільки сторони по справі в судове засідання не з'явились, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява про роз'яснення рішення суду підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Суд, здійснюючи правосуддя у цивільній справі, керуючись законом, відображає свій розсуд, свої висновки у судовому рішенні. Проте, учаснику справи може бути незрозумілим їх виклад, може не розуміти суті викладених у судовому рішенні висновків суду. У цих випадках виникає необхідність роз'яснити (розтлумачити) зміст судового рішення.
Рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Так, рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 05.04.2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», заборгованість по кредитному договору від 30.05.2006 року в розмірі 23 289, 19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.11.2010 року складає 184 869,59 грн., а також судові витрати в сумі 1820,00 грн.
Рішення суду не даний час не виконано, строк пред'явлення виконавчого листа не сплинув.
Згідно зі статтею 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України, грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 53 Закону № 606-XIV.
Відповідно до частини третьої вказаної статті, у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.
Із матеріалів справи вбачається, що, ухвалюючи рішення у справі, Деснянський районний суд м.Києва визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день звернення позивача до суду з даним позовом.
Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржників суми саме в іноземній валюті з визначенням еквіваленту у національній валюті України за курсом НБУ. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржників, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржників, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.
У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, оскільки рішення суду потребує роз'яснення щодо виду валюти, в якій має бути стягнуто заборгованість.
Керуючись ст.ст. 271 ЦПК України, суд,-
Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про роз'яснення рішення суду - задовольнити.
Роз'яснити рішення Деснянського районного суду м.Києва від 05 квітня 2011 року у справі № 2-1302/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення, а саме роз'яснити що за вказаним судовим рішенням стягненню підлягає саме сума заборгованості в іноземній валюті, визначеній судовим рішенням - доларах США, а не її еквівалент у гривні.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 26 грудня 2019 року.
Суддя: