Номер провадження 2/754/5108/19
Справа №754/4315/19
Іменем України
08 листопада 2019 року м.Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Клочко І.В.,
за участю
секретаря судового засідання Шевчук М.В.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи таким, що втратила право користування жилим приміщенням, -
У березні 2019 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Вищезазначену квартиру позивачка 26.02.2019 р. придбала у ОСОБА_3 , що підтверджується догвором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняк Г.В. зареєстрованого в реєстрі за № 464.
04.03.2019 р. позивачка під час реєстрації свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 дізналася, що в квартирі також зареєстрований відповідач, який був зареєстрований, як член родини продавця, однак понад три роки за адресою реєстрації не проживав, під час продажу квартири, не знявся з режєстрації.
В зв'язку з тим, що відповідач фактично не проживає, але зареєстрований в спірній квартирі, яка належить позивачці на праві приватної власності, позивачка змушена сплачувати додаткову суму комунальних платежів також не може вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном, тобто порушуються її права, як власника.
В судове засідання позивач з'явилась, позовні вимоги підтримала та просила їх задовільнити в повному обсязі.
Відповідач та в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Як зазначає ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частина 1, ст. 319 ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Суд, в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі, встановив наступні обставини та правовідносини.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Вищезазначену квартиру позивачка 26.02.2019 р. придбала у ОСОБА_3 , що підтверджується догвором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняк Г.В. зареєстрованого в реєстрі за № 464.
04.03.2019 р. позивачка під час реєстрації свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 дізналася, що в квартирі також зареєстрований відповідач, який був зареєстрований, як член родини продавця, однак понад три роки за адресою реєстрації не проживав, під час продажу квартири, не знявся з режєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).
Право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Непорушність права приватної власності і недопущення протиправного позбавлення власності визначено також серед конституційних основ правопорядку у сфері господарювання.
Статтею 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Частина 2 ст. 405 ЦК України визначає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальному житловому фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК, ст. 405 ЦК України).
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач не є співвласником або власником спірної квартири, також членом сім'ї позивача, більше 1 років не проживає в даній квартирі без поважних причин, відповідач не сплачує витрати по оплаті житлово-комунальних послуг та інших витрат по утриманню житлового приміщення, не цікавиться нею, а тому його необхідно визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням, тим самим задовольнивши вказаний позов.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141, ЦПК України, оскільки позов підлягає задоволенню, тому з відповідачки на користь позивачки необхідно стягнути 768,40 грн. судового збору, сплаченого останнім при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280-289, 353, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, 383, 391, 405, ЦК України, ст. 150 ЖК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи таким, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 768,40 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя