ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9748/18
провадження № 4-с/753/176/18
"23" жовтня 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Даниленка В.В.,
при секретарі Пасько І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 асилівна,
29 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати неправомірними дії приватного виконавця Жаботинського І.В. щодо арешту та опису Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 і скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 16.05.2018 р. (ЗВП № 55229314). На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.11.2002 року. За таких обставин вважає, що приватним виконавцем Жаботинським І.В. безпідставно винесено постанову від 16.05.2018 року про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 у межах зведеного виконавчого провадження № 55229314 по виконанню виконавчих листів № 753/6449/17 виданих 08.11.2017 року Дарницьким районним судом м. Києва, оскільки арешт накладено на майно особи, яка не є стороною (боржником) у виконавчому провадження.
Вважає винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови є прямим порушенням ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження", а саме накладено арешт та описано нерухоме майно боржника, яке за ним не зареєстроване, а тому не належить боржнику.
У визначений судом строк приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський І.В. надав відзив на скаргу у якому просив відмовити у задоволені скарги ОСОБА_1 посилаючись на ті обставини, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28.02.2018 року, яка набрала законної сили, задоволено його подання та визначено частку боржника ОСОБА_1 у спільному сумісному майні подружжя, у тому числі у розмірі Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 . Стверджує, що опис та арешт майна боржника проведені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а за таких обставин вважає скаргу безпідставною.
У судове засідання скаржник, приватний виконавець та заінтересовані особи не з'явились, хоча про час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином. При цьому їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.
Від представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , та представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати скаргу за відсутності учасників процесу, які не з'явились, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги із наступних підстав.
Відповідно до положення ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. перебуває зведене виконавче провадження №55229314 з примусового виконання двох виконавчих листів Дарницького районного суду міста Києва №753/6449/17 від 08.11.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 893 880,29 грн.
У межах даного виконавчого провадження, на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», 16.05.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна яке належить боржнику ОСОБА_1 , а саме - Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .
Підставою для накладення вказаного арешту слугувала те, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року, задоволено подання приватного виконавця Жаботинського І.В. і визначено частку боржника ОСОБА_1 в розмірі Ѕ частини у спільному майні подружжя - квартирі АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 . Цією ж ухвалою накладено арешт на вказане майно.
Вказана ухвала суду першої інстанції залишена без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 17.04.2018 року.
Відповідно, судом визначені частки майна подружжя у спільній сумісній власності.
Відтак вважати, що державним виконавцем у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» (безпідставно) винесена оскаржувана постанова, немає.
Рішення суду є обов'язковим до виконання. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії/бездіяльність приватного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеним та безпідставним.
Відповідно, судом встановлена правомірність дій приватного виконавця, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника.
Будь-які докази, які вказували б на порушення приватним виконавцем чинного законодавства прав стягувача як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення 452 ЦПК України.
Так, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
За таких підстав з ОСОБА_1 на користь держави підлягають стягненню 352 грн. 40 коп. - судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 450, 451, 452 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про судовий збір», суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 352 грн. 40 коп. - судового збору.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцять днів з дня її проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя