29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"23" грудня 2019 р. Справа № 924/891/19
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ
до комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об'єднання" , Хмельницька область , м. Славута
про стягнення пені у сумі 170 309,46 грн., 3% річних у сумі 58 741,50грн. та інфляційні втрати у сумі 170 167,09грн.
Представники сторін:
від позивача: Безпалюк О.Л. - представник за довіреністю
від відповідача: Шишова Ю.С. - в.о. начальника КП "Славутське ЖКО"
У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі.
В С Т А Н О В И В: на адресу суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об'єднання ", Хмельницька область , м. Славута про стягнення пені у сумі 170 309,46 грн., 3% річних у сумі 58 741,50грн. та інфляційні втрати у сумі 170 167,09грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 02.09.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12:20 год. "30" вересня 2019 р.
Ухвалою суду від 30.09.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/891/19 на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на "22" жовтня 2019 р.
Ухвалою суду від 22.10.2019р. підготовче засідання відкладено на 11:00 год. "02" грудня 2019 р.
Ухвалою суду від 02.12.2019р. закрито підготовче провадження у справі №924/891/19, призначено справу до судового розгляду по суті на "23" грудня 2019р.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача пені у сумі 170 309,46 грн., 3% річних у сумі 58 741,50грн. та інфляційні втрати у сумі 170 167,09грн. В обґрунтування позову зазначає, що публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтобаз України» та Комунальним підприємством «Славутське житлово комунальне об'єднання» 15.09.2016 укладено договір №2428/1617-ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу (далі - Договір). На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 28 049 961,75 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, що надані згідно додатку до цього позову.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Стверджує, що оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору. Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання Відповідачем п. 6.1Договору, Відповідач сплачує Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Наголошує на тому, що загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 399 218,05 грн.
У відзиві на позов відповідач наголошує на тому, що не погоджується з доводами позовної заяви та вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного. Починаючи з лютого 2019 року - початку дії Постанови КМУ №62 від 06.02.2019 року „Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України в результаті монетизації субсидій кошти, які раніше надходили централізовано на казначейський рахунок підприємства в повному обсязі, надходять в розмірі 70 - 72% від перерахованих на рахунки отримувачів субсидії. Станом на 01.01.2019 року сума непогашеної різниці в тарифах КП «Славутське ЖКО» становить 8 229 822 грн. , оскільки при затвердженні тарифу на теплову енергію для населення була закладена нульова рентабельність, а сам тариф не переглядався в цілому при зміні складових собівартості, а лише проводилось коригування тарифу на зміну ціни на енергоносії.
Звертає увагу суду, що станом на 10.04.2017 року сума основного боргу сплачено в повному обсязі, а максимальний термін прострочення оплати складає 37 днів. Повідомляє, що стягнення штрафних санкцій призведе до ще складнішої фінансової ситуації в підприємстві.
Також наголошує на тому, що розрахунок індексу інфляції здійснено з порушенням норм діючого законодавства. Стверджує, що п. 5.1.Договору передбачено, що регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758. Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 гривні, податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19 Закону України "Про теплопостачання": 2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ. поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19 Закону України у частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості споживача за цим договором, 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Звертає увагу суду на те, що споживач теплової енергії, який здійснює оплату за спожиті послуги перераховує грошові кошти на розподільчий рахунок, з якого вони автоматично перераховуються на рахунок позивача, тобто відповідач технічно не має можливості впливати чи перераховувати кошти з розподільчого рахунку.
Наголошує на тому, що розділом 8 сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов'язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за договором. Наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій та ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню у випадку прострочення виконання зобов'язання з вини контрагента, умисних дій чи ухилення від виконання Договору Відповідач не вчиняв.
Додатково звертає увагу, що відповідно до Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування розподілу природного газу № 2693 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 11.11.2016 року було здійснено оформлення документів для погашення заборгованості. Вказаними рішеннями сторонами погоджено, що предметом такого рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" проте, з незалежних від Відповідача причин дане СПР так і не було профінансовано.
Положеннями пункту 1.2. Порядку від 03.08.2015 №493/688, яким сторони керувались при підписанні відповідних спільних протокольних рішень (розділ 3 спільних протокольних рішень), визначено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) , і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
Звертає увагу суду, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписані усіма учасниками розрахунків: відповідним департаментом фінансів, відповідним головним управлінням Казначейства, постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) ПАТ "ПАК "Нафтогаз України".
Додатково звертає увагу суду на протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків від 11.11.2016р. № 2693 на суму 785626,52 грн. укладене між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, Комунальним підприємством "Славутське житлово- комунальне об'єднання" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", яким сторонами погоджено, що предметом такого рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій". Згідно із розділом 2 сторони погоджують, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України Стороні 1 у сумі 785 626,52 грн. з приміткою "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20". Сторона 1 перераховує на рахунок Сторони 2 - 785 626,52 грн. із записом у графі "призначення платежу" " за жовтень 2016 року «П» 62459,92 ГРІ!.. ЗА ЖОВТЕНЬ 2016 року «с» 723 166,60 грн.". Постанова Уряду від 11.01.2005 №20". Сторона 2 перераховує Стороні 3 кошти за пільги та субсидії із записом у графі "призначення платежу" "за тепло за жовтень 2017 року «п» 624 59,92 грн., за жовтень 2016 року «с» 723 166,60 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 №20". Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 15.09.2016 року №2428/1617- ТЕ-34 із записом у графі призначення платежу «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20».
Відповідач приходить до висновку про те, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору від 15.09.2016 року №2428/1617-ТЕ-34, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, посилаючись при цьому на постанову Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 31.05.2019р. у справі №924/296/18, Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №906/790/16. Просить суд у позові відмовити.
У відповіді на відзив від 27.11.2019р. позивач зазначає, що доводи, зазначені Відповідачем у відзиві на позов, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству та укладеному між сторонами Договору, зокрема: щодо укладення між сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків стверджує, що в абзаці 3 п.6.1. Договору «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.»
Наголошує на тому, що боржник має передбачені законом способи захисту порушеного з боку держави права та інтересу - шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а умовою п.5.3 СПР встановлено, що це Спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.
Стверджує, що нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (п. 8.2. договору). Звертає увагу суду на те, що нарахування Позивачем платежів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, на всю суму заборгованості за цим Договором, в т.ч. суму заборгованості оплачену по спільним протокольним рішенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20. є обґрунтованим та законним.
Вважає, що Відповідач дійшов хибного висновку щодо того, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.
Водночас, звертає увагу суду, що із загальної суми поставленого природного газу у розмірі 28 049 961,75 грн. пільгами та субсидіями було сплачено суму у розмірі 14 548 803,28 грн. Різниця у розмірі 13 501 158,47 грн. була сплачена Відповідачем не по Постанові КМУ № 20, а власними коштами.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила та повторно наполягала на задоволенні клопотання про зменшення пені.
Розглядом наявних матеріалів встановлено наступне.
15.09.20164р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об'єднання" (далі - споживач) укладено договір № 2428/1617-ТЕ-34 постачання природного газу (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно із п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
За цим договором постачається газ власного видобутку та / або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 р. по 31.03.2017 р. (включно) природний газ обсягом до 5848,3 тис. куб.м., у тому числі за місяцями: 4 кв. 2016 р. (2401,2): жовтень - 413,8, листопад - 821,8, грудень - 1165,6; 1 кв. 2017 р. (3447,1): січень - 1151,1, лютий - 1419,0, березень - 877,0.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на народний газ (п. 3.1 договору).
У п. 3.4 договору сторони погодили, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Згідно з п. 3.5 договору споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (п. 3.6 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2 цього договору.
Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 грн., крім того податку на додану вартість - 20%. До сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 5930,40 грн. (п. 5.2 договору).
У п. 6.1 договору зазначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості (п. 6.3. договору).
У п. 7.2 договору зазначено, що споживач зобов'язаний, з-поміж іншого, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором.
У п. 8.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п. 10.3 договору).
За умовами п. 12.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє вчастині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 31 березня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Також додатковою угодою №1 від 28.01.2017 р. до договору сторони доповнили розділ 1 договору, виклали п.п. 2.3-2.5 в ін. редакції, змінили р. 3 договору, доповнили договір п. 7.1., виклали р.11 у іншій редакції.
Додатковою угодою №2 від 23.03.2017 р. до договору сторони вирішили викласти пункт 6.1 розділу 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» в наступній редакції - « 6.1. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. В строк до 35-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач має право надати постачальнику довідку щодо суми коштів, які підлягають обов'язковій сплаті постачальнику природного газу протягом міжопалювального періоду, в рахунок оплати за природний газ, спожитий в кожному місяці опалювального сезону, за формою згідно з додатком 5 до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 І липня 2005 р. № 630 (Офіційний вісник України, 2005 р., N 30, ст. 1811). у разі коли споживач відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не є виконавцем житлово-комунальної послуга з централізованого опалення, він має право надати постачальнику до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, Довідку, складену на підставі відповідної довідки виконавця житлово-комунальної послуги з централізованого опалення. При цьому відповідальність за достовірність наданої постачальнику інформації покладається на споживача.
Відповідно до договору від 15.09.2016р. №2428/1617-те-34 позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ згідно з актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 р. на суму 2 370 997,64 грн., від 30.11.2016 р. на суму 4 946 297,57 грн., від 31.12.2016 р. на суму 5 312 671,74 грн., від 31.01.2017 р. на суму 6 792703,88 грн., від 28.02.2017 р. на суму 5 060 457,77 грн., від 31.03.2017р. на суму 3 566 833,15 грн. Вищезазначені договір, додаткові угоди до нього, акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін, скріплені відтисками їхніх печаток.
