Номер провадження 1-кп/754/1026/19
Справа№754/11409/19
Іменем України
19 грудня 2019 року
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки м.Сквира Київськой обл., громадянки України,
освіта середня, не заміжньої, не працюючої,
мешкає: АДРЕСА_1 ,
зареєстрована: АДРЕСА_2 ,
раніше судимої:
1. 29.05.2017р. Деснянським районним судом м.Києва
за ст.185 ч.1 КК України до 1-го року позбавлення волі
з іспитовим строком на 1 рік,
2. 23.10.2018р. Деснянським районним судом м.Києва
за ст.186 ч.2 КК України до 4-х років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
ОСОБА_3 пред'явлене обвинувачення в тому, що 22.05.2019р. приблизно в 15.00 годин вона, знаходячись по вул.Драйзера, 8/5 в м.Києві, з метою повторного заволодіння чужим майном шляхом обману, під вигаданим приводом здійснення телефонного дзвінка попросила ОСОБА_6 передати їй його мобільний телефон, не маючи наміру його повертати, таким чином ввівши його в оману, після чого ОСОБА_6 добровільно передав ОСОБА_3 свій мобільний телефон, з яким остання, утримуючи його при собі, під приводом необхідності відійти аби зателефонувати, пішла у невідомому напрямку та не повернулась, тим самим повторно шляхом обману заволоділа чужим майном, яке належить ОСОБА_6 , а саме: мобільним телефоном «Меіzu» імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 вартістю 1666,67грн., з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», яка матеріальної цінності для потерпілого не становить.
Суд визнав недоведеним обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно.
Допитавши обвинувачену, потерпілого, свідків, дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захист докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про виправдування обвинуваченої ОСОБА_3 за висунутим їй обвинуваченням з наступних підстав.
Додержуючись закріпленої в ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та в ст.62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого суд тлумачить на його користь.
Також суд керується ч.3 ст.373 КПК України, за якою обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів вчинення обвинуваченою ОСОБА_3 22.05.2019р. приблизно в 15.00 годин по вул.Драйзера, 8/5 в м.Києві заволодіння шляхом обману майном потерпілого ОСОБА_6 , досліджені в судовому засіданні докази обвинувачення не доводять вчинення ОСОБА_3 повторного заволодіння шляхом обману (шахрайство) майном потерпілого ОСОБА_6 .
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала та показала, що 22.05.2019р. приблизно в 15.00 годин по вул.Драйзера в м.Києві біля кафе, де вона знаходилась разом зі своєю наглядно знайомою ОСОБА_7 , вони зустріли чоловіка, який є знайомим ОСОБА_7 , оскільки їй необхідно було їхати на зустріч та у неї розрядився її мобільний телефон, вона попросила вказаного чоловіка надати їй мобільний телефон для здійснення нею дзвінка, на що він передав їй свій мобільний телефон, з якого вона зателефонувала в присутності вказаного чоловіка своєму знайомому на ім'я ОСОБА_8 по телефону № НОМЕР_3 та повідомила його, що вона до нього їде, в цей час ОСОБА_7 попросила також дати їй телефон, оскільки їй також необхідно було зателефонувати, на що вона відразу в присутності вказаного чоловіка передала його мобільний телефон ОСОБА_7 , і він в цей час стояв поруч та бачив, що вона передала його мобільний телефон ОСОБА_7 , а сама відразу пішла та поїхала на зустріч до свого знайомого. Через два тижні до неї звернувся оперативний працівник поліції з приводу того, що вона забрала чужий мобільний телефон. Потерпілого ОСОБА_6 вона взагалі не знає, мобільний телефон вона брала у іншого чоловіка, який є знайомим ОСОБА_7 та з яким вона познайомилась в той день, при цьому мобільний телефон того чоловіка вона при ньому передала ОСОБА_7 . Нічиїм мобільним телефоном вона не заволодівала.