Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 200/11708/16-к
провадження № 51-716км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12016040640001198, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Семенівка Чернігівської області, жителя м. Дніпропетровська, раніше судимого за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2016 року за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; на підставі
ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня
2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання
у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 01 червня 2016 року більш суворим за цим вироком ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України суд поклав на ОСОБА_6 обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
За вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він20 січня
2016 року близько 13:00, перебуваючи поблизу будинку №44 на просп. Героїв
у м. Дніпропетровську, з невстановленого джерела незаконно, повторно, без мети збуту придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін масами 0,0650 г, 0,0588г, 0,0608 г, 0,0675 г, 0,0300 г, 0,0285 г, 0,0343 г, 0,0315 г, 0,0240 г, 0,0250 г, 0,0240 г, 0,0260 г (маса метамфетаміну складає відповідно 0,0462 г, 0,0424 г, 0,0453 г, 0,0438 г, 0,0200 г, 0,0183 г, 0,0235 г, 0,0225 г, 0,0166 г, 0,0188 г, 0,0171 г, 0,0186 г), яку незаконно, повторно, без мети збуту, зберігаючи при собі, перевіз на маршрутному таксі до ТЦ «Терра» на просп. Богдана Хмельницького, 118-Д у м. Дніпропетровську, звідки переніс до свого місця помешкання - у квартиру
АДРЕСА_1 , де продовжив незаконно, повторно, без мети збуту зберігати до 09 березня 2016 року,коли її було вилучено співробітниками поліції.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада
2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області просить ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість і призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що місцевий суд безпідставно звільнив ОСОБА_6
від відбування покарання з випробуванням відповідно до
ст. 75 КК України. Зазначає, що суд усупереч вимогам ст. 65 КК України не врахував низки обставин, а саме того, що ОСОБА_6 протягом 2016 року вчинив три злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення, суспільно корисною працею не зайнятий, судом не встановлено походження грошових коштів, за які засуджений придбав наркотичну речовину. Суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), не перевірив вироку місцевого суду на предмет відповідності призначеного ОСОБА_6 покарання вимогам статей 50, 65 КК України, не навів у своїй ухвалі переконливих підстав та не надав вичерпних відповідей на всі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області підтримала.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з'явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Як видно з касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та кваліфікація його дій прокурором не оспорюються.
Доводи в касаційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість колегія суддів вважає немотивованими.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суди першої та апеляційної інстанцій зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотрималися.
Як видно з вироку місцевого суду, який апеляційний суд залишив без зміни, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які його обтяжують. Зокрема, суд виходив з того, що ОСОБА_6 вчинив злочин, який є злочином середньої тяжкості, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку
в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, які пом'якшують покарання засудженому, відповідно до ст. 66 КК України суд визнав щире каяття та сприяння органам досудового розслідування у розкритті злочину.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_6 , місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням.
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України ретельно перевірив доводи апеляційної скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області та дав на них мотивовану відповідь. Зазначив, на яких підставах апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.
Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів. Застосування положення ст. 75 КК України щодо ОСОБА_6 є обґрунтованим.
Отже, з огляду на те, що немає правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через м'якість, не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, п. 4 параграфа 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від
3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада
2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3