Іменем України
27 грудня 2019 року
Київ
справа №243/10377/16-а
адміністративне провадження №К/9901/33335/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Жука А.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 243/10377/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Святогірської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Святогірської міської ради на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2017 року (головуючий суддя - Мірошниченко Л.Є.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О),-
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Святогірської міської ради, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Святогірської міської ради № 1-VII-7 від 06.07.2016 «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Святогірської міської ради № 1-XIV-7 від 31.01.2017 «Про підтвердження рішення Святогірської міської ради від 06.07.2016 № 1-VII-7 «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад»»;
- визнати незаконними та протиправними дії міського голови м. Святогірськ Дзюби О.І., які полягають у оголошенні результатів голосування при прийнятті рішення № 1-VII-7 від 06.07.2016 «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад»;
- визнати незаконними та протиправними дії міського голови м. Святогірськ Дзюби О.І., які полягають у підписанні протиправного рішення № 1-VII-7 від 06.07.2016;
- визнати незаконними та протиправними дії секретаря Святогірської міської ради Божко Т.В., які полягають у оприлюдненні протиправного рішення № 1-VII-7 від 06.07.2016 «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад».
2. Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
- визнано протиправним та скасовано рішення Святогірської міської ради №1-VII-7 від 06.07.2016 року "Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад";
- визнано протиправним та скасовано рішення Святогірської міської ради № 1-XIV-7 від 31.01.2017 року "Про підтвердження рішення Святогірської міської ради від 06.07.2016 року № 1-VII-7 "Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад";
- визнано протиправними дії міського голови м. Святогірськ Дзюби О.І. які полягають у оголошенні результатів голосування при прийнятті рішення № 1-VII-7 від 06.07.2016 року "Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад";
- визнано протиправними дії міського голови м. Святогірськ Дзюби О.І., які полягають у підписанні протиправного рішення № 1-VII-7 від 06.07.2016 року "Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад";
- визнано протиправними дії Секретаря Святогірської міської ради Божко Т.В., які полягають у оприлюднені протиправного рішення №1-VII-7 від 06.07.2016 року "Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад".
3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Святогірська міська рада звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Святогірської міської ради на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року.
5. З 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
6. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018 року дана касаційна скарга була передана на розгляд колегії суддів Верховного Суду у складі: Стрелець Т.Г. - головуючий суддя, судді: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.
7. У зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05.06.19р. № 627/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі №243/10377/16-а (провадження К/9901/33335/18).
8. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 6 червня 2019 року касаційну скаргу у справі №243/10377/16-а (провадження К/9901/33335/18) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Губська О.А.
9. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що його звернення до суду було здійснено на підставі статті 55 Конституції України як громадянина України. На його думку, судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлені порушення процедури голосування за оскаржуване рішення Святогірської міської ради №1-VII-7 від 06.07.2016 року "Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад".
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. 06.07.2016 року відбулась VII сесія Святогірської міської ради 7 скликання, на якій відповідно до порядку денного сесії вирішувалось питання «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» (т. 1, а.с. 26).
11. Відповідно до протоколу VII сесії Святогірської міської ради 7 скликання на сесії були присутні 12 депутатів з 14 (два відсутні) (т. 1, а.с. 25-31).
12. Згідно рішення Святогірської міської ради № 1-VII-7 від 06.07.2016 року надана згода на добровільне об'єднання у Святогірську міську територіальну громаду з адміністративним центром у м. Святогірськ ряду наступних територіальних громад: м. Святогірськ; Долинська сільська рада (села Долина, Богородичне, Краснопілля, Мазанівка); Маяківська сільська рада (села Маяки, Пришиб, Сидорове, Тетянівка); Хрестищенська сільська рада (села Хрестище, Адамівка, Микільське, Глибока Макатиха) (т. 1, а.с. 32).
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, розглядаючи справу по суті, прийшов до висновку, що рішення Святогірської міської ради «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» від 06.07.2016р. № 1-VІІ-7 було прийнято меншістю депутатів від загального складу ради, відповідно, воно є не прийнятим та таким, що підлягає скасуванню.
14. Суди також вказали, що, підписавши спірне рішення № 1-VII-7 від 06.07.2016 року, яке було прийнято в порушення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міський голова діяв всупереч закону, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії міського голови, що полягали в оголошенні та підписанні рішення № 1-VII-7 від 06.07.2016 року «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад». Оскільки секретар міської ради оприлюднила рішення, яке було прийнято у спосіб, що не відповідає нормам закону, тому вимоги позивача про визнання дій секретаря Святогірської міської ради Божко Т.І. щодо оприлюднення протиправного рішення № 1-VII-7 від 06.07.2016 року «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» є такими, що підлягають задоволенню.
15. Стосовно позовних вимог про скасування рішення № 1-ХІV-7 від 31.01.2017 року «Про підтвердження рішення Святогірської міської ради від 06.07.2016 року № 1-VII-7 від 06.07.2016 року «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» суди вказали, що дане рішення є похідним від рішення № 1-VII-7 від 06.07.2016 року, а тому також підлягає скасуванню.
16. Крім того, суди також вказали, що оскільки Святогірська міська рада 31.01.2017 року прийняла рішення про підтвердження раніше прийнятого рішення, то відповідно, фактично визнала хибним рішення № 1-VII-7 від 06.07.2016 року «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» у зв'язку з чим і виникла необхідність підтвердити своє раніше вже прийняте рішення з метою усунення допущеного порушення.
17. Суди також зазначили, що при постановлені рішення № 1-VII-7 від 06.07.2016 року «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» були порушені норми ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Так з моменту оприлюднення проекту рішення 27.01.2017 року до його прийняття 31.01.2017 року пройшло 4 дні, тоді, як відповідно до частини 3 ст. 15 зазначеного закону проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. У касаційній скарзі касатор вказав, що позивач в своєму позові і під час судових засідань по справі не довів, які саме його права, свободи чи інтереси порушені оскаржуваними рішеннями Святогірської міської ради, та не надав жодних доказів порушення його прав, свобод та інтересів при прийнятті оскаржуваних рішень. Касатор також звернув увагу на те, що позивач є депутатом Святогірської міської ради та, в силу статті 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» не наділений повноваженнями представляти інтереси громади у суді.
19. Касатор вказав, що рішення Святогірської міської ради «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» від 06.07.2016р. № 1-VІІ-7 є таким, що прийняте більшістю депутатів від загального складу ради у відповідності до вимог діючого законодавства України.
20. У касаційній скарзі заявник також вказує на те, що суди попередніх інстанцій, в порушення п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України, не прийняли до уваги протокол засідання лічильної комісії від 21.09.2016 р., ніяк не відобразили в оскаржуваних судових рішеннях його наявність в матеріалах справи, та не надали йому жодної правової оцінки. Крім того, про правомірність оскаржуваного рішення Святогірської міської ради «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» від 06.07.2016р. № 1-VІІ-7 свідчить рішення Святогірської міської ради від 31.01.2017 року №1-XІV-7 «Про підтвердження рішення Святогірської міської ради «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» від 06.07.2016р.», яке за своїм змістом не порушує будь-які приписи чинного законодавства України.
21. Порушення норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині неоприлюднення рішення Святогірської міської ради «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» від 06.07.2016р. є, на думку заявника, підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, а не скасування такого рішення.
22. Касатор зазначає, що при задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій міського голови м. Святогірськ Дзюби О.І., які полягають в оголошенні результатів голосування при прийнятті рішення від 06.07.2016р. № 1-VІІ-7 «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» та підписанні даного протиправного рішення, а також дій секретаря Святогірської міської ради Божко Т.В., які полягають у оприлюдненні протиправного рішення від 06.07.2016р. № 1-VІІ-7 «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» суд першої інстанції не дотримався встановлених ст. 7 КАС України принципів адміністративного судочинства, позбавив вищевказаних осіб реалізації гарантованих ст. 49 КАС України процесуальних прав. Про грубе порушення цих норм законодавства свідчить той факт, що судом першої інстанції ані міський голова, ані секретар ради не були залучені в якості відповідачів при розгляді справи - хоча частина позовних вимог безпосередньо стосувалася їх діяльності.
