ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19375/18
провадження № 2/753/2912/19
"10" вересня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Даниленко В.В.
при секретарі Скромній І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач надав відповідачу у борг грошові кошти, що було оформлено письмовою розпискою на умовах строковості та зворотності, проте після настання строку повернення грошових коштів, відповідач останні добровільно не повернув, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з відповідним позовом та з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить стягнути з відповідача суму боргу, інфляційні втрати, 3% річних, витрати по сплаті судового збору та по сплаті правничої допомоги.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав викладених в позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи неодноразово був повідомлений належним чином, надавав заяву про відкладення розгляду справи. Протягом усього часу відповідач відзиву на позов не надав.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у судовій справі» у мотивувальній частині кожного рішення, у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини, які згідно із Законом України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.
При встановленні дотримання судом гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції про доступ до суду і вимагає від держави докази поінформованості заявника про існування судового провадження, оскільки відповідно до вказаної конвенційної норми це є необхідною умовою для виконання заявником свого обов'язку ефективно використовувати свої процесуальні права, а для суду - забезпечувати рівний доступ до правосуддя всіх сторін спору.
Норми ЦПК України забезпечують судовий процес, і оперативність розгляду судових справ і жодною мірою не обмежують суб'єктів щодо права на судовий захист, що є проявом принципу диспозитивності, ст. 11 ЦПК України.
Обов'язок сторони належним чином використовувати свої процесуальні права, суд першої інстанції також послався на рішення від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліметаріа Сандерс С.А. проти Іспанії».
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон АліметаріаСандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи поведінку відповідача, суд вважає що останнім використовуються прийоми, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, що порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, через його повторну неявку без поважних причин та за згодою представника позивача ухвалити у справі заочне рішення.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що 13.09.2017року між сторонами було укладено договір позики у вигляді розписки, відповідно до умов якої, позивач надав у борг відповідачу грошові кошти у розмірі 490000,00грн., з кінцевим терміном повернення до 30.07.2018року /а.с.3/.
Протягом 2017-2018рр. відповідач частково здійснював платежі на загальну суму 150 000,00грн. А решту грошей в сумі 340 000,00грн. в добровільному порядку не повертає, на телефонні дзвінки не відповідає.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку встановлені договором.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наданого позивачем розрахунку інфляційні втрати складають 35 020,00грн., а 3% річних - 10 703,00грн. /а.с.29/
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідач в добровільному порядку кошти не повернув, тому останні мають бути стягнуті у примусовому порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності до квитанції № 5/6 від 27.06.2019р. позивачем згідно договору про надання правової допомоги було сплачено 10200 грн, за юридичний аналіз та опрацювання цивільної справи, підготовки позовної заяви та заяви про зміну предмету позову, авансування витрат на участь у судових засіданнях /а.с. 32/.
Крім того, позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 3857,23 грн. /а.с. 6, 33/.
З огляду на викладене, з урахуванням ст. ст. 133, 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача з відповідача суми судового збору у розмірі 3857,23 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10200,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 133, 258, 259, 264, 268, 265, 212 -218, 280 ЦПК України та ч. 1 ст. 526, 530, 610, 611, ст. 1046, ч. 1 ст. 1047, ч. 1 ст. 1049, ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) борг в розмірі 340 000,00 (триста сорок тисяч) гривень; інфляційни втрати - 35 020,00грн., 3% річних - 10 703,00грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3857,23 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10200,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: