26 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 917/429/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 (головуючий суддя Здоровко Л. М., судді Бородіна Л. І., Лакіза В. В.)
у справі № 917/429/17
за позовом Державного підприємства «Державна Новогалещинська біологічна фабрика»
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та 2) Реєстраційної служби Козельщинського районного управління юстиції
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Державна Галещинська біологічна фабрика»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів 1) ОСОБА_1 та 2) Фермерське господарство «Терра-Украгро»
за участю Прокуратури Полтавської області
про скасування наказів, державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання договору оренди недійсним і визнання належним користувачем земельної ділянки на праві постійного користування
12.11.2019 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 у справі № 917/429/17.
У тексті касаційної скарги містилося клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 у справі № 917/429/17, яке скаржник обґрунтовував тим, що про вказану постанову йому стало відомо 29.10.2019 після ознайомлення його представника з матеріалами справи, оскільки ця постанова йому судом не надсилалася.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.11.2019 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
19.11.2019 Підгорний А. В. подав до Касаційного господарського суду заяву (про долучення до касаційної скарги документів), в якій просив долучити до поданої касаційної скарги документи на підтвердження ознайомлення його представника з матеріалами справи № 917/429/17.
21.11.2019 ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду ще одне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 у справі № 917/429/17, яке обґрунтував тим, що у судових засіданнях апеляційного господарського суду він брав участь через адвоката Коморну О. В., 06.08.2019 він та його представник участі у судовому засіданні не брали, оскаржувана постанова його представнику (адвокату Коморній О. В.) не направлялася. Він дізнався про існування цієї постанови лише у жовтні 2019 року. Його представник адвокат Петренко В. П. ознайомлювався з матеріалами справи з 23.10.2019 по 29.10.2019, за результатами якого адвокат повідомив скаржнику, що той начебто ще 27.08.2019 отримав поштове відправлення з копією постанови. Скаржник наголошує, що ні він, ні його представник (адвокат Коморна О. В.) копію цієї постанови не отримували, підпис на поштовому повідомленні не відповідає його підпису, отримання поштової кореспонденції на його адресу відбулося умисно іншою особою.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - вказано на необхідність навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
06.12.2019 на адресу Касаційного господарського суду від Державного підприємства «Державна Новогалещинська біологічна фабрика» надійшло клопотання про надання інформації до ухвали суду від 27.11.2019, в якому заявник просить відмовити у прийнятті та розгляді касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали від 27.11.2019 адвокат Петренко В. П. 14.12.2019 надіслав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, у якій просить визнати причину пропуску строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 поважною та поновити відповідний строк.
Колегія суддів, розглянувши заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, які наводить скаржник у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно зі статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Згідно з частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Як зазначено вище, Європейський суд з прав людини у п. 41 свого рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У своїй заяві про усунення недоліків касаційної скарги адвокат Петренко В. П. посилається на таке:
(а) у судових засіданнях апеляційного господарського суду ОСОБА_1 брав участь через свого представника - адвоката Коморну О. В.; 06.08.2019 ні ОСОБА_1 , ні Коморна О. В. участі у судовому засіданні не брали;
(б) 01.08.2019 договір між ними було розірвано;
(в) про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо лише у жовтні 2019 року;
(г) з огляду на це між ОСОБА_1 та адвокатом Петренком В. П. було укладено договір про надання правової допомоги;
(ґ) ОСОБА_1 не отримував 27.08.2019 копію оскаржуваної постанови, оскільки (і) в цей час разом з дружиною перебував на санаторно-курортному лікуванні у санаторії «Сосновий бір» у с. Власівка Полтавської області, що підтверджується відповідною довідкою; (іі) підпис на поштовому повідомленні не відповідає підпису ОСОБА_1 ; (ііі) у листі Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» зазначається, що відповідний рекомендований лист вручений особі, яка назвала себе ОСОБА_1 та вчинила розписку про одержання; у пред'явленому документі, що посвідчує особу, листоношою звірене лише прізвище; (іv) ОСОБА_1 за вказаною у рекомендованому повідомленні адресою не проживає; (v) його батьки за вказаною адресою також не зареєстровані і не проживають; (vi) його брат у м. Тальне не проживає вже багато років та з братом не спілкується; відповідно до протоколу опитування адвокатом особи брат ОСОБА_1 ніяких рекомендованих листів чи будь-яких інших поштових відправлень на ім'я ОСОБА_1 не отримував, у зв'язку з тим, що з 2008 року він мешкає у місті Києві;
(д) рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не може бути достовірним доказом отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови; аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 222/1402/16-а.
