27 грудня 2019 року
Київ
справа №320/161/19
адміністративне провадження №К/9901/33667/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є.,
перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Девелопмент" до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Девелопмент" звернулося до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просило: визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у не збільшенні суми податку у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму 6 093 883 грн на підставі звітної податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року від 17 липня 2015 року, реєстраційний номер 9151112606, та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року по справі № 810/5333/15, в якій встановлено право позивача на від'ємне значення ПДВ в сумі 6 093 883 грн ; зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити на 6 093 883 грн суму податку у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Девелопмент" має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та відобразити відповідне збільшення у витягу з Системи електронного адміністрування податку на додану вартість, на підставі звітної податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року від 17 липня 2015 року, реєстраційний номер 9151112606, та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року по справі № 810/5333/15, в якій встановлено право Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Девелопмент" на від'ємне значення ПДВ в сумі 6 093 883 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року. залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, позов задоволено
3 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 4 грудня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в частині надання документу про сплату судового збору та встановлено строк для усунення вказаних недоліків касаційної скарги, шляхом надання документа про сплату судового збору.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 12 грудня 2019 року.
26 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.
Клопотання про продовження строку усунення недоліків обґрунтоване тим, що скаржником отримано повідомлення від Державної казначейської служби України у якому повідомлено про зупинення операцій на рахунках боржника.
Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.
Також, Суд зазначає, що скаржник, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на викладене, Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.
Враховуючи, що скаржник не усунув недоліків касаційної скарги, зокрема, не сплатив судовий збір за її подання, скарга підлягає поверненню.
Одночасно суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 121, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Девелопмент" до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду Н.Є. Блажівська