26 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/342/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2019 (суддя Суховаров А. В.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2019 (головуючий суддя Вечірко І. О., судді Кузнецов В. О., Чус О. В.)
у справі № 904/342/19
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 13"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління Державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Дніпра
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 239 591,51 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач, АТ "Укрзалізниця") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 13" (далі - відповідач, МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13") про стягнення 32 449,91 грн заборгованості зі сплати орендних платежів за період з 01.04.2018 по 01.07.2018, 3 244, 99 грн 10% штрафу, 1 843, 47 грн пені, 65 807, 39 грн заборгованості за договором оренди за період з 01.07.2018 по 01.01.2019 відповідно до пункту 3.12 договору оренди, 131 614,79 грн неустойки в подвійному розмірі орендної плати відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 10.13 договору оренди, 2 501, 60 грн інфляційних втрат, 2 129,36 грн 3% річних.
2. Аргументуючи позовну заяву, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.07.2009 №12/02-3481-ОД в частині повного і своєчасного внесення орендних платежів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 98 257,30 грн заборгованості, 1,00 грн штрафу, 1,00 грн пені, 2 501,60 грн інфляційних втрат, 2 129,36 грн 3 % річних, 1 619,65 грн витрат по сплаті судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 1 842,47 грн пені, 3 243,99 грн штрафу, 131 614,79 грн неустойки, 1 974,22 грн витрат по сплаті судового збору - відмовлено.
4. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 98 257,30 грн заборгованості зі сплати орендних платежів, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.07.2009 №12/02-3481-ОД за період з 01.04.2018 по 01.07.2018 у сумі 32 449,91 грн і за період з 01.07.2018 по 01.01.2019 відповідно до пункту 3.12 договору у сумі 65 807,39 грн.
5. Також, суд першої інстанції визнав обґрунтованим розрахунок 3% річних і інфляційних втрат здійснений позивачем і прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 131 614,79 грн неустойки суд виходив з того, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.07.2009 №12/02-3481-ОД, не припинив свою дію 30.06.2019 у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, та у зв'язку з наявністю заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору, які останній висловив у листах від 03.05.2018 № ТУБМЕС-1/07/2265, від 12.12.2018 № ТУБМЕС-1/07/6963.
7. Суд дійшов висновку, що наявний в матеріалах справи договір № 18 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 07.07.2009 №12/02-3481-ОД, укладений з відповідачем 27.06.2018 на строк до 31.12.2018, свідчить про те, що позивач погодив факт подальшого користування відповідачем орендованим приміщенням та, відповідно, продовжив дію договору на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
8. Суд дійшов висновку про наявність часткової вини відповідача у виникненні спору, у зв'язку з тим, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - третя особа-2, ФДМУ) і АТ "Укрзалізниця" наявний спір щодо належного орендодавця за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.07.2009 №12/02-3481-ОД і відповідач вчиняв дії щодо визначення належного орендодавця, з метою належного виконання своїх обов'язків, але отримував суперечливі відповіді та вимоги від позивача і третьої особи-2, а тому на підставі статті 551 ЦК України зменшив розмір пені з 1 843,47 грн до 1,00 грн, розмір штрафу з 3 244,99 грн до 1,00 грн.
9. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
10. В апеляційній скарзі позивач оскаржував рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 842,47 грн пені, 3 243,99 грн штрафу, 131 614,79 грн неустойки.
11. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача 131 614,79 грн неустойки і наявність підстав для зменшення пені і штрафу до 1,00 грн з тих же мотивів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. АТ "Укрзалізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 1 842,47 грн пені, 3 243,99 грн штрафу, 131 614,79 грн неустойки, ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 842,47 грн пені, 3 243,99 грн штрафу, 131 614,79 грн неустойки.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
13. Суди припустилися неправильного застосування приписів частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини першої статті 764 ЦК України в частині висновків щодо закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.07.2009 №12/02-3481-ОД.
14. Суди припустилися неправильного застосування приписів частини третьої статті 551 ЦК України, частин першої, другої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в частині висновків про наявність обставин для зменшення пені і штрафу.
Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
15. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві відповідач зазначає, що заборгованість з орендної плати утворилася не з його вини, а також посилається на те, що позивач ухиляється від укладення з відповідачем двостороннього договору оренди нерухомого майна, що надало б можливість відповідачу належним чином виконувати свої зобов'язання з оренди спірного нерухомого майна.
16. Третя особа-2 подала відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві ФДМУ посилається на те, що додаткова угода від 18.03.2016 укладена між позивачем і відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства і не погоджується з вимогами позивача щодо нарахування заборгованості з орендної плати 100% на розрахунковий рахунок АТ "Укрзалізниця".
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. 07.07.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та МКЗК "Дніпропетровська дитяча музична школа №13" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3481-ОД (далі - договір оренди), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 312,8 кв.м, що розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Семафорна, 42, на 3-4 поверсі, що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки на 09.06.2009 і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 1 535 960 грн.
Майно передається в оренду з метою розміщення навчального закладу, що фінансується з міського бюджету (пункт 1.2).
Розділом 3 договору оренди встановлено, зокрема, розмір орендної плати, випадки зміни її розміру, строки оплати, пропорції перерахування орендної плати до державного бюджету та балансоутримувачу.
У разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити до державного бюджету та балансоутримувачу заборгованість за орендною платою в повному обсязі та санкції (пункт 3.12).
Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату у співвідношенні, визначеному у пункті 3.10 даного договору (пункт 5.2 договору).
Договір укладено строком на 1 рік та діє з 07.07.2009 року до 06.07.2010 року включно (пункт 10.1).
Перехід права власності на майно третім особам, не є підставою для зміни або припинення чинності договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем (пункт 10.7).
18. Строк дії договору оренди неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод до договору, а саме: додатковою угодою від 12.07.2010 - по 06.07.2012 включно; додатковою угодою від 17.09.2012 - по 06.07.2013 включно; додатковою угодою від 06.06.2013 - по 06.07.2014 включно; додатковою угодою від 07.07.2014 - по 31.03.2015 включно; додатковою угодою від 31.03.2015 - по 31.07.2015; додатковою угодою від 21.10.2015 - з 01.08.2015 до моменту створення (реєстрації) ПАТ "Українська залізниця", але не більш ніж по 31.12.2015.
19. 18.03.2016 між позивачем і відповідачем укладено додатковий договір до договору оренди (далі - додатковий договір), згідно з умовами якого орендодавцем майна, визначеного договором оренди, є ПАТ "Укрзалізниця".
Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 7 508,18 грн (без ПДВ) (пункт 3.1).
Орендна плата 100 % перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. Одержувач коштів структурний підрозділ "Дніпропетровське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (пункт 3.6).
Термін дії договору оренди продовжено до 31.03.2016 включно (пункт 6).
Умови цього додаткового договору поширюються на взаємовідносини сторін, що виникли з 01.12.2015 (пункт 9).
20. На виконання умов додаткового договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно: нежитлове вбудоване приміщення площею 312,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Семафорна, 42, на 3-4 поверсі, про що було складено акт приймання-передачі від 18.03.2016.
21. Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.06.2017 за ПАТ "Українська залізниця" зареєстровано право власності на нежитлову прибудову літ. А (1)-8 до житлового будинку літ. А-9, загальною площею 1 750,7 кв.м, ганки літ. а, а(1), а(2) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Семафорна, 42.
22. Додатковим договором від 15.12.2017 до договору оренди сторони внесли зміни до преамбули договору та реквізитів орендодавця, передбачили сплату орендної плати протягом 01.04.2016 - 31.12.2016 без застосування індексу інфляції, визначили строк дії договору по 31.12.2017 включно.
23. Додатковим договором від 07.05.2018 до договору оренди встановлено строк дії договору з 01.04.2018 по 30.06.2018.
24. Листом від 03.05.2018 № ТУБМЕС-1/07/2265 позивач повідомив відповідача щодо припинення 30.06.2018 терміну дії договору. Також, вказаним листом відповідача попереджено про те що, у випадку невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна після припинення договору, на підставі пункту 10.13 договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що розраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі, що підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
25. 27.06.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір № 18 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю по договору оренди від 07.07.2009 № 12/02-3481-ОД (далі - договір № 18), укладений щодо обслуговування майна, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Семафорна, 42, загальною площею 312,8 кв.м. Вказаний договір укладено до 31.12.2018.
26. Актом від 05.10.2018 зафіксовано факт перебування відповідача в орендованому приміщенні.
27. Листом від 12.12.2018 № ТУБМЕС-1/07/6963 позивачем повідомлено відповідача щодо припинення 30.06.2018 строку дії договору та запропоновано відповідачу звільнити приміщення та передати майно за актом прийому-передачі.
28. Актом від 27.12.2018 року зафіксовано факт перебування відповідача в орендованому приміщенні.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
29. Предметом розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором оренди.
30. Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції лише в частині відмови у стягненні 1 842,47 грн пені, 3 243,99 грн штрафу, 131 614,79 грн неустойки.
31. Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
32. Частиною першою статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.
33. Згідно з частиною другою статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
34. Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
35. За положенням статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
36. Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
37. Зазначена норма не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом.
38. Отже сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18 та від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18.
39. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
40. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 131 614,79 грн неустойки з тих підстав, що договір є продовженим, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки листам позивача від 03.05.2018 і від 12.12.2018. Зокрема, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили і не проаналізували зміст зазначених листів у співвідношенні зі строком дії договору та подальшими діями сторін.
41. Зазначаючи про те, що укладення договору № 18 свідчить про погодження орендодавцем факту подальшого користування відповідачем орендованим приміщенням, та, відповідно, продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, суди припустилися неправильного застосування положень статті 764 ЦК України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки в розумінні вказаних норм законодавства, істотним для вирішення питання про продовження договору оренди є наявність або відсутність заяви орендодавця саме про припинення договору оренди заявлена як протягом одного місяця після закінчення договору, так і у будь-який час протягом всього строку дії такого договору, а не укладення правочину з відшкодування витрат на утримання орендованого майна.
42. Окрім того, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивача, що укладення правочину з відшкодування витрат на утримання орендованого майна є обов'язком орендаря, дія вказаного правочину припиняється внаслідок припинення дії договору оренди, а умови правочину з відшкодування витрат на утримання орендованого майна розповсюджуються на відносини сторін до повернення майна орендарем.
43. З огляду на викладене необґрунтованими та передчасними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за користування майном відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.
44. Щодо доводів скаржника, викладених у пункті 14 цієї постанови, колегія суддів зазначає таке.
45. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
46. Згідно зі статтею 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
47. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
48. Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
49. Верховний Суд вважає, що господарські суди попередніх інстанцій правомірно взяли до уваги доводи відповідача, врахували ступінь вини відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем та дійшли обґрунтованого висновку про зменшення розміру присуджених до стягнення штрафних санкцій (пункт 8 цієї постанови).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
51. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
52. Судові рішення в частині зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені і штрафу прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування у цій частині не вбачається.
53. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
54. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у стягненні неустойки за користування майном відповідно до частини другої статті 785 ЦК України не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
55. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
56. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення необхідно скасувати в частині відмови у стягнені 131 614,79 грн неустойки, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
57. Під час нового розгляду справи судам слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Розподіл судових витрат
58. Оскільки суд частково передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат у цій частині у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється. Оскільки в іншій частині касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати в цій частині необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Cуд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2019 у справі № 904/342/19 скасувати в частині відмови у стягненні 131 614,79 грн неустойки.
3. Справу № 904/342/19 в частині стягнення 131 614,79 грн неустойки направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
4. У решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2019 у справі № 904/342/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил