Іменем України
24 грудня 2019 року
Київ
справа №815/2907/18
адміністративне провадження №К/9901/26210/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Совяк-Круковського М.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Панчошака О.Д.,
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в режимі відеоконференції
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 (головуючий суддя - В.О. Потапчук, судді - О.І. Шляхтицький, Г.В. Семенюк)
у справі № 815/2907/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Одеській області,
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,
про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- скасувати наказ № 4503 начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 28.12.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області» в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;
- скасувати наказ № 110 начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.01.2018 по особовому складу в частині звільнення позивача, у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;
- поновити на посаді заступника начальника Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про незаконність звільнення його зі служби, оскільки однією з підстав його звільнення було оголошення йому підозри про вчинення кримінального правопорушення. Вказує, що під час накладення дисциплінарного стягнення провадження було на стадії досудового розслідування, тому вважає, що факти, які стали підставою для накладення стягнення є припущенням та порушують його права та вимоги статті 62 Конституції України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 позов задоволено. Скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 28.12.2017 № 4503 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області» в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 В. Скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.01.2018 № 110 о/с в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 В . , заступника начальника Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 29.01.2018. Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29.01.2018 по день ухвалення рішення суду у розмірі 113 411 грн 34 коп з урахуванням належних до сплати податків та інших обов'язкових платежів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 151 грн 03 коп з урахуванням належних до сплати податків та інших обов'язкових платежів.
4. Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки відповідача, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, щодо вступу позивача у неділові стосунки з ОСОБА_4 , отриманні від нього неправомірної вигоди є передчасними, оскільки відповідач не отримав вироку суду щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, а отже, станом на час розгляду справи, позивач вважається невинуватим у вчиненні злочину та не може бути на цій підставі звільнений зі служби.
5. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
6. При прийняті рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що посадові особи Головного управління Національної поліції в Одеській області діяли в рамках наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача, а тому підстав для скасування наказів Головного управління Національної поліції в Одеській області від 28.12.2017 № 4503, та від 29.01.2018 № 110 о/с в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнені підполковника поліції ОСОБА_1 не вбачається. Крім того, судом апеляційної інстанції відхилено доводи позивача щодо вироку Роздільнянського районного суду Одеської області від 08.05.2019 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, яким позивач визнаний невинуватим у пред'явленні обвинувачення та виправданим у зв'язку з недоведеністю, оскільки, як зазначено судом апеляційної інстанції, підставою звільнення позивача є порушення ним службової дисципліни, Правил етичної поведінки поліцейського.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправомірно визнав висновок службового розслідування обґрунтованим та законним, оскільки висновок службового розслідування ґрунтується лише на матеріалах кримінального провадження проти позивача та самостійно в рамках службового розслідування будь-які дії направлені на встановлення фактів та обставин, що стали підставою для кримінального провадження щодо позивача не проводилися. Крім того, вказує, що судом апеляційної інстанції неправомірно відхилено доводи позивача, що вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 08.05.2019 позивача визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ..
11. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2019 призначено справу до касаційного розгляду у судовому засіданні.
12. Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2019 оголошено перерву в судовому засіданні. Забезпечено участь учасників справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції на 24.12.2019.
13. У судовому засіданні позивач підтримав вимоги касаційної скарги з підстав, викладених в касаційній скарзі, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
14. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів та вимог касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
15. Відповідно до наказу № 4024 від 24.11.2017 року, у зв'язку із надходженням до Головного управління Національної поліції в Одеській області інформації про те, що працівниками Управління Служби безпеки України в Одеській області, Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та прокуратури Одеської області в рамках кримінального провадження № 42017160000001388 від 10.10.2017 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, затримано заступника начальника Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції Завьорткіна І.В., за вказаним фактом призначено службове розслідування.
16. Відповідно до ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 25.11.2017 у справі № 522/22201/17 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області та визначено розмір застави 480 000, 00 грн.
17. Згідно з ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 25.11.2017 у справі № 522/22201/17 ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від посади заступника начальника Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.
18. 27.11.2018 ОСОБА_1 звільнено з Одеського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області у зв'язку із внесенням застави.
19. Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 28.11.2017 позивача відсторонено від займаної посади заступника начальника Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області до 24.01.2018.
20. 20.12.2017 начальником Головного управління Національної поліції в Одеській області затверджено висновок службового розслідування, проведеного за фактом надзвичайної події за участю заступника начальника Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції Завьорткіна І.В.
21. Згідно вказаного висновку, за грубі порушення вимог підпункту 3 пункту 1 статті 2, статті 3, підпунктів 1, 2 пункту 1 статті 18, підпункту 3 пункту 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІУ, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 14179, зареєстрованого 06.12.2016 у Міністерстві юстиції України за № 1576/29706, вимог підпункту 2 пункту 10 розділу VI та додатку 11 Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2017 № 440, пункту 4.1 Правил внутрішнього розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, затверджених наказом Головного управління Національної поліції від 28.04.2016 № 876, що виразилось у не реєстрації 24.11.2017 в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Іванівського відділення поліції гр. ОСОБА_4 , вступі у неділові стосунки з останнім, отриманні від нього неправомірної вигоди, що в подальшому призвело до звернення останнього в прокуратуру Одеської області, внесенню відомостей до ЄРДР, оголошенню підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції, невиході на службу 29.11.2017 до Іванівського відділення поліції без поважних причин, відповідно до статті 2, пункту 8 статті 12, статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІУ, заступника начальника Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції Завьорткіна І.В. необхідно звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про Національну поліцію».
22. Згідно пункту 1 наказу № 4503 від 28.12.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області», за грубі порушення вимог підпункту 3 пункту 1 статті 2, статті 3, підпунктів 1, 2 пункту 1 статті 18, підпункту 3 пункту 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІУ, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 14179, зареєстрованого 06.12.2016 у Міністерстві юстиції України за № 1576/29706, вимог підпункту 2 пункту 10 розділу VI та додатку 11 Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2017 № 440, пункту 4.1 Правил внутрішнього розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, затверджених наказом Головного управління Національної поліції від 28.04.2016 № 876, що виразилось у не реєстрації 24.11.2017 в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Іванівського відділення поліції гр. ОСОБА_4 , вступі у неділові стосунки з останнім, отриманні від нього неправомірної вигоди, що в подальшому призвело до звернення останнього в прокуратуру Одеської області, внесенню відомостей до ЄРДР, оголошенню підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції, невиході на службу 29.11.2017 до Іванівського відділення поліції без поважних причин, відповідно до статті 2, пункту 8 статті 12, статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІУ, заступника начальника Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції Завьорткіна І.В. звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про Національну поліцію».
23. Вказаний наказ був реалізований відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.01.2018 № 100 о/с, з огляду на який, підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 29.01.2018 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
24. Згідно із частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
25. Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
26. Частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
27. Відповідно до частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
28. Згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
29. Відповідно до частин першої-шостої статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
30. Частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
31. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (частина п'ятнадцята статті 14 Дисциплінарного статуту).
32. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
33. Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
34. Відповідно до пункту 5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
35. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
37. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновку службового розслідування, прийшов до висновку, що дії позивача під час перебування на службі в органах внутрішніх справ, на якого поширювалися обов'язки передбачені нормами Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, Закону України «Про міліцію» свідчать про недотримання позивачем цих норм.
38. При цьому, суд касаційної інстанції вважає такий висновок передчасним виходячи з наступного.
39. Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
40. За приписами частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
41. Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
42. З матеріалів справи встановлено, що підставами притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції є нереєстрація 24.11.2017 в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Іванівського відділення поліції гр. ОСОБА_4 , вступ у неділові стосунки з останнім, отримані від нього неправомірної вигоди, що в подальшому призвело до звернення останнього в прокуратуру Одеської області, внесенню відомостей до ЄРДР, оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції; невиході на службу 29.11.2017 до Іванівського відділення поліції без поважних причин.
43. Організацію діяльності чергової служби в центральному органі управління поліції, територіальних органах Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, а також підпорядкованих їм територіальних підрозділах у районах, містах, районах у містах регламентовано Інструкцією з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.05.2017 № 440 (далі - Інструкція № 440).
44. Судами встановлено, що згідно журналу обліку прибуття, убуття керівного складу ОСОБА_1 перебував на службі 24.11.2018 року (відповідальний). Відповідач притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності, зокрема, і через невчинення ОСОБА_1 дій щодо реєстрації ОСОБА_4 у журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених.
45. При цьому, судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано оцінки, з урахуванням положень Інструкції № 440 та Посадової інструкції заступника начальника Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, чи входить до службових обов'язків позивача вчинення дій щодо реєстрації в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених осіб, які затримані, доставлені, викликані працівниками поліції для складання матеріалів про адміністративні правопорушення, проведення процесуальних та слідчих (розшукових) дій, чи прибули з особистих або службових питань.
46. Щодо встановлення висновком службового розслідування факту отримання позивачем неправомірної вигоди від ОСОБА_4 , що в подальшому призвело до звернення останнього в прокуратуру Одеської області, внесення відомостей до ЄРДР, оголошенню підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції, колегія суддів зазначає наступне.
47. Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення прийшов до висновку, що службовим розслідуванням доведено неслужбові контакти позивача з ОСОБА_4 .
48. Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним, враховуючи наступне.
49. Так, з матеріалів справи встановлено, що висновок службового розслідування містить лише опис можливо вчиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку та його об'єктивна сторона не встановлені. Відповідачем не вказано які саме вимоги Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту та Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України порушено ОСОБА_1 .
50. У цій справі мало місце порушене кримінальне провадження відносно позивача за фактом вчинення кримінального правопорушення, та відсутні достатні і необхідні правові підстави вважати, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, що призвело до порушення, які встановлені висновком службового розслідування.
51. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до працівників органів внутрішніх справ, встановлені у статті 12 Дисциплінарного статуту.
52. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів внутрішніх справ, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
53. В свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
54. Водночас адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння особи чи інших аспектів кримінального провадження.
55. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.
56. При цьому слід враховувати, що на відміну від звільнення зі служби в органах внутрішніх справ у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
57. Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
58. Головним управлінням Національної поліції в Одеській області в основу висновку службового розслідування покладено обставини, які інкримінувались позивачу в рамках кримінального провадження та дали підстави вважати про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
59. Повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доказаний факт не можна.
60. Відповідно до пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням якого кореспондує стаття 62 Конституції України, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
61. Cуд касаційної інстанції звертає увагу, що судом апеляційної інстанції не досліджено факту правомірності використання відповідачем під час службового розслідування матеріалів кримінального провадження № 42017160000001388, оскільки згідно частини першої статті 222 Кримінально процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
62. Щодо висновків відповідача у висновку службового розслідування з приводу невиходу ОСОБА_1 на службу 29.11.2017 до Іванівського відділення поліції без поважних причин, суд зазначає наступне.
63. Судами встановлено, що 29.11.2017 ОСОБА_5 складено акт № 49/3-3066 про відсутність на службі з 09.00 год. 29.11.2017 року до 18.15 год. 29.11.2017 підполковника поліції Завьорткіна І.В., заступника начальника Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу Головного управління Національної поліції в Одеській області. Причиною відсутності є подача ОСОБА_1 рапорту щодо надання йому частини чергової відпустки за 2017 рік з 25.11.2017, який датований 22.11.2017 та наданий до Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області 23.11.2017.
64. Позивач 22.11.2017 за два дні до події, яка стала підставою для повідомлення йому про підозру у вчиненні злочину, звернувся до керівництва Головного управління Національної поліції в Одеській області з рапортами про надання частини щорічної відпустки з 25.11.2017. Матеріалами справи підтверджено, що безпосередній керівник позивача начальник Іванівського Відділення поліції погодив рапорти на відпустку. Начальник Головного управління Національної поліції в Одеській області Головін Д.В. розглянув вказані рапорти лише 30.11.2017, тобто вже на наступний день після того, як позивач 29.11.2017 не вийшов на службу. Позивача не було ознайомлено з наказом про надання йому частини невикористаної чергової щорічної відпустки у відповідності до поданих рапортів, проте, оскільки ОСОБА_1 було відмовлено у наданні відпустки лише 30.11.2017, 29.11.2017 у нього не було жодних підстав вважати, що йому відмовлено у наданні відпустки.
65. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно відповіді Головного управління Національної поліції в Одеській області від 05.10.2018 № 9/187аз на адвокатський запит представника позивача, у період з 20.11.2017 по 02.12.2017 начальник Головного управління Національної поліції в Одеській області генерал поліції третього рангу Головін Д.В. перебув на лікарняному, у зв'язку із чим був відсутній на службі.
66. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам позивача щодо поважності невиходу на роботу 29.11.2017.
67. Судом апеляційної інстанції не досліджено питання, яким чином начальник Головного управління Національної поліції в Одеській області, будучи відсутнім на службі, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, розглянув рапорти позивача, судом не встановлено обставин несвоєчасності розгляду рапорту від 22.11.2017 про надання відпустки з 25.11.2017, також судом не встановлено, чи позивач умисно ухилився від виходу на службу 29.11.2017.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
68. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
69. Частина четверта статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
70. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
71. При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування.
Висновки щодо розподілу судових витрат
72. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
73. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 327, 341, 344, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі № 815/2907/18 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду