27 грудня 2019 року
Київ
справа №1.380.2019.002002
адміністративне провадження №К/9901/31790/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
У 2019 році Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" звернулось до суду із позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 8 квітня 2019 року №0003274814, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 2584133,56 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 3 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, позов задоволено.
18 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка, однак, не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки всупереч частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України скаржником не додано документ про сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в частині надання документу про сплату судового збору та встановлено строк для усунення вказаних недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду документу про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без рух відповідач на адресу суду надіслав клопотання про продовження строку усунення недоліків.
Залишення касаційної скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків касаційної скарги та дотримання порядку її подання.
Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення сторони про залишення заяви без руху у зв'язку з допущеними недоліками та їх виправлення.
Клопотання про продовження строку усунення недоліків обґрунтоване тим, що на даний час в Офісі великих платників податків ДФС зупинені операції з бюджетними коштами за всіма рахунками, в тому числі по коду економічної класифікації видатків КЕКВ 2800 «Інші видатки», з якого передбачені видатки, що не пов'язані з придбанням товарів та послуг установою для власних потреб, а зокрема судового збору.
Суд, перевіряючи обставини щодо клопотання відповідача про продовження строку виконання вимог ухвали, дійшов висновку, що доказів вчинення активних дій спрямованих на отримання фінансування для сплати судового збору з моменту залишення касаційної скарги без руху не долучено.
У зв'язку з цим доводи скаржника, наведені на обґрунтування підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, не можуть бути оцінені як об'єктивна перешкода при вирішенні питання щодо продовження цього строку.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.
Також, Суд зазначає, що скаржник, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на викладене, Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.
Враховуючи, що скаржник не усунув недоліків касаційної скарги, зокрема, не сплатив судовий збір за її подання, скарга підлягає поверненню.
Одночасно суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунено обставини, які зумовили її повернення.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 121, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДФС про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду Н.Є. Блажівська