12 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 147/361/19
провадження № 61-19983 ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2019 року постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: державний виконавець Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Водяницький Ігор Віталійович, ОСОБА_2 ,
У березні 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на незаконність дій старшого державного виконавця Тростянецького районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Водяницького І. В. щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів у 2018-2019 роках.
В обґрунтування скарги зазначив, що 18 березня 2019 року він отримав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який здійснений старшим державним виконавцем.
Скаржник зазначав, що він не погоджується з таким розрахунком, оскільки відповідно до ухвали Тростянецького районного суду та виконавчого документу, погоджений зі стягувачем розмір аліментів, ОСОБА_1 сплачував.
Зазначав, що ОСОБА_2 до нього не зверталася щодо зміни розміру аліментів та спір відносно сплати аліментів відсутній, тому вищевказаний розрахунок здійсненний з підстав збільшення мінімального розміру аліментів є незаконним.
Скаржник вважає, що державний виконавець, нарахувавши заборгованість зі сплати аліментів в більшому розмірі, ніж стягнуто рішенням суду, порушив його право виконувати рішення суду у спосіб, порядок та в розмір, визначений в ньому.
Внаслідок чого, просив суд визнати протиправними дії державного виконавця Тростянецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Водяницького І. В. щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за 2018-2019 роки та скасувати дану заборгованість.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець, будучи особою, яка зобов'язана здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом, перерахував та визначив розмір аліментів, у зв'язку із внесенням змін до законодавства щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину (Закон України від 17 травня 2017 року (набрав законної сили 08 липня 2017 року) №2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів»).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій просив скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2019 року без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками районного суду, що нарахування заборгованості здійснена у зв'язку із зміною законодавства, а тому є законною.
01 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2019 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, в якій просив скасувати ці судові рішення та постановити нове, яким задовольнити скаргу.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди порушили норми процесуального права, внаслідок чого безпідставно відмовили у задоволені скарги. Скаржник вважає, що суди не зазначили чому державний виконавець керувався зміненим законодавством України та ігнорував рішення та виконавчий документ від 2008 року, внаслідок чого порушили вимоги статті 265 ЦПК України.
Вважає, що правовідносини щодо стягнення з нього аліментів на утримання дітей виникли в 2008 році та були врегульовані Сімейним кодексом України, який діяв на момент виникнення такого позову, а тому державний виконавець безпідставно змінив розмір аліментів.
Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України, до якої внесено зміни Законом України № 2037-УІП «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Прийняття Закону «Про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів» спрямоване на посилення захисту права дитини на належне утримання, а тому є підставою для зміни розміру стягнутих з відповідача аліментів.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний проводити стягнення аліментів в тому розмірі, який визначений рішенням суду, при цьому такий розмір стягуваних аліментів не може бути меншим гарантованого частиною другою статті 182 СК України мінімального розміру аліментів, що не може бути меншим 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
У частинах першій, другій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Усталеним є розуміння юридичних фактів як певних фактів реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині третій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
З урахуванням того, що доводи касаційної скарги та рішення касаційного суду за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, суд на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2019 року постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року в справі скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: державний виконавець Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Водяницький Ігор Віталійович, ОСОБА_2 .
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
В. М. Сімоненко