У матеріали справи надано сформовану позивачем виписку по операціях за договором №2428/1617-те-34 за період 01.10.2016 р. - 30.06.2018 р., в якому відображено оплати відповідача за договором, довідку щодо суми коштів, які підлягають обов'язковій сплаті постачальнику природного газу протягом між опалювального періоду, в рахунок оплати за природний газ, спожитий в лютому місяці (місяцях) опалювального сезону 2016 року КП «Славутське ЖКО» та лист відповідача позивачу від 14.03.2017р., спільне протокольне рішення від 11.11.2016р. , від 13.12.2016р., від 11.01.2017 р., 08.02.2017, 13.11.2017р.
З огляду на те, що оплату отриманого природного газу за договором постачання природного газу від 15.09.2016р. №2428/1617-те-34 відповідач здійснив з простроченням, позивач просить стягнути з нього пеню у розмірі 170 309,46 грн.; три проценти річних у розмірі 58 741,50грн.; інфляційні втрати у розмірі 170 167,09 грн.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір постачання природного газу від 15.09.2016р. №2428/1617-те-34, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа
(включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, зокрема, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до договору від 15.09.2016р. №2428/1617-те-34 позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ згідно з актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 р. на суму 2 370 997,64 грн., від 30.11.2016 р. на суму 4 946 297,57 грн., від 31.12.2016 р. на суму 5 312 671,74 грн., від 31.01.2017 р. на суму 6 792703,88 грн., від 28.02.2017 р. на суму 5 060 457,77 грн., від 31.03.2017р. на суму 3 566 833,15 грн.
Відповідачем здійснювались розрахунки за отриманий природний газ згідно з договором, що підтверджується випискою по операціях за договором №2428/1617-те-34 за період 01.10.2016 р. - 30.06.2018 р. Однак зазначені розрахунки здійснювались частково з порушенням передбаченого п. 6.1 договору строку оплати, що не спростовується відповідачем.
З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідача 58 741,50 грн. - 3%; інфляційних втрат у розмірі 170 167,09 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), аналогічний правовий висновок щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, постанові Верховного Суду від 09.10.2019 р. у справі № 904/4083/18.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає, що зазначені нарахування здійснені правильно, а тому позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача 58 741,50 грн. - 3%; інфляційних втрат у розмірі 170 167,09 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 170 309,46 грн. пені згідно з поданим розрахунком.
Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 8.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
З огляду на зазначене, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені, судом встановлено, що останні нараховані правомірно, з урахуванням умов договору та вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення заявлені обґрунтовано.
Доказів, які би спростовували позовні вимоги про стягнення 58 741,50 грн. 3% річних, 170 167,09 грн. інфляційних втрат, 170309,46 грн. пені суду не подано.
Разом з тим згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Аналізуючи вищевказане, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
У пункті 7 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 зазначено, зокрема, що згідно з положеннями ст. 233 ГК України при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У даному випадку виконання зобов'язання відбулося у повному обсязі, з огляду на що неустойка значною мірою втратила своє призначення саме як вид забезпечення у зв'язку з виконанням основного зобов'язання.
Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).
З огляду на вищезазначене та враховуючи повне виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого природного газу за договором до звернення позивача з позовом до суду, статус відповідача як комунального підприємства, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, фінансовий стан відповідача та наявність перед ним заборгованості споживачів та державного бюджету з оплати природного газу, відсутність доказів спричинення збитків позивачу простроченням оплати, стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які слугують самостійними засобами захисту майнових інтересів та прав позивача, суд вважає за можливе відповідно до ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшити на 50% розмір заявленої до стягнення пені при ухваленні рішення у цій справі (узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі №923/1099/17).
Таким чином, з огляду на наведене вище, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 85 154,73 грн. (50% від суми, яка підлягала стягненню).
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 58741,50 грн. 3% річних, 170 167,09 грн. інфляційних втрат та 85154,73 грн. пені. У позові в частині стягнення 85154,73 грн. пені належить відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом з огляду на зміст означеної норми ГПК України враховується, що, незважаючи на зменшення судом розміру пені, судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача без урахування такого зменшення.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об'єднання" , Хмельницька область , м. Славута про стягнення пені у сумі 170 309,46 грн., 3% річних у сумі 58 741,50грн. та інфляційні втрати у сумі 170 167,09грн. задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об'єднання” (30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Миру, 14А , код 34432514) на користь акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6 (код 20077720) 58741,50 грн. (пятдесят вісім тисяч сімсот сорок одну гривню 50 коп.) 3% річних, 170 167,09 грн. (сто сімдесят тисяч сто шістдесят сім гривень 09 коп.) інфляційних втрат та 85154,73 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят чотири гривні 73 коп.) пені, 5988,27 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 27 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 27.12.2019 р.
Суддя І.В. Заярнюк
Віддруков. 3 прим. (рек. з пов. про вруч.):
1 - для суду;
2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);
3 - відповідачу (30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Миру, 14А).