27 грудня 2019 року
Київ
справа №480/2047/19
адміністративне провадження №К/9901/36343/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року у справі №480/2047/19 за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради до Головного територіального управління юстиції у Сумській області в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби про визнання дій протиправними та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіальне управління юстиції у Сумській області Ричкаля С.П. від 21 травня 2019 року про відкриття виконавчого провадження (виконавче провадження № 59152682) та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіальне управління юстиції у Сумській області Ричкаля С.П. від 21 травня 2019 року про стягнення виконавчого збору (виконавче провадження № 59152682).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіальне управління юстиції у Сумській області, оскільки на момент видачі виконавчого листа у справі №480/495/19, рішення, яке було звернуто до примусового виконання, не набрало законної сили на підставі того, що рішення по вказаній страві направлено позивачу із порушенням строку. Позивачем зазначено, що виконавчий лист Сумським окружним адміністративним судом виданий із порушенням процедури, тому постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору підлягають скасуванню.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі представник заявника, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішенні та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII передбачено право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу виконання рішення суду у виконавчому провадженні.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.
Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року у справі №480/2047/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
А.В. Жук
О.В. Калашнікова
Судді Верховного Суду