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засідання показав, що 22.05.2019р. він приїхав на масив ОСОБА_9 по своїм справам, де зайшов до кафе та вживав спиртні напої, в кафе він познайомився з чоловіком, який представився проповідником, та дівчиною, з якими він спілкувався та разом вживали спиртні напої, потім в їх компанії з'явився ще один хлопець, який попросив дати йому мобільний телефон зателефонувати, на що він дав вказаному хлопцю свій мобільний телефон та після здійснення дзвінка цей хлопець повернув йому його мобільний телефон, потім до нього підійшла дівчина та також попросила надати їй його мобільний телефон зателефонувати, він дав їй свій мобільний телефон «Меіzu М3s» з сім-карткою, вона наче розмовляла по телефону та почала відходити з його мобільним телефоном, а вказаний хлопець почав його відволікати, і дівчина втекла з його мобільним телефоном, а він побіг за нею, однак не наздогнав. Згодом через 3-4 години увечері він зустрів вказаних осіб, а саме дівчину, чоловіка, який назвався проповідником, та хлопця високого зросту, і дівчина йому сказала, щоб він дав їй грошові кошти в сумі 900грн. і вони викуплять з ломбарду його мобільний телефон, однак у нього таких грошових коштів не було. Згодом він з цього приводу звернувся до поліції. Через деякий час працівники поліції показали йому фотокартку дівчини на мобільному телефоні, це був фотознімок обвинуваченої ОСОБА_3 , яку він потім впізнавав при пред'явленні йому для впізнання фотокарток дівчат, серед яких була фотокартка із зображенням ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 22.05.2019р. він разом зі своєю дружиною ОСОБА_7 відпочивали в кафетерії по АДРЕСА_3 , де також була їх знайома ОСОБА_3 , а також чоловік, який є його сусідом по будинку, коли вони всі вийшли на вулицю покурити, ОСОБА_3 попросила у вказаного чоловіка дати їй мобільний телефон зателефонувати, що він зробив, після чого ОСОБА_3 повернула цьому чоловіку його мобільний телефон, потім ОСОБА_3 знову попросила у вказаного чоловіка мобільний телефон зателефонувати та пішла з телефоном в приміщення кафе, згодом він з вказаним чоловіком пішли додому. Потерпілий ОСОБА_6 йому взагалі невідомий, в кафе ОСОБА_6 з ними не сидів, він його взагалі не пам'ятає. ОСОБА_3 брала мобільний телефон у іншого чоловіка, цей чоловік проживає в його будинку по АДРЕСА_4 в другому під'їзді, у нього світле волосся, худорлява статура, зріст 175см, і цей чоловік не ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 22.05.2019р. вона та її чоловік ОСОБА_10 відпочивали в кафе по вул.Драйзера в м.Києві, згодом до них приєдналась її знайома ОСОБА_3 , також в кафе вони познайомились з чоловіком, який є її сусідом, коли вони вчотирьох вийшли на вулицю покурити, ОСОБА_3 попросила у вказаного чоловіка мобільний телефон зателефонувати, на що він надав ОСОБА_3 свій мобільний телефон, після здійснення дзвінка ОСОБА_3 повернула йому мобільний телефон, потім ОСОБА_3 знову взяла у вказаного чоловіка мобільний телефон, комусь зателефонувала та розмовляла по телефону, потім знову почала комусь телефонувати та пішла з телефоном в приміщення кафе та зникла, вони пішли шукати ОСОБА_3 , однак не знайшли. Мобільний телефон вказаного чоловіка ОСОБА_3 їй не передавала, чи брав у вказаного чоловіка його мобільний телефон хтось, крім обвинуваченої, їй невідомо.
Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.05.2019р., при заявленні про вчинене кримінальне правопорушення 23.05.2019р. в 18.15 годин потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що 22.05.2019р. приблизно в 15.00-15.30 годин по вул.Драйзера, 8/5 «Рюмочная» невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи мобільним телефоном марки ««Меіzu М3s» чорного кольору, об'єм пам'яті 32GВ, з сім-карткою оператора «Київстар», і він бачив осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, та може їх впізнати, та зазначив за якими прикметами, а саме вказав, що це чоловік віком 35-40 років, середньої тілобудови, зростом 175см, має недільну небритість, та дівчина віком 30 років, повної статури, зростом 160см.
З метою усунення протиріч між показаннями потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо особи, яка заволоділа його мобільним телефоном, та даних щодо осіб, які він зазначив 23.05.2019р. при заявленні про вчинене кримінальне правопорушення, потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що обвинувачена ОСОБА_3 дуже схожа на дівчину, якій він надав свій мобільний телефон, та скоріш за все це була вона.
Однак, прикмети однієї ї з осіб, які заволоділи його мобільним телефоном, які ОСОБА_6 надав при заявленні про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, не співпадають та суттєво відрізняються з прикметами обвинуваченої ОСОБА_3 як по віку, так і по статурі, що потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив сприйняттям ним таким чином її вигляду в той час.
Крім того, працівниками поліції потерпілому ОСОБА_6 перед пред'явленням осіб для впізнання за фотокартками була показана фотокартка із зображенням ОСОБА_3 як особи, яка могла заволодіти його мобільним телефоном. Зазначені обставини в сукупності з протиричивими показаннями ОСОБА_6 щодо даних особи, яка заволоділа його мобільним телефоном, а також з урахуванням стану алкогольного сп'яніння, в якому в той час він знаходився, про що ОСОБА_6 зазначив в судовому засіданні, свідчить про те, що у ОСОБА_6 могло скластися хибне враження щодо ОСОБА_3 як особи, яка заволоділа його мобільним телефоном.
Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10 також не узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_6 . Свідок ОСОБА_10 взагалі показую про події з іншим чоловіком, а не з потерпілим ОСОБА_6 , при цьому однозначно зазначає, що чоловік, про якого він дає показання, є його сусідом по будинку. Про чоловіка, який є сусідом по будинку, також показала і свідок ОСОБА_7 . Як встановлено в судовому засіданні, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_10 проживають в будинку АДРЕСА_4 , а потерпілий ОСОБА_6 проживає в будинку АДРЕСА_4 , що знаходиться іншому районі міста Києва.
Показання обвинуваченої ОСОБА_3 щодо особи чоловіка, у якого вона брала мобільний телефон зателефонувати, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що мобільний телефон давав ОСОБА_3 не ОСОБА_6 , а інший чоловік, який має інші зовнішні дані.
Крім того, потерпілий ОСОБА_6 при заявленні про вчинення кримінального правопорушення не зазначив про наявність очевидців вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність вказаних очевидців, що вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.05.2019р.
Показання потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , а також обвинуваченої ОСОБА_3 взагалі не узгоджуються як між собою, так і з подіями по обставинам обвинувачення.
Враховуючи, що показання потерпілого ОСОБА_6 щодо особи ОСОБА_3 містять в собі сумніви та припущення, а також протиріччя як між собою, так і з показаннями свідків та обвинуваченої, вони не можуть бути беззаперечним доказом вчинення заволодіння його мобільним телефоном ОСОБА_3 , тому суд ставить показання потерпілого ОСОБА_6 про те, що саме ОСОБА_3 заволоділа його мобільним телефоном, під сумнів.
За таких обставин, показання потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10 не свідчать про вчинення ОСОБА_3 заволодіння мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_6 , тому не є доказами її вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Наданий стороною обвинувачення протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, суд визнає недопустимим доказом, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.228 КПК України, перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. За необхідності впізнання може провадитись за фотознімками з додержанням вищевказаних вимог. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.06.2019р., у потерпілого ОСОБА_6 попередньо з'ясовано чи може він впізнати особу, прикмети, обставини, за яких бачив цю особу, на що потерпілий зазначив, що може впізнати особу, яка шахрайським шляхом заволоділа його мобільним телефоном, за загальними рисами обличчя, та впізнав особу на фотознімку №2 за загальними рисами обличчя. Згідно довідки до протоколу, на фото №2 зображена ОСОБА_3 .
З вказаного протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.06.2019р. вбачається, що при попередньому з'ясуванні у потерпілого ОСОБА_6 чи може він впізнати особу, прикмети, обставини, за яких бачив цю особу, потерпілий зазначив, що може впізнати особу, яка шахрайським шляхом заволоділа його мобільним телефоном, за загальними рисами обличчя, при цьому, в порушенні вимог ст.228 КПК України, потерпілий не зазначає про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, не зазначає, що він не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак і за сукупністю яких саме ознак він може впізнати особу.
При цьому, в порушення вимог ст.228 КПК України, фотознімок ОСОБА_3 , який пред'являвся для впізнання, був пред'явлений потерпілому ОСОБА_6 разом з фотознімками інших осіб тієї ж статі, які мають різкі відмінності у зовнішності, а також в обстановці, в якій сфотографована особа, а саме потерпілому ОСОБА_6 для впізнання пред'являлись фотознімки чотирьох осіб жіночої статі, серед яких фотознімок ОСОБА_3 , яка відрізняється з іншими особами по зовнішності, а саме по кольору волосся, зачісці, а також сфотографована на світлому фоні, а інші особи на темному фоні.
Крім того, згідно показань потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні, перед проведенням впізнання працівники поліції показали йому фотокартку дівчини на мобільному телефоні, це був фотознімок обвинуваченої ОСОБА_3 , яку він потім впізнавав при пред'явленні йому для впізнання фотокарток дівчат, серед яких була фотокартка із зображенням ОСОБА_3 , що також суперечить процедурі проведення впізнання, передбаченій в ст.228 КПК України.
За таких обставин, пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого потерпілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_3 , було проведено з порушенням вимог ст.228 КПК України, тому, відповідно до ст.86 КПК України, дані, які містяться у вказаному протоколі пред'явлення особи для впізнання від 19.06.2019р., не можуть бути визнані допустимими, оскільки отримані в порядку, не встановленому КПК України, тому не можуть бути використані при прийнятті процесуального рішення, і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
Досліджений судом висновок експерта №13-1/1308 від 25.07.2019р., згідно якого ринкова вартість наданого на дослідження мобільного телефону марки «Меіzu М3s 32GВ (Grаy) у справному стані без зарядного пристрою, який належить ОСОБА_6 , та яким шахрайським шляхом 22.05.2019р. приблизно в 15.00 годин по вул.Драйзера, 8/5 в м.Києві заволоділа невстановлена особа, на момент вчинення кримінального правопорушення 22.05.2019р. могла становити 1666,67грн., містить лише дані щодо вартості вказаного мобільного телефону та не доводить вину ОСОБА_3 у заволодінні вказаним телефоном.
Крім того, стороною обвинувачення не було доведено місце вчинення кримінального правопорушення, яким, згідно висунутого обвинувачення, є вул.Драйзера, 8/5 в м.Києві.
Так, згідно вимог ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, місце вчинення кримінального правопорушення, що входить до складу події кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального правопорушення, і відповідно до вимог ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що заволодіння мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_6 відбулось по вул.Драйзера, 8/5 в м.Києві, стороною обвинувачення не надано, тому сторона обвинувачення в ході судового розгляду взагалі не довела місце вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин, докази для доведення винуватості ОСОБА_3 у вчинені повторного заволодіння шляхом обману майном ОСОБА_6 стороною обвинувачення не надані, вчинення даного кримінального правопорушення обвинуваченою ОСОБА_3 в ході судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено, тому вона підлягає виправдуванню за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення нею.
Питання щодо витрат на залучення експерта суд не вирішує, оскільки згідно вимог ст.124 КПК України зазначені витрати стягуються з обвинуваченого в разі ухвалення обвинувального вироку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ст.190 ч.2 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Головуючий: