Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 468/1865/15-ц
провадження № 61-12654св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Світоч»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2016 року в складі судді Янчук С. В. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року в складі колегії суддів: Лівінського І. В., Кушнірової Т. Б., Лисенка П. П.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ «Світоч») про стягнення заборгованості з орендної плати.
Позовна заява мотивована тим, що 07 червня 2010 року між СТОВ «Світоч» та ОСОБА_1 укладено договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 7,37 га, розташованої в межах території Новопавлівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області строком на п'ять років. За умовами цього договору орендна плата складає 5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на день укладання договору становило 3 200,00 грн, яку відповідач зобов'язався сплачувати до 31 грудня щороку.
Посилаючись на те, що СТОВ «Світоч» з 2012 року до 2015 року при виплаті орендної плати не включало до показників нормативної грошової оцінки землі коефіцієнт 1,756, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції та пені в розмірі 38 368,78 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2016 року позов задоволено.
Стягнуто зі СТОВ «Світоч» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в сумі 31 881,45 грн та витрати з оплати судового збору в сумі 487,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач протягом 2012-2015 років виплачував позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою в порушення Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, оскільки до показників нормативної грошової оцінки землі коефіцієнт 1,756 не застосовувався, що свідчить про порушення умов договору оренди землі в частині обчислення розміру орендної плати за землю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2016 року змінено.
Стягнуто зі СТОВ «Світоч» на користь ОСОБА_1 18 198,34 грн заборгованості з орендної плати та 471,60 грн судового збору.
Повернуто СТОВ «Світоч» 146,08 грн судового збору, надлишково сплаченого за подання апеляційної скарги.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції не врахував вимоги статті 625 ЦК України щодо розрахунку боргу з урахуванням індексу інфляції. Крім того, помилково розраховано пеню за недоплату з орендної плати за 2015 рік та загальний розмір боргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, СТОВ «Світоч», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені в справі рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що нормативна грошова оцінка, яка визначена в договорі оренди землі, проводилась у 2004 році, тобто після 1995 року, тому до неї не може застосовуватись коефіцієнт 1,756.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 належать земельні ділянки, розташовані в межах території Новопавлівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, загальною площею 7,37 га, в тому числі 4,3 га ріллі, 1,29 га пасовища, 1,78 га зрошення.
07 червня 2010 року ОСОБА_1 уклав зі СТОВ «Світоч» договір оренди належних йому земельних ділянок загальною площею 7,37 га до 31 грудня 2015 року, який зареєстрований у Баштанському районному відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 02 грудня 2010 року за № 041048500081.
У пункті 5 договору оренди землі передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації становить 65 132,32 грн.
Відповідно до пункту 13 договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни розмірів земельного податку, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.
За умовами цього договору орендна плата складає 5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на день укладення договору складало 3 200,00 грн.
З моменту укладення договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не переглядалась, СТОВ «Світоч» сплачувало ОСОБА_1 орендну плату: у 2012-2013 роках - 3 200,00 грн, у 2014 році - 3 500,00 грн, у 2015 році - 4 900,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року скасовано попередні ухвалені у справі рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року.
Передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що умови договору оренди землі не передбачають щорічну зміну розміру орендної плати, у тому числі і в сторону збільшення, та безпідставність висновків судів, що для збільшення розміру орендної плати сторони повинні укласти додаткову угоду. Також суд касаційної інстанції вказав про те, що суди не визначилися з характером спірних правовідносин, не застосували норми матеріального права, які підлягають застосуванню, зокрема, Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів».
Відповідно до статті 338 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої інстанцій, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Згідно зі статтею 21 Закону України від 02 жовтня 2003 року № 1211-IV «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю», чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з пунктом 18 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Методика), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, у редакції Методики, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки (території сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб, в тому числі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби) визначається на основі шкал нормативної грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів.
Показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 01 липня 1995 року, застосовуються із коефіцієнтом, що визначений абзацом другим пункту 5 цієї Методики (пункт 19-1 Методики, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Отже, коефіцієнт 1,756 із 01 січня 2012 року застосовується до показників нормативної грошової оцінки ріллі, тобто для розрахунку значення нормативної грошової оцінки землі.
При новому розгляді справи суди попередніх інстанції врахували висновки і мотиви Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалі від 13 липня 2016 року, встановили, що СТОВ «Світоч» не застосовувало коефіцієнт 1,756 до показників нормативної грошової оцінки землі, за якими протягом 2012-2015 років здійснювало нарахування та виплату ОСОБА_1 орендної плати.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зазначене є підставою для стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції та пені у розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожний день прострочення відповідно до пункт 14 договору оренди.
Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення інфляційних втрат та пені суд апеляційної інстанції навів у судовому рішенні власний розрахунок інфляційних втрат відповідно до заявленого у позові періоду та розміру індексу інфляції, який використовував для обрахунку позивач і який не перевищує показників інфляції за кожен рік у період 2012-2015 років, крім того, суд обрахував суму пені за неповний 2016 рік (11 місяців).
Верховний Суд у силу статті 400 ЦПК України не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди СТОВ «Світоч» із застосуванням судами попередніх інстанції пункту 19-1 Методики.
Щодо правильного застосування Методики
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року № 1185 внесено зміни до Методики, доповнено пункт 5 Методики абзацом такого змісту: «Для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756.»; доповнено Методику пунктом 19-1 такого змісту: «19-1. Показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 року, застосовуються із коефіцієнтом, що визначений абзацом другим пункту 5 цієї Методики.».
01 березня 2017 року набрала чинність постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 831, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, зокрема у Методиці, затвердженій постановою від 23 березня 1995 року № 213, виключено розділ II (пункти 3-20 Методики).
Отже, якщо нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проводиться за Методикою у редакції, яка набрала чинності з 01 січня 2012 року, то коефіцієнт 1,756 застосовується.
У цій справі суди встановили, що грошова оцінка земельної ділянки позивача проведена у 2004 році за показниками нормативної грошової оцінки гектара ріллі земельної ділянки, проведеної станом на 01 липня 1995 року, тому застосується коефіцієнт 1,756.
Доводи СТОВ «Світоч» про те, що технічна документація на земельну ділянку ОСОБА_1 враховувала зміни в земельному законодавстві і грошова оцінка не рівнозначна грошовій оцінці у 1995 році, є безпідставними, оскільки методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення змінилася лише у 2017 році у зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 831 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення», до цього моменту показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки визначалися на основі шкал нормативної грошової оцінки землі станом на 01 липня 1995 року.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. М. Сімоненко
Судді:А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик