Ухвала
іменем України
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 272/401/18
провадження № 51-6339ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 10 липня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року в кримінальному провадженні № 12018060100000042 щодо
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Міньківці Андрушівського р-ну Житомирської обл., жителя АДРЕСА_1 , не судимого на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 10 липня 2019 року ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 120 годин.
Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що 06 лютого 2018 року близько 15:00 він, перебуваючи на АДРЕСА_2 , діючи умисно, завдав малолітньому ОСОБА_7 удари правою рукою в ділянку лівого боку обличчя, правою ногою по правій нозі та лівою ногою по лівій нозі, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця обличчя, двох синців правої гомілки і трьох синців лівої гомілки, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 23 вересня 2019 року апеляційні скарги засудженого та захисника ОСОБА_5 залишив без задоволення, а вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 10 липня 2019 року - без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_5 , не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо ОСОБА_4 , через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати їх та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що судовий розгляд проведено неповно, судові рішення ухвалено незаконно, без урахування всіх обставин справи, а висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, не ґрунтуються на досліджених під час судового розгляду доказах. А оскільки апеляційний суд не виправив допущених порушень і не навів в ухвалі докладних мотивів залишення апеляційних скарг без задоволення, захисник вважає постановлене рішення таким, що не відповідає ст. 419 КПК.
Мотиви Суду
Перевіривши дотримання захисником ОСОБА_5 порядку та строків касаційного оскарження, відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи в касаційній скарзі та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За статтею 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а під час його перегляду виходить з обставин, установлених у вироку.
Як видно зі змісту касаційної скарги, захисник не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, заперечує по суті достовірність фактичних даних, тоді як їх перевірку на підставі закону (статті 433, 438 КПК) до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.
Як убачається з копії вироку, суд свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, та кваліфікацію його дій за вказаною нормою кримінального закону зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що в судовому рішенні навів докладні мотиви.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Зокрема, незважаючи на невизнання ОСОБА_4 своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні свої висновки про його винуватість суд першої інстанції обґрунтував показаннями допитаних у судовому засіданні малолітнього потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , законного представника ОСОБА_21 , експертів ОСОБА_22 і ОСОБА_23 , та дослідженими іншими доказами, а саме: висновками експерта від 08 лютого 2018 року № 252, та від 15 лютого 2018 року № 29; протоколами проведення слідчих експериментів від 14 лютого 2018 року за участю малолітнього ОСОБА_8 , від 18 лютого 2018 року за участю малолітньої ОСОБА_19 , від 18 лютого 2018 року за участю малолітнього ОСОБА_20 ; довідкою Міньківецької ФАП від 06 лютого 2018 року, з якої вбачається, що ОСОБА_24 звернувся до фельдшера ФАПу зі скаргами на біль голови та внизу живота, об'єктивно виявлено на обличчі гематому під лівим оком, гематоми та садини гомілок обох ніг.
Таким чином, сукупність зібраних у справі доказів дала суду обґрунтовані підстави визнати доведеною винуватість ОСОБА_4 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень і кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 125 КК
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку суду першої інстанції дотримався.
Погоджуючись із висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, ґрунтується на зібраних у кримінальному провадженні та перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених в сукупності. Зазначено про те, що перевіркою матеріалів кримінального провадження судовий розгляд у ній проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства спрямованих на всебічне повне та об'єктивне дослідження обставин кримінального провадження, а викладені у вироку висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні і детально викладеними у вироку доказами. При цьому істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду справи судом першої інстанції, які могли вплинути на правильність висновків суду, апеляційний суд не встановив, а стосовно викладених в апеляційній скарзі доводів захисника, які є аналогічними доводам у касаційній скарзі, навів відповідні мотиви їх необґрунтованості, з чим погоджується й колегія суддів.
Покарання засудженому ОСОБА_4 , на думку колегії суддів касаційного суду, призначено відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би вимагали безумовного скасування судових рішень, у касаційній скарзі захисника не наведено.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюзахисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 10 липня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року в кримінальному провадженні № 12018060100000042 щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3