Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 456/1277/16-ц
провадження № 61-11128св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року у складі суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 03 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та відповідачем ОСОБА_1 договору № 254-с/2007, позичальник отримав кредит у розмірі 15 тис. грн. В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки. 27 листопада 2009 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області видано судовий наказ про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сумі 25 945 грн 98 коп., а також судових витрат. Останній платіж на погашення боргу, зазначеного у судовому наказі, здійснено відповідачем 08 серпня 2013 року. Заборгованість за кредитом, яка стягнута відповідно до судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2009 року, складалася із заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією та пенею, розрахована станом на 13 листопада 2009 року включно. За період із 14 листопада 2009 року по 06 лютого 2012 року банком нараховані відсотки, а за період з 01 листопада 2009 року по 31 січня 2012 року нарахована комісія за користування цими коштами. Крім цього, за неналежне виконання відповідачем зобов'язання банком нарахована пеня. Загальна сума заборгованості станом на 17 лютого 2016 року становить 61 122 грн 75 коп., з яких: проценти - 6 273 грн 15 коп.; комісія - 6 843 грн 32 коп.; пеня - 48 006 грн 28 коп., яку банк просив стягнути із боржника.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що перебіг позовної давності розпочався з 07 лютого 2012 року, належних та допустимих доказів того, що такий переривався відповідачем, позивачем не надано, позов пред'явлений позивачем 26 квітня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, а відтак є всі підстави на вимогу відповідача та його представника застосувати загальний строк позовної давності у 3 роки до вимоги про стягнення відсотків та спеціальний - 1 рік до вимог про стягнення пені та комісії.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 рокурішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором за період з 14 листопада 2009 року по 17 лютого 2016 року в сумі 61 122 грн 75 коп., з яких: проценти 6 237 грн 15 коп., комісія 6 843 грн 32 коп., пеня 48 006 грн 28 коп. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що під час перебігу позовної давності, починаючи з 25 грудня 2012 року (дня винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), в межах строку позовної давності (три роки), позичальник сплачував платежі в рахунок погашення боргу за кредитнимдоговором.Останній платіж за кредитом здійснено позичальником 08серпня 2013 року в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом. Таким чином, здійснення позичальником платежів за кредитним договоромпісля погодженого сторонами кінцевого строку повернення кредиту та закінчення виконавчого провадження свідчить про переривання перебігу позовної давності, яке відбулося в межах строку позовної давності. Сторони погодили строк повернення кредиту, а саме:до 03 жовтня 2010 року. Саме із вказаної дати розпочався перебіг позовної давності щодо звернення позивача з вимогами до боржника про стягнення відсотків за несвоєчасне повернення кредитних коштів. Протягом перебігу строку позовної давності боржником здійснені платежі, а відтак в силу статті 264 ЦК України такий було перервано. Після переривання перебіг позовної давності починався заново.
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що апеляційний суд, дійшовши висновку про вчинення ним платежу на погашення кредиту 08 серпня 2013 року, не вказав, які саме документи підтверджують такі обставини та на яку суму. Він повністю погасив борг за судовим наказом у листопаді 2012 року.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної
інстанцій
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди установили, що 03 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 254-с/2007, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 15 тис. грн на строк до 03 жовтня 2010 року.
У пункті 4.2. кредитного договору зазначено, що нарахування процентів проводиться за період з моменту списання кредитних ресурсів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок.
Окрім того, сторони погодили, що позичальник щомісяця в строк з «1» по «10» число сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 262грн 50 коп. У зазначений термін сплачується комісійна винагорода за попередній календарний місяць. Зазначена у цьому пункті договору комісійна винагорода банку сплачується позичальником щомісячно за весь період до моменту повного виконання позичальником зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних ресурсів.
Крім того, у п. 6.1 кредитного договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2., 3.3, 3.5, 4.З., 4.4., 4.6, 4.7, 4.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.
Судовим наказом Стрийськогоміськрайонного судуЛьвівської області від 27 листопада 2009 року (справа № 2-4061) стягнуто в солідарному порядку із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором, яка станом на 13 листопада 2009 року становила 25 945 грн 98 коп.
Відповідно до постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції від 25 грудня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання судового наказу закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням боргу.
Звертаючись до суду із цим позовом, банк розрахував заборгованість станом на 17 лютого 2016 року у загальному розмірі 61 122 грн 75 коп., із яких: 6 273 грн 15 коп. - проценти за період з 14листопада 2009 року по 06лютого 2012 року; 6 843 грн 32 коп. - комісія за період з 01 листопада 2009 року по 31 січня 2012 року; 48 006 грн 28 коп. - пеня за період з 17 лютого 2015 року по 17 лютого 2016 року.
Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідач просив застосувати до вимог банку позовну давність (а. с. 91).
За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
В зв'язку з невиконанням позичальником умов договору банк у 2009 році звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу щодо дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому за користування кредитними коштами станом на 13 листопада 2009 року, відповідно змінивши строк виконання основного зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) від 31 жовтня 2018 року).
За змістом пункту 4.4. позичальник сплачує проценти за останній звітний період не пізніше строку повернення кредитних ресурсів, зазначеного в пункті 3.2 цього договору, тобто, не пізніше 03 жовтня 2010 року.
Аналогічний зміст щодо періоду стягнення комісії містить пункт 4.8 кредитного договору.
Кінцевий строк виконання зобов'язання за кредитним договором - 03 жовтня 2010 року - було змінено банком шляхом звернення банку до суду із заявою про видачу судового наказу щодо дострокового повернення кредиту, а тому нараховані після закінчення строку дії кредитного договору проценти та комісія стягненню не підлягають.
З аналогічних підстав необґрунтованою є вимога про стягнення пені за прострочення сплати процентів та комісії, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору.
Суд першої інстанції застосував до вказаних вимог позовну давність, проте наслідки пропуску строку позовної давності підлягають застосуванню до обґрунтованих позовних вимог, а позов банку про стягнення сум є необґрунтованим.
Апеляційний суд вирішив справу внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості позову.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Статтею 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша).
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя).
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта).
Отже, судові рішення у справі необхідно скасувати із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за необґрунтованістю.
(3) Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 410 грн за подання касаційної скарги ОСОБА_1 підлягають стягненню із позивача.
Керуючись статтями 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути із публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 410 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик