28 грудня 2019 року
Київ
справа №300/1069/19
адміністративне провадження №К/9901/31972/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевірив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання до її вчинення.
І. Суть справи
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 .
Івано-Франківський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 23 липня 2019 року позов задовольнив, а саме:
- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби ОСОБА_1 за період з 1 січня 2016 року до 31 жовтня 2018 року;
- зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 1 січня 2016 року до 31 жовтня 2018 року.
Це рішення Восьмий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 22 жовтня 2019 року залишив без змін.
В своїй касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, а позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати судового збору.
Однак, скаржник усунув недоліки касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду платіжного доручення про сплату судового збору.
Отже, скаржником усунуто недоліки касаційної скарги, вона відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), що дає змогу суду вирішити питання про відкриття, або відмову у відкритті касаційного провадження.
Ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Пункт 20 статті 4 КАС України передбачає таке поняття як адміністративна справа незначної складності - це справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Зокрема, до справ незначної складності належать справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 17 статті 4, пункт 1 частини 6 статті 12 вказаного Кодексу). До публічної служби належить діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги вбачається, що позивач проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_1 отже, він не є особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», а відтак ця справа належить до справ незначної складності.
Відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції, виходячи з положень пункту 20 частини першої статті 4 та статті 257 КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, зокрема, судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доводи касаційної скарги відповідача не містять посилань і відповідних обґрунтувань наявності перелічених вище виняткових обставин, які б дозволили Верховному Суду переглянути цю справу незначної складності в касаційному порядку.
Відповідач мотивує свою касаційну скаргу тим, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, вважає, що судами першої і апеляційної інстанції не повністю з'ясовані обставини справи й недосліджені всі матеріали справи в сукупності.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Верховний суд зазначає, що правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (ухвала Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України»). Тому відмова Верховного Суду у розгляді касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 у цій справі на підставі критерію малозначності справи не становить порушення права відповідача на доступ до суду за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких умов і обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 4, 12, 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання до її вчинення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду