Іменем України
27 грудня 2019 року
Київ
справа №803/642/17
адміністративне провадження №К/9901/20972/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Жука А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 803/642/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (прийняту судом у складі головуючого судді - Костюкевича С.Ф.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Пліша М.А., суддів - Ільчишина Н.В., Шинкар Т.І.)
Короткий зміст позовних вимог
1. В травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Управління), в якому просила визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд згідно з актом від 01 березня 2017 року № 0040006.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 березня 2017 року на автомобільній дорозі Н-17 Іванчі-Луцьк 126 км уповноваженими особами управління Укртрансбезпеки у Волинській області було зупинено для здійснення габаритно-вагового контролю автомобіль марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки LUEBTHEEN, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що посадовими особами Управління правомірно складено розрахунок плати за проїзд №2.2 від 01 березня 2017 року саме на позивача, оскільки транспортний засіб, вказаний у розрахунку, належить саме ОСОБА_1 .
Короткий змість рішення суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень
6. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
7. У касаційній скарзі позивач просила скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
8. На думку позивача, санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинні застосовуватись саме до автомобільного перевізника, а не власника транспортного засобу. У свою чергу, на час проведення перевірки водієм орендаря транспортного засобу - ТОВ «Альянс Шуге» здійснювалось перевезення цурку. Отже, саме ТОВ «Альянс Шуге» було перевізником на момент накладення санкцій.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою позивача.
10. Відповідачем подані заперечення на скаргу ОСОБА_1 , в яких він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
11. Також відповідачем вказано, що під час проведення перевірки водій не надав інспекторам тимчасові реєстраційні талони, оформлені на ТОВ «Альянс Шуге», а пред'явив основні реєстраційні документи, видані на ім'я ОСОБА_1 .
12. 01 березня 2017 року контролюючими особами Управління, на підставі наказу Укртрансбезпеки №192 від 24 лютого 2017 року, яким затверджено щотижневі графіки перевірок з 27 лютого 2017 року по 05 березня 2017 року, та відповідно до направлення на перевірку №024242 від 27 лютого 2017 року, на 126 км а/д Н-17 Львів-Радехів-Луцьк проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів.
13. Під час здійснення вказаної рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки LUEBTHEEN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що перевозив вантаж (цукор білий) та належить ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_3 .
14. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, встановлено, що навантаження на здвоєні осі контейнеровоза становить 23,2 т. при нормативно допустимих 18 т., навантаження на здвоєні осі причепа становить 17,35 т. при нормативно допустимих 16 т. Разом з тим повна маса транспортного засобу становила 49,7 т. при максимально дозволеній для такого типу транспортного засобу (контейнеровоз) - 44 т.
15. На підставі викладеного відповідачем 01 березня 2017 року складено акт №0040006, яким встановлено фактичну масу автомобіля з причепом 49,7 т. на підставі якого складено розрахунок №2.2 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого позивачу нараховано до сплати 438,48 євро.
16. Не погоджуючись із вказаним розрахунком, позивач звернулась до суду.
17. Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року N 87 (далі - Порядок).
18. За змістом пунктів 26, 27 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
19. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки (пункт 31-1 Порядку).
20. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
21. За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
22. Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
23. Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
24. Положеннями пунктів 1, 5 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
25. Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Однак, цей висновок є необґрунтованим з огляду на наступне.
26. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
27. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
28. Вказаними правовими нормами Порядку визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. При цьому, повноваження відповідача щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати, що здійснюється у формі розрахунку.
29. У свою чергу, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.
30. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
31. Враховуючи викладене, оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
32. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18 та у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 240/4809/18.
33. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про неналежність цього спору до юрисдикції адміністративних судів.
34. Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
36. Згідно з частиною першою та другою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково й залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження в справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, статтями 238, 240 цього Кодексу.
37. Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
38. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, були порушені правила юрисдикції адміністративних судів, Верховний Суд приходить до висновку щодо скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року та закриття провадження у справі.
39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, передбачених статтями 139, 140 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
40. Керуючись статтями 341, 345, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року - скасувати.
3. Закрити провадження у справі №803/642/17.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
А.В. Жук ,
Судді Верховного Суду