27 грудня 2019 року
Київ
справа №127/21160/19
адміністративне провадження №К/9901/35878/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Калашнікової О.В., Білак М.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції у Вінницькій області в особі заступника начальника управління Заверухи Олексія Анатолійовича про зобов'язання вчинити певні дії,
23 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Cуду з касаційною скаргою на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно із частиною четвертою статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Заявником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору, проте подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною другою статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI), ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою статті 8 Закону №3674-VI установлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суд ураховує, що Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).
Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору мотивоване його скрутним матеріальним становищем, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за період з 1 карталу 2018 року по другий квартал 2019 року. Наданий документ належним чином не завірений. Крім того, цей документ містить примітку, де зазначено, що інформація потребує уточнення у податкових агентів (джерел доходів).
Враховуючи те, що надані ОСОБА_1 відомості потребують уточнення і не свідчать про відсутність у заявника інших джерел доходів, доводи про скрутний майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні.
Питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - "Закон № 3674-VI").
Відповідно до п.п. 5 п. 3 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1 921 грн 00 коп.
Втім, в порушення зазначених правових норм, скаржником не надано доказів сплати судового збору у розмірі 1921 грн 00 коп.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA678999980000031219207026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено 10 жовтня 2019 року, а касаційну скаргу подано 23 грудня 2019 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, оскільки копію оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції він отримав 28 жовтня 2019 року, що зворотнім поштовим повідомленням.
На підтвердження несвоєчасного подання касаційної скарги скаржником надано медичні довідки про перебування його на лікуванні у лікаря амбулаторії сімейної медицини та на стаціонарному лікуванні.
Однак, згідно із копії медичної довідки від 12 грудня 2019 року виданою ОСОБА_2 , скаржник перебував на стаціонарному лікування з 06 грудня 2019 року по 10 грудня 2019 року (поза межами строку на касаційне оскарження).
Перебування на амбулаторному лікування, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 червня 2019 року не може вважатися поважними причинами пропуску звернення до суду.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням заявнику строку для усунення її недоліків, а саме: надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та доказів, які підтверджують поважність пропуску строку на касаційне оскарження та надання документу про сплату судового збору.
Керуючись статтями 248, 332 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції у Вінницькій області в особі заступника начальника управління Заверухи Олексія Анатолійовича про зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, шляхом надання документу про сплату судового збору, а також подачі заяви із зазначення інших підстав для поновлення строку та доказів, які підтверджують поважність пропуску строку на касаційне оскарження.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків касаційної скарги в частині не надання документа про сплату судового збору, в установлений судом строк її буде повернуто скаржнику.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків касаційної скарги в частині не надання заяви із зазначення підстав пропуску та доказів які підтверджують поважність пропуску строку, в установлений судом строк буде відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді: О.В. Калашнікова
М.В. Білак