"23" грудня 2019 р. Справа № 922/3944/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
без участі представників учасників справи
розглянувши матеріали справи
за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №5 (м. Харків)
до Харківської міської ради (м. Харків) , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (м. Харків) , фізичної особи-підприємця Дудки Валентини Іванівни (м. Харків)
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов'язання повернення майна,
Керівник Харківської місцевої прокуратури №5 (надалі - прокурор) надав Господарському суду Харківської області позовну заяву до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та до фізичної особи-підприємця Дудки Валентини Іванівни (надалі - відповідачі), в якій просить:
1) визнати незаконним та скасувати п. 36 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 №1008/18;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.05.2018 №5572-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Дудкою Валентиною Іванівною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №115 та скасувати записи про проведену державну реєстрацію права власності 26900134 від 18.06.2019 та 27026636 від 11.07.2018;
3) зобов'язати повернути фізичну особу-підприємця Дудку Валентину Іванівну (код НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Харкова, в особі Харківської міської ради, нежитлові приміщення 1-го поверху №ХІІІ, 18, 27 загальною площею 62,9 кв м та 32/100 частки у праві власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №26, 26б площею 8,4 кв м загальною площею 71,3 кв м в житловому будинку літ. "А-9" за адресою: м. Харків, вул. Валдайська, 24, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення.
Судовий збір у розмірі 6799,41 грн прокурор просить стягнути за реквізитами прокуратури Харківської області, а судові витрати по справі покласти на відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2019 було залишено без руху позовну заяву керівника Харківської місцевої прокуратури №5 та надано прокурору строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме для подання Господарському суду Харківської області наступних документів: платіжного доручення про сплату (доплату) судового збору в сумі 2805,59 грн за подання позову до Господарського суду Харківської області.
На виконання вищевказаної ухвали суду прокурор надав супровідним листом №35-3113-19 від 16.12.2019 платіжне доручення №3163 від 13.12.2019 на суму 2805,59 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Під час вивчення позовних матеріалів судом встановлено, що на розгляді Верховного Суду знаходиться справа №912/2385/18 за позовом заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, в особі: Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" та Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90577,26 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2019 справу №912/2385/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з наявністю виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором (оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.11.2019).
Так, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передаючи на розгляд Великої палати Верховного Суду вище зазначену справу, обґрунтувала свій висновок доводами про те, що механізм реалізації права прокурора подавати позови до суду в інтересах держави є недосконалим та неоднозначним, зокрема, вказав на правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а саме: чи зобов'язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом: додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором; обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду).
Окрім того, за позицією Верховного Суду, існує також інше питання, що потребує правового висновку - які правові наслідки, в разі, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, недотримання прокурором процедури, що передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що в цьому випадку, порушення інтересів держави полягає в недотриманні Харківською міською радою вимог законодавства, оскільки вона незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем (ФОП Дудкою В.І.), як наслідок право власності на нежитлові приміщення на підставі договору купівлі-продажу перейшло до ОСОБА_1 . При цьому, прокурор вказує, що Управління комунального майна було обізнано про порушення процедури приватизації шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, адже в договорі купівлі-продажу наявні посилання на відповідні закони, у яких зазначено, що таке право набувається лише за умови проведення невід'ємних поліпшень вартістю понад 25 відсотків вартості об'єктів приватизації, а ФОП Дудка В.І. таких поліпшень не проводила, відповідні документи не оформлювала, до Управління комунального майна не надавала.
Прокурор, обґрунтовуючи підстави для самостійного представництва інтересів держави посилається, зокрема, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та зазначає, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у цьому випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради.
Також прокурор у позові вказує, що звернення до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність.
З огляду на те, що висновок Великої Палати Верховного Суду по справі №912/2385/18 щодо вказаної правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, господарський суд вважає, що у даному випадку висновки Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи №912/2385/18 матимуть значення при вирішенні справи №922/3944/19 та підлягатимуть застосуванню у даному спорі.
Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) у Доповіді "Верховенство права", схваленій на 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25 - 26 березня 2011 року, також зазначала, що однією зі складових принципу верховенства права є юридична визначеність, яка є істотно важливою для питання довіри до судової системи та верховенства права. У цій доповіді також вказано, що юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними (пункти 44, 46).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Таким чином, з метою дотримання єдності судової практики та враховуючи, що висновок, наданий Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18, може вплинути на оцінку правомірності звернення прокурора з позовом у справі №922/3944/19, господарський суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у цій справі за власною ініціативою до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
Керуючись статтями 228, 229, 232 - 235 ГПК України,
Провадження у справі №922/3944/19 зупинити до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі №912/2385/18 та оприлюднення повного тексту постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк її оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено та підписано 23.12.2019.
Суддя В.І. Ольшанченко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.