Колегія суддів зазначає, що ряд наведених у цій заяві доводів (пункти (а), (в) підпункт (іі) пункту (ґ) вище) не є «іншими підставами» у розумінні статті 292 Господарського процесуального кодексу України, вже по суті оцінені Касаційним господарським судом, і звертається до своїх висновків, викладених в ухвалі від 27.11.2019.
Так, скаржником не обґрунтовано звернення з касаційною скаргою більше ніж через два місяці після спливу строку на оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду та не наведено аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості дізнатися про оскаржувану постанову раніше, ніж 29.10.2019, оскільки сам лише факт неотримання копії оскаржуваної постанови не може вважатися поважною причиною пропуску строку на її оскарження.
Касаційний господарський суд бере до уваги, що будучи обізнаним про дату та час судового засідання, в якому було проголошено вступну та резолютивну частини постанови №917/429/17, що ОСОБА_1 з урахуванням Закону України «Про доступ до судових рішень», не був позбавлений права і можливості ознайомитись з оскаржуваною постановою, яка має публічний характер та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вжити усіх залежних від нього заходів щодо своєчасного оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 06.08.2019.
Постанова Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 у справі № 917/429/17 оприлюднена 19.08.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Окрім того, Верховний Суд зазначає, що сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, від 23.11.2018 у справі № 10/17-3639-2011, від 22.08.2019 у справі № 922/85/18.
Інші доводи (пункт (ґ) вище) і докази, додані до заяви про усунення недоліків касаційної скарги на їх підтвердження, також не підтверджують поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження оскаржуваної постанови, оскільки не можуть вважатися достеменними доказами беззаперечної неможливості отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови, а також не спростовують презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків.
Колегія суддів відхиляє посилання (пункт (д) вище) на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 222/1402/16-а, оскільки в цій адміністративній справі учасник справи зміг спростувати зазначену вище презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків у зв'язку із відсутністю такого учасника справи на території України в момент начебто вручення йому поштової кореспонденції, а тому мають місце різні фактичні обставини.
Доводи заяви про усунення недоліків касаційної скарги, викладені у пунктах (б) і (г) вище, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, а стосуються обставин, пов'язаних із взаємовідносинами ОСОБА_1 зі своїми адвокатами. Більше того, ці обставини є суперечливими, оскільки в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, поданому 21.11.2019 ОСОБА_1 наголошував на тому, що його представник Коморна О. В. копію оскаржуваної постанови не отримувала, а вже у заяві про усунення недоліків касаційної скарги зазначається, що ще 01.08.2019 договір між ними було розірвано. Так само і з адвокатом Петренком В. П.: у жовтні 2019 він знайомився з матеріалами цієї справи у Господарському суді Полтавської області, а договір про надання правової допомоги з ним ОСОБА_1 уклав лише 06.11.2019.
У зв'язку з цим, колегія суддів звертає увагу на положення частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За таких обставин, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду визнає неповажними наведені у заяві про усунення недоліків касаційної скарги підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 у справі № 917/429/17.
Отже, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Визнати неповажними наведені у заяві про усунення недоліків касаційної скарги підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 у справі № 917/429/17.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 у справі № 917/429/17.
3. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом доданими до неї додатками, у тому числі, квитанцію від 11.11.2019 № 31216 про сплату судового збору у розмірі 19 200 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил