про відмову у відкритті касаційного провадження
26 грудня 2019 року
м. Київ
справа №420/2202/19
провадження №К/9901/35180/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Желєзного І.В., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 в справі № 420/2202/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування припису та скасування постанови,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якому просила суд:
а) визнати протиправним та скасувати припис Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил № 177/19 від 19.03.2019 року, який видано ОСОБА_1 ;
б) скасувати постанову Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради по справі 266/19 від 02.04.2018 року про адміністративне правопорушення щодо визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 позов задоволено частково:
А) Скасовано постанову Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 266/19 від 02.04.2018 року в справі про адміністративне правопорушення щодо визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн.
Б) Відмовлено в позові ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил № 177/19 від 19.03.2019 року, який видано ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень.
Не погоджуючись із зазначеним додатковим судовим рішенням суду першої інстанції, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2019.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 залишено без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 - без змін.
До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 в справі № 420/2202/19.
Під час розв'язання питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Верховний Суд керується такими міркуваннями.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Отже, за загальним правилом питання розподілу судових витрат суд розв'язує у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Одночасно КАС України передбачені випадки, коли суд може розв'язати питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме:
1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143 КАС України);
2) у разі постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України);
3) якщо це питання не було розв'язане (пункт 3 частини першої статті 252 КАС України).
У таких ситуаціях суд ухвалює додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, то, відповідно, порядок його оскарження є таким, як і для рішення по суті, оскільки за його допомогою розв'язуються питання, що хоча й не пов'язані з вимогами адміністративного позову, але які суд має обов'язково розв'язати.
Отже, у процесі розв'язання питання про можливість відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є надання оцінки можливості касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2019.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які належать до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суду надані повноваження віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у зазначеному вище переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Аналіз зазначених положень процесуального закону у їхньому логічному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, за винятком тих справ, які належить розглядати винятково в порядку загального позовного провадження.
На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що за предметом спору ця справа не належить до переліку справ, які належить розглядати тільки за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 не може бути предметом касаційного оскарження, окрім випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Натомість Суд встановив, що касаційна скарга не містить обґрунтованих покликань на наявність обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, і такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Аргументи заявника щодо потреби застосування до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 06.03.2019 в справі № 922/1163/18, спростовуються тим, що такий правовий висновок не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки, як вбачається зі змісту судового рішення Верховного Суду в справі № 922/1163/18, в тексті договору про надання правової допомоги не було умов (пунктів) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару та лише зазначено про порядок оплати такої професійної правової допомоги. У той же час у цій справі договором чітко передбачене складення Додаткової угоди, яка є невіддільною частиною Договору та в якій передбачені всі потрібні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, що дають змогу пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Беручи до уваги те, що додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 у цій справі з моменту його ухвалення стало невіддільною частиною основного судового рішення, яке не належить оскаржувати в касаційному порядку, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою треба відмовити.
На підставі наведеного вище, керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 в справі № 420/2202/19.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя І.В. Желєзний
Суддя О.П. Стародуб