24 грудня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/658/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Курінний і компанія”, юридична адреса: вул. Східна, 41А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49082, фактична адреса: вул. Котовського, 9А, м. Волочиськ, Хмельницька область, 31200
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Медобори”, вул. Зелена, 1, с. Кам'янки, Підволочиський район, Тернопільська область, 47840
про: стягнення заборгованості в сумі 25 334, 19 грн.
За участі представників:
Позивача: Курінний Констянтин Анатолійович, наказ № 1-К від 06.04.2015 р., керівник ТзОВ “Агрофірма Курінний і компанія”
Відповідача: не прибув.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) “Акорд”. Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 року до 20.10.2020 року. Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N120VG068094263A1.
Суть справи:
16.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Курінний і компанія” звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою № 340 від 01.10.2019 (вх. № 805 від 16.10.2019) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Медобори” про стягнення 25 334,19 грн. заборгованості із них: 21 418, 17 грн. - суми основного боргу за договором №42 від 02.11.2015 р.; 62,01 грн. - інфляційних нарахувань; 308 грн. - 3% річних; 3 546,01 грн. - пені.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним було поставлено відповідачу товар на загальну вартість 546 708,37 грн., при цьому відповідачем було оплачено 525 290, 20 грн., остання оплата відбулася 09.04.2019 р., тому станом на 02.10.2019 р. заборгованість складає 25 334,19 грн.
Ухвалою суду від 21.10.2019 відкрито провадження у справі №921/658/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.11.2019 о 10 год. 00 хв. з подальшим його відкладенням на 24.12.2019 о 10:30 год.
05.12.2019 через канцелярію суду позивачем - ТОВ “Агрофірма Курінний і Компанія” подано пояснення № 351 від 05.12.2019 (вх. №22292 від 05.12.2019), в якому повідомляє суд, що відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків № 42 від 02.11.2015 р. ТОВ “Агрофірма “Медобори” проводила авансові платежі за поставлені за договором товари в період з 27.11.2015 до 23.06.2016 р. Пізніше цей порядок був порушений, відповідач іноді сплачував виставлені в рахунках суми до часу поставки товару, іноді здійснював оплату чітко за сумами видаткових після поставки, однак неодноразово траплялись ситуації, що суми, перераховані ТОВ “Агрофірма Медобори” були недостатніми або надмірними у порівнянні з сумами, зазначеними в платіжних документах, наданих ТОВ “Агрофірма Курінний і компанія”. При цьому згідно накладних № 1103 від 09 листопада 2018 року на суму 1 404,00 грн., № 1181 від 23 листопада 2018 року на суму 9599,98 грн., № 1186 від 24 листопада 2018 року на суму 10 552,63 грн. суми в повному обсязі перераховані не були, що викликало появу заборгованості на загальну суму 21418,17 грн., сплативши при цьому 144, 44 (сто сорок чотири гри. 44 кой.) під час оплати іншого рахунку. Позивач зазначає, що надати видаткові накладні, які не були повністю сплачені покупцем, і сума за якими чітко збігається з розміром заборгованості неможливо, оскільки оплата після 23.06.2016 р. переважно надходила у вигляді сум “на розсуд покупця”.
05.12.2019 через канцелярію суду відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Медобори” подано відзив № 02/12/19-ю від 02.12.2019 (вх. №22293 від 05.12.2019), в якому позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає:
- що договір від 02.11.2015 року № 45, на який посилається Позивач, між сторонами не укладений, що засвідчується відсутністю підпису на ньому зі сторони Відповідача, а тому його положення, в тому числі щодо застосування негативних наслідків до Відповідача не можуть застосовуватись;
- зазначає, що на претензію Позивача, Відповідачем направлено зустрічну претензію про повернення Відповідачу коштів в розмірі 263 256,60 грн., якими Позивач заволодів внаслідок введення Відповідача в оману в межах господарсько-правових відносних за іншим договором - договором підряду. Відповіді на претензію Відповідача - Позивачем не надано. На даний час проводиться підготовка відповідного позову про стягнення вище вказаної суми коштів;
- окрім того вказує, що заборгованість, є цілковито надуманою. Зокрема, видаткові накладні від 23.11.2018 року за № 1181 на суму в розмірі 9 599,98 грн. та від 24.11.2018 року за № 1186 у повному обсязі оплачені Відповідачем платіжним дорученням від 29.01.2019 року № 175 на суму в розмірі 20 158,61 грн. згідно з рахунком Позивача від 20.11.2018 року № 984. Вказаний факт оплати відслідковується в Акті звірки взаєморозрахунків. При цьому, видаткова накладна від 09.11.2019 року № 1103 на суму 1 404,00 грн. також сплачена Відповідачем. Звертає увагу суду, що сам Позивач у позові зазначає про сплату на його користь Відповідачем двох сум та долучає відповідні платіжні доручення: на суму в розмірі 144,44 грн. та на 173,02 гривень. Решта суми коштів була оплачена Позивачу в процесі оплати вартості газозварювальних робіт, де й використовувався матеріал: Карбіт.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 24.12.2019 підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, а також усних поясненнях, наданих у судових засіданнях.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
За приписами ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Тому, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Курінний і компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Медобори” був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання видаткових накладних.
На виконання досягнутих домовленостей 02.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Медобори” отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Курінний і компанія” товарно-матеріальні цінності на загальну суму 21 418,17грн. грн, що підтверджено підписаними представниками сторін видатковими накладними:
-№ 1103 від 09 листопада 2018 року, що підтверджує поставку товару( карбіду в кількості 20 шт.) на загальну суму 1404,00 грн.
№ 1181 від 23 листопада 2018 року, що підтверджує поставку товару (пристрій зоотехнічного контролю молока ММ-04 (2016) в кількості 6 шт.) на загальну суму 9 599,98 грн.,
№ 1186 від 24 листопада 2018 року що підтверджує поставку товару (засіб кислотний мийний PureMilk ACID 20л. в кількості 3 шт.; засіб лужний мийний PureMilk AlcoCL 20л. в кількості 3 шт.; Елемент фільтруючий(610*95мм) в кількості 500 шт.; олива циркуляційна 20л. в кількості 1 шт.; деталі з пінополіуретану EL-2842 Деталь 104408 в кількості 100 шт.; серветки для вимені багаторазового використання 30*30 плот 200 г/м в кількості 3 пак.) на суму 10 552,63 грн.
За твердженнями позивача, у відповідача виникла заборгованість у сумі 21 418 грн 17 коп. на підставі видаткових накладних № 1103 від 09 листопада 2018 року, № 1181 від 23 листопада 2018 року, № 1186 від 24 листопада 2018 року, які відповідачем не оплачені.
З метою досудового врегулювання спору Позивач направив Відповідачу претензію № 274 від 20.05.2019, у якій просив оплатити в добровільному порядку суму заборгованості 21 418 грн 17 коп. та попередив відповідача, що у разі несплати суми основного боргу підприємство буде змушене звернутись до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості та суми штрафних санкції, а також з покладанням на відповідача витрат пов'язаних з розглядом справи в суді.
Матеріали справи свідчать, що досягти згоди щодо сплати існуючої заборгованості в добровільному позасудовому порядку сторонам не вдалося, що слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Курінний і компанія” з позовом до господарського суду про примусове стягнення з Приватного підприємства “Агрофірма “Медобори” 25 334,19 грн. заборгованості.
Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на таке:
Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.
Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати ; форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлене обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 статті 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала І роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Судом встановлено, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 21 418,17грн. грн, що підтверджено видатковими накладними № 1103 від 09 листопада 2018 року, № 1181 від 23 листопада 2018 року, № 1186 від 24 листопада 2018 які підписані та завірені печатками сторін без зауважень.
Таким чином слід дійти висновку, що між ТОВ “Агрофірма Курінний і компанія” та ТОВ “Агрофірма “Медобори” виникли зобов'язання, що випливають із договору поставки, укладеного у спрощеній формі, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання товаророзпорядчих документів на нього.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач здійснив поставку Товару, що підтверджено підписаними представниками сторін видатковими накладними: № 1103 від 09 листопада 2018 року на суму 1 404,00 грн., № 1181 від 23 листопада 2018 року на суму 9599,98 грн., № 1186 від 24 листопада 2018 року на суму 10 552,63 грн.
Відповідачем до матеріалів справи долучений рахунок № 984 від 20 листопада 2018 виставлений ТОВ “Агрофірма Курінний і компанія” на загальну суму 20 158,61 грн. щодо поставки наступних товарів: Засіб кислотний мийний PureMilk ACID 20л. в кількості 3 шт.; Засіб лужний мийний PureMilk AlcoCL 20л. в кількості 3 шт.; Елемент фільтруючий(610*95мм) в кількості 500 шт.; Пристрій зоотехнічного контролю молока ММ-04 (2016) в кількості 6 шт.; Олива циркуляційна 20л. в кількості 1 шт.; Деталі з пінополіуретану EL-2842 Деталь 104408 в кількості 100 шт.; Серветки для вимені багаторазового використання 30*30 плот 200 г/м в кількості 3 пак.
Відповідно до платіжного доручення №175 від 29 січня 2019 р. ТОВ “Агрофірма “Медобори” здійснено оплату 20 158,61 грн. згідно рахунку №984 від 20.11.2018р.
Розглянувши рахунок на оплату №984 від 20.11.2018 р. та платіжне доручення №175 від 29.01.2019 р. суд приходить до висновку, що відповідачем здійснено оплату товару згідно видаткових накладних № 1181 від 23 листопада 2018 року, що підтверджує поставку товару (пристрій зоотехнічного контролю молока ММ-04 (2016) в кількості 6 шт.) на загальну суму 9 599,98 грн., та № 1186 від 24 листопада 2018 року що підтверджує поставку товару (засіб кислотний мийний PureMilk ACID 20л. в кількості 3 шт.; засіб лужний мийний PureMilk AlcoCL 20л. в кількості 3 шт.; Елемент фільтруючий(610*95мм) в кількості 500 шт.; олива циркуляційна 20л. в кількості 1 шт.; деталі з пінополіуретану EL-2842 Деталь 104408 в кількості 100 шт.; серветки для вимені багаторазового використання 30*30 плот 200 г/м в кількості 3 пак.) на суму 10 552,63 грн.
Разом з тим, покупець станом на день заявлення позову не оплатив вартості товару в сумі 1 404,00 грн. поставленого згідно видаткової накладної № 1103 від 09.11.2018.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 1 404,00 грн., як обґрунтовано заявлені, належним чином доведені та по суті неоспорена відповідачем.
Щодо позовних вимог про стягнення 3546,01 пені, 308 грн 00 коп. трьох процентів річних та 62 грн 01 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань судом встановлено таке.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи не вбачається укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов'язання у вигляді неустойки (пені, штрафу), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання зобов'язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3546,01 грн. пені задоволенню не підлягають.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому пред'явлення позовних вимогу в цій частині є правомірним.
Водночас, судом перевірено розрахунки позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат і визнано їх необґрунтованими, оскільки позивачем при здійснені розрахунків не були враховані часткові сплати заборгованості відповідачем, а також неправильно визначено дату, з якої виникає прострочення платежу.
За розрахунком суду 3% річних становить 39,35 грн., а інфляційні втрати - 90,72 грн. відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволеню частково.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Медобори”, вул. Зелена, 1, с. Кам'янки, Підволочиський район, Тернопільська область, 47840, ідент. код 35039398 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Курінний і компанія”, юридична адреса: вул. Східна, 41А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49082, фактична адреса: вул. Котовського, 9А, м. Волочиськ, Хмельницька область, 31200, ідент. код 39733235 - 1404(одну тисячу чотириста чотири) грн. боргу, 90 (дев'яносто) грн 72 коп інфляційних нарахувань, 39 (тридцять дев'ять) грн. 35 коп. 3% річних, 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. в повернення сплаченого судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2019.
Суддя Н.М. Бурда