27 грудня 2019 року
м. Київ
справа №202/26139/13-ц
провадження № 61-22450ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживача та визнання договору недійсним,
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року у задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовлено, провадження за позовом до ПАТ «Акцент-Банк» закрито, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено частково.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого посилається на те, що копію оскаржуваної постанови отримав лише 18 листопада 2019 року, на підставі чого вважає, що строк був пропущений з поважних причин та просить його поновити.
Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Оскаржувана постанова була проголошена 03 квітня 2018 року. Строк на касаційне оскарження сплинув 03 травня 2018 року. Касаційна скарга подана 14 грудня 2019 року, тобто, поза межами строку на касаційне оскарження. З доданих до касаційної скарги матеріалів вбачається, що копію оскаржуваної постанови отримано скаржником 18 листопада 2019 року, таким чином заява про поновлення строку є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а строк - поновленню.
Однак, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Верховним Судом та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До касаційної скарги додано клопотання про зменшення розміру судового збору, в обґрунтування якого скаржник посилається на те, що має поганий майновий стан, втратив роботу, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, заборгованість перед державною зі сплати ЄСВ, на підставі чого просить зменшити розмір судового збору до 1500 грн.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням зменшити розмір судового збору за умови, що: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 29 постанови від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснив, що клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. В даному пункті наведено перелік документів, які відображають майновий стан заявника. Зокрема, такими документами є довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
На підтвердження свого майнового стану заявник надав копію трудової книжки, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також копію рахунку про сплату комунальних послуг. Верховний Суд не приймає до уваги такі докази, оскільки вони не відображають в повній мірі майновий стан скаржника для вирішення питання про застосування диспозиції статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки клопотання про зменшення судового збору в контексті статті 81 ЦПК України не обґрунтоване належним чином, то у його задоволенні слід відмовити.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
За правилами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач звернувся до суду в 2015 році з позовом про стягнення заборгованості, тобто, з вимогою майнового характеру. Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду в 2015 році з позовною вимогою немайнового характеру.
Постанова суду оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, відтак, розмір судового збору необхідно обчислювати, виходячи з оскаржуваної частини судового рішення.
Банк звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14 184,01 дол. США та 10 000 грн.
Відповідно до даних Національного банку України щодо курсу валют станом на травень 2015 року 1 дол. США дорівнював 28,04 грн.
Таким чином, загальна сума позову становила 407 719,64 грн.
За змістом статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на момент звернення з позовом, за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору дорівнює 1% від ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Законом України «Про державний бюджет на 2015 рік» станом на 01 січня 2015 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218 грн.
Таким чином, розмір судового збору, який підлягав сплаті за позовну вимогу про стягнення заборгованості, становить 3654 грн.
За змістом статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору дорівнює 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, скарги. Відтак, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 7308 грн.
Враховуючи сплачену суму грошових коштів у розмірі 1500 грн скаржнику необхідно доплатити 5808 грн судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA678999980000031219207026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду оригінал документу, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оскільки скаржником не сплачено судовий збір у розмірі, встановленому законом.
За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення суми судового збору за подання касаційної скарги на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш