Суддя Глібко О. В.
Справа № 644/481/19
Провадження № 2/644/946/19
26.12.2019
Іменем України
26 грудня 2019 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Глібко О.В., за участю секретаря- Книшенко А.С., представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , позивачів- ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , відповідачів- ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення користування житловим приміщенням,
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, в якому просять встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та вселити їх у вказану квартиру.
Ухвалою суду від 28.01.2019 року провадження у справі було відкрито, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 26.12.2019 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення було закрито.
Позовні вимоги в частині встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтримали та просили їх задовольнити.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності. Між ними та відповідачами склалися неприязні стосунки, тому вважають за необхідним визначити порядок користування житловим приміщенням наступним чином: виділити у користування співвласникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кімнату № 6 площею 10,8 кв. м. з балконом площею 3,2 кв. м. та кімнату № 2 площею 11,7 кв. м. з балконом площею 3,2 кв. м.; співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виділити у користування кімнату № 8 площею 20 кв. м. та комору № 5 площею 1,6 кв. м.; залишити у спільному користуванні сторін кухню № 7 площею 8,1 кв. м.; вбиральню № 3 площею 1,1 кв. м., ванну кімнату № 4 площею 2,5 кв. м., коридор № 1 площею 11,8 кв. м.
Таким чином на частку позивачів припадає на 1,25 кв. м. менше від ідеальної частки. В свою чергу відповідачам в користування пропонуються житлові кімнати, що на 1,075 кв. м. та на 0,175 кв. м. перевищують їх ідеальні частки у спільній частковій власності спірної квартири. Також кімнати, що пропонуються відповідачам мають балкони по 3,2 кв. м. кожна. Тому у якості компенсації позивачі просять виділити їм у користування комору № 5 площею 1,6 кв. м. Таким чином, виділення відповідачам запропонованих кімнат у користування, права відповідачів жодним чином не обмежуються і не порушуються.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , представник ОСОБА_1 адвокат Приображенський А.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнали, погодилися з запропонованим позивачами порядком користування квартирою та виділенням їм у користування кімнату № 6 площею 10,8 кв. м. з балконом площею 3,2 кв. м. та кімнату № 2 площею 11,7 кв. м. з балконом площею 3,2 кв. м.; залишивши у спільному користуванні сторін кухню № 7 площею 8,1 кв. м.; вбиральню № 3 площею 1,1 кв. м., ванну кімнату № 4 площею 2,5 кв. м., коридор № 1 площею 11,8 кв. м.
Проти стягнення з них судового збору в сумі 1536 грн. 80 коп. на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просили відмовити.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Отже, суд встановив, що визнання позову відповідачами не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та вважає що необхідно ухвалити рішення про задоволення позову.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 ід 22.12.1995 року роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності: ј частина - ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, ј частина - ОСОБА_5 на підставі договору дарування, ј частина- ОСОБА_1 на підставі договору про визначення часток у спільній сумісній власності, свідоцтва про право власності, ј частина- ОСОБА_3 на підставі договору про визначення часток у спільній сумісній власності, свідоцтва про право власності. ( а. с. 6, 7, 18-20, 37-38)
Згідно технічного паспорту, спірна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 70,8 кв. м., житловою площею 42,5 кв. м., є трикімнатною, ізольованою та складається з окремих житлових кімнат: житлової кімнати площею 11,7 кв. м., житлової кімнати площею 10,8 кв. м., житлової кімнати площею 20,0 кв. м., кухні, площею 8,1 кв. м., вбиральні площею 1,1 кв. м., ванної кімнати площею 2,5 кв. м., коридору площею 11,8 кв. м., комори площею 1,6 кв. м. та двох балконів площею 3,2 кв. м. кожний. ( а. с. 14-15, 16, 17)
Житлова площа спірної квартири дорівнює 42,5 кв. м., таким чином на ј частку кожного співвласника припадає 10,625 кв. м. житлової площі.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної частково власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, співмірні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.12.2019 року у справі № 310/5432/16-ц.
Таким чином, виділення позивачам в користування кімнати площею 20 кв. м., а відповідачам кімнату площею 10,8 кв. м. з балконом та кімнату площею 11,7 кв. м. з балконом буде приблизно, з незначним відступленням дорівнювати розміру їх часток у праві власності на житло та відповідати порядку користування житлом, на який сторони погодилися.
Решту нежитлових приміщень суд залишає у спільному користуванні співвласників квартири, оскільки ці приміщення є місцями загального користування.
Приймаючи до уваги викладене, а також визнання відповідачами позову, суд позовні вимоги задовольняє.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, згідно з якими судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог.
Судом задоволено вимогу немайнового характеру, яка відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», оплачуються за ставкою судового збору у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
За подання позовної заяви, кожним з позивачів сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. за дві вимоги немайнового характеру.
Провадження по справі в частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України було закрито.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються.
Таким чином, з урахуванням викладеного, на відповідачів покладається сплата судового збору за одну вимогу немайнового характеру.
При цьому суд не приймає заперечення відповідачів, як на підставу для звільнення їх від витрат на оплату судового збору, оскільки вони не ґрунтуються за законі.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову, суд стягує з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивачів судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1536 грн. 80 коп., по 768 грн. 40 коп. з кожного.
Відповідно до ст. ст. 12-19, 141, 206, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 319, 358 ЦК України, суд- В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 до ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 про визначення користування житловим приміщенням - задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування співвласникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кімнату № 6 площею 10,8 кв. м. з балконом площею 3,2 кв. м. та кімнату № 2 площею 11,7 кв. м. з балконом площею 3,2 кв. м.; співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виділити у користування кімнату № 8 площею 20 кв. м. та комору № 5 площею 1,6 кв. м.
Залишити у спільному користуванні сторін кухню № 7 площею 8,1 кв. м.; вбиральню № 3 площею 1,1 кв. м., ванну кімнату № 4 площею 2,5 кв. м., коридор № 1 площею 11,8 кв. м.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1536 грн. 80 коп., по 768 грн. 40 коп. з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
У відповідності до п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 27.12.2019 року.
Суддя: О.В. Глібко