23. У касаційній скарзі касатор також звертає увагу, що в адміністративному позові ОСОБА_1 від 14.12.2016 року було об'єднано чотири позовних вимоги немайнового характеру. Однак, відповідно до доданої до позовної заяви квитанції судовий збір сплачено лише за одну позовну вимогу, що є порушенням правових вимог Закону України «Про судовий збір». Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 49,51 КАС України, ст. 6 Закону України «Про судовий збір», Святогірською міською радою до суду першої інстанції були подані заяви з проханням щодо надання позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви щодо сплати судового збору, а у разі якщо позивач не усуне недоліки у встановлений судом строк, позовну заяву залишити без розгляду відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 155 КАС України. Однак, судом в порушення ст.ст. 106,155 КАС України в задоволенні заяви було відмовлено без обґрунтування підстав. Також, позивачем 27.02.2017 року до суду подано адміністративний позов уточнений, в якому визначено ще один предмет позову і доповнено позов однією позовною вимогою - визнати противоправним та скасувати рішення Святогірської міської ради від 31.01.2017 № l-XIV-7 «Про підтвердження рішення Святогірської міської ради від 06.07.2016 № l-VII-7 «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад». 13.01.2017 року Святогірською міською радою надана заява щодо надання позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви щодо сплати судового збору, а у разі якщо позивач не усуне недоліки у встановлений судом строк, залишити без розгляду відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 155 КАС України. В задоволенні цієї заяви суд також відмовив.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
25. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
26. У касаційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою питання щодо наявності у позивача порушеного права, яке дає йому підстави для звернення до суду з даним позовом.
27. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що під підставою адміністративного позову слід розуміти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав, або ймовірність порушення нормативним актом прав у майбутньому.
28. Відповідно до вимог частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
29. При цьому, незалежно від підстав позову, визначених позивачем, адміністративні суди перевіряють коло обставин, що можуть слугувати підставами позову, з одного боку - для встановлення обов'язку вчинити певну дію (наявності права на прийняття рішення), з іншого - на доведення правової заінтересованості особи у виконанні цього обов'язку саме на її користь.
30. За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
31. Згідно з частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
32. Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
33. При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
34. Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
35. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
36. Обставини, на які посилається позивач, не дають можливості встановити, в чому саме він вбачає порушення з боку суб'єкта владних повноважень своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
37. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №731/216/17, що була прийнята у подібних правовідносинах.
38. Судами встановлено, що ОСОБА_1 за результатами повторних виборів депутатів Святогірської міської ради 27.12.2015 року та відповідно до Постанови Святогірської міської виборчої комісії від 29.12.2015 р. № 92 «Реєстрація депутатів Святогірської міської ради» був обраний та зареєстрований депутатом Святогірської міської ради VII скликання.
39. Таким чином, позивач, як депутат Святогірської міської ради та представник інтересів територіальної громади мав можливість реалізовувати свої повноваження, зокрема, шляхом голосування під час прийняття оскаржуваного рішення Святогірської міської ради «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» від 06.07.2016 р. № 1-VІІ-7.
40. У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що до суду він звернувся на підставі статті 55 Конституції України як громадянин та член Святогірської міської громади.
41. З цього приводу колегія суддів зазначає, що у справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
42. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
43. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
44. Отже, право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру та дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
45. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, яким чином спірне рішення Святогірської міської ради «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад» від 06.07.2016 р. № 1-VІІ-7 порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
46. Стосовно висновків судів про те, що зазначене вище рішення Святогірської міської ради від 06.07.2016 р. № 1-VІІ-7 було прийнято меншістю депутатів від загального складу ради колегія суддів звертає увагу на таке.
47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу № 11 засідання лічильної комісії VII сесія Святогірської міської ради 7 скликання, де викладений підсумок поіменного голосування (а.с. 33): «за» проголосували 7 осіб (6 депутатів + 1 голос голови міської ради), «проти» - 3, «утримався» - 1.
В голосуванні приймав участь також і міський голова, голос якого також був порахований як «за», що склало загалом 7 осіб.
48. Враховуючи, що загальний склад ради 14 депутатів, а рішення ради повинно прийматися більшістю депутатів від загального складу (тобто, не менш ніж 8 осіб), суди дійшли висновку про те, що оскаржуване рішення Святогірської міської ради від 06.07.2016 р. № 1-VІІ-7 не було прийняте.
49. У касаційній скарзі заявник зазначає про неточності в протоколі лічильної комісії. Зокрема, відповідно до протоколу VІІ сесії Святогірської міської ради від 06.07.2016 р. вбачається, що на засіданні ради були присутні 12 депутатів з 14. Проте, у вказаному вище протоколі сума голосів присутніх депутатів складає 11 осіб. Вказує, що лічильною комісією помилково не зараховано голос депутата ОСОБА_3 , який голосував «за». Цю помилку він виявив лише у серпні 2016 року та 30.08.2016 року звернувся із відповідними заявами до профільної комісії ради - комісії з питань землекористування, містобудування, екології та питань депутатської діяльності з проханням розглянути його заяву щодо зарахування його голосу при голосуванні на VII сесії Святогірської міської ради 7 скликання з першого питання порядку денного.
50. На засіданні комісії, яке відбулося 23.09.2016 року дана заява була розглянута та прийнято рішення розробити проект рішення міської ради «Про внесення змін до протоколу лічильної комісії № 11 від 06.07.2016 року та в результати поіменного голосування» та подати пропозицію міському голові включити питання «Про внесення змін до протоколу лічильної комісії № 11 від 06.07.2016 року та в результати поіменного голосування». 24.10.2016 року відповідно до протоколу засіданні вищезазначеної комісії № 12 було погоджено проект рішення «Про внесення змін до протоколу лічильної комісії № 11 від 06.07.2016 року та в результати поіменного голосування на пленарному засіданні VII сесії Святогірської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 року».
51. Касатор також наголошує, що 21 вересня 2016 року лічильна комісія (у тому ж складі, що був 06.07.2016 року) розглянула заяву депутата ОСОБА_3 та прийняла рішення внести зміни до протоколу лічильної комісії від 06.07.2016 р. №11, що оформлене протоколом від 21.09.2016 року (а.с. 134).
52. Разом з тим, суди зазначили, що проект рішення «Про внесення змін до протоколу лічильної комісії № 11 від 06.07.2016 року та в результати поіменного голосування на пленарному засіданні VII сесії Святогірської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 року» було включено до порядку денного ХІ сесії Святогірської міської ради 7 скликання та розглянуто депутатами, але не було прийнято у зв'язку з відсутністю в законодавстві можливості внесення змін до затвердження протоколів лічильної комісії. Таким чином, на думку судів, відповідачем підтверджено факт неможливості внесення змін до протоколів лічильної комісії шляхом запропонованим комісією з питань землекористування, містобудування, екології та питань депутатської діяльності на підставі заяви депутата ОСОБА_3 .
53. З цього приводу колегія суддів зазначає, що вказані вище рішення лічильної комісії від 21 вересня 2016 року та комісії з питань землекористування, містобудування, екології та питань депутатської діяльності від 24.10.2016 року надані відповідачем на підтвердження наявності помилки у проколі лічильної комісії № 11 від 06.07.2016 року щодо результатів голосування за спірне рішення Святогірської міської ради від 06.07.2016 року. Проте, суди попередніх інстанцій не надали їм належну правову оцінку у цьому контексті.
54. Дослідження та надання оцінки вказаним вище обставинам та доказам має ключове значення для правильного вирішення справи.
55. Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
56. За правилами частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
57. З огляду на те, що суд касаційної інстанції в силу вимог статті 341 КАС України обмежений у можливості дослідження та надання правової оцінки доказам, які містяться у матеріалах справи, а також не може встановлювати обставини, які не були встановлені судами першої та апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
58. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
59. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-
1. Касаційну скаргу Святогірської міської ради - задовольнити частково.
2. Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року по справі № 243/10377/16-а - скасувати.
3. Справу № 243/10377/16-а за позовом ОСОБА_1 до Святогірської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
А.В. Жук ,
Судді Верховного Суду