26 грудня 2019 року
Київ
справа №524/8519/17
адміністративне провадження №К/9901/27517/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 22 лютого 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, директора Кременчуцького міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_2 про визнання незаконними та протиправними дії директора, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки видачі трудової книжки.
І. Суть справи
ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до Кременчуцького міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, директора Кременчуцького міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - ОСОБА_2 , в якому просила:
- визнати протиправними та незаконними дії директора Кременчуцького міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
- скасувати наказ директора Кременчуцького міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Цилюрик О.С. №45 о/с від 3 травня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_1 з займаної посади;
- поновити ОСОБА_1 на роботі у Кременчуцькому міському Центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
- стягнути з Кременчуцького міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11 травня 2017 року до ухвалення судового рішення.
Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області своїм рішенням від 22 лютого 2019 року, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, відмовив у задоволенні позову.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав не подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
Однак, конверт з цією ухвалою повернувся на адресу Верховного Суду з відміткою «за закінченням строку зберігання». Повторно надіслану ухвалу Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року скаржник отримала 4 грудня 2019 року.
У встановлений строк скаржник усунула недоліки касаційної скарги, а тому вона відповідає вимогам статті 330 КАС України, що дає змогу суду вирішити питання про відкриття, або відмову у відкритті касаційного провадження.
Стосовно заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 15 липня 2019 року (повний текст складено 25 липня 2019 року). Однак, скаржник подала касаційну скаргу 30 вересня 2019 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі вказує, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції отримала поштовим зв'язком 9 вересня 2019 року, на підтвердження чого додає копію конверта.
Отже, оскільки позивач подав касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії оскаржуваної ухвали, Верховний Суд визнає поважними наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Пункт 20 статті 4 КАС України передбачає таке поняття як адміністративна справа незначної складності - це справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Зокрема, до справ незначної складності належать справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 17 статті 4, пункт 1 частини шостої статті 12 вказаного Кодексу). До публічної служби належить діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 перебувала на посаді головного спеціаліста відділу соціальної роботи в Кременчуцькому міському Центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Важливо, що позивач не є особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище в розумінні Закону України "Про запобігання корупції".
Відповідно до частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, зокрема, судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Посада публічної служби позивача не відноситься до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
ОСОБА_1 мотивує свою касаційну скаргу тим, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема не надали належної оцінки її поясненням та доказам, однак не наводить жодних виняткових підстав, передбачених пунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які б давали можливість для перегляду цієї справи в касаційному порядку.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Верховний суд зазначає, що правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (ухвала Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України"). Тому відмова Верховного Суду у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 у цій справі на підставі критерію малозначності справи не становить порушення права відповідача на доступ до суду за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких умов і обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 4, 12, 248, 328, 329, 333 КАС України, Верховний Суд
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 22 лютого 2019 року і постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі №524/8519/17 і поновити його.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 22 лютого 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, директора Кременчуцького міського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_2 про визнання незаконними та протиправними дії директора, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки видачі трудової книжки.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду