27 грудня 2019 року
Київ
справа №520/5628/19
адміністративне провадження №К/9901/36467/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Калашнікова О.В.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі №520/5628/19 за позовом ОСОБА_1 до КЗОЗ обласний центр медико-соціальної експертизи Харківської обласної державної адміністрації Обласна медико-соціальна експертна комісія №2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся з позовом в якому просив суд зобов'язати відповідача встановити йому другу групу інвалідності без зазначення строку повторного огляду (безстроково).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є інвалідом другої групи, набув статусу інваліда війни внаслідок поранення одержаного під час безпосередньої участі в АТО, та визнавався ним кожного року, починаючи з 2015 року. Звертався до відповідача з приводу встановлення групи інвалідності безстроково, але позитивного результату не отримав, також у травні 2019 року на огляді Обласного МСЕК № 2 йому повторно встановлена 2-га група інвалідності на два роки до 1 червня 2021 року. Вказане рішення відповідача позивач вважає протиправним, та звернувся до суду з вказаним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Харківську обласну медико-соціальну експертну комісію №2 Комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Харківської обласної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо строку встановлення позивачу статусу інваліда ІІ групи з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача встановити другу групу інвалідності безстроково, суди зазначили, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість його рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу у якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Однак пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Предметом розгляду в цій справі є оскарження дій відповідача в частині зобов 'язання встановити позивачу другу групу інвалідності безстроково
Відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції, виходячи з положень пункту 20 частини першої статті 4 та статті 257 КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Крім того, як вбачається з рішення суду першої інстанції, позивач просив суд розглянути його справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, врахувавши обсяг і характер досліджених судами доказів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.
Викладене також не дає підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а спір у цій справі не відноситься до категорії спорів, передбачених частиною 4 статті 257 згаданого Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі №520/5628/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
.........................
.........................
..........................
М.В. Білак
А.В. Жук
О.В. Калашнікова
Судді Верховного Суду