23.12.2019 Справа № 927/905/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Галашан І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 927/905/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Експрес-Транс», м. Київ,
до відповідача: Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Конотопський агролісгосп», с. Кузьки Конотопського району Сумської області,
про стягнення 6 000 грн 00 коп
Без виклику сторін.
06.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Експрес-Транс» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою від 01.11.2019 вих. № 75, відповідно до якої просить суд стягнути з Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Конотопський агролісгосп» на свою користь суму основного боргу в загальному розмірі - 6 000 грн 00 коп, а також витрати по сплаті судового збору - 1 921 грн 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2019 № 927/905/19 позовну заяву від 01.11.2019 вих. № 75 Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Експрес-Транс» направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Сумської області.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 927/905/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Конотопське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Конотопський агролісгосп» про дату, місце та час розгляду справи було повідомлено належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, правом на подачу відзиву на позовну заяву, протягом визначеного судом строку, не скористалось.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
08.09.2015 між Tовариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Експрес-Транс» та Конотопським дочірнім агролісогосподарським підприємством «Конотопський агролісгосп» був укладений Договір на організацію перевезень вантажів № 15-15 (далі по тексту - Договір), в якому сторонами було узгоджено порядок замовлення клієнтом послуг з організації перевезень вантажів, вартість цих послуг та порядок їх оплати.
Відповідно до п. 1.2 Договору Експедитор згідно даного Договору, шо є дорученням Клієнта, на підставі заявок Клієнта, за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладання договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а клієнт сплачує й приймає надані Експедитором послуги.
Згідно з п. 2.4.2 Договору Експедитор зобов'язаний організовувати відповідно до наданих Клієнтом Заявок на перевезення вантажів Клієнта залізничним транспортом та надавати інші послуги, що пов'язані з перевезенням вантажів, шляхом укладання договорів з підприємствами, вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами.
Відповідно до п. 2.2.12. Договору Клієнт зобов'язаний проводити оплату за організацію перевезень та послуги, пов'язані з перевезеннями, оплату інших затрат Експедитора, та винагороду (плату) Експедитору в порядку, передбаченому даним Договором.
Згідно з п. 3.1. розділу 3 Договору «Порядок проведення розрахунків» Клієнт для організації перевезень вантажів і пов'язаних з цим послуг та для відшкодування витрат Експедитора здійснює авансові платежі. Авансові платежі мають бути здійснені до початку кожного місяця здійснення перевезень. Авансові платежі здійснюються на вартість перевезень, інших послуг та витрат Експедитора, що плануються впродовж кожного місяця надання послуг. За згодою Експедитора можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку Експедитором.
З жовтня 2017 позивач організовував для відповідача перевезення вантажів по маршруту ст. Конотоп - ст. Мукачево. Загальна вартість послуг по організації даних перевезень склала 20 998 грн 40 коп.
В Договорі сторони узгодили, що для підтвердження надання послуг відповідачу позивач зобов'язаний надавати відповідачу акти виконаних робіт, рахунки, податкові накладні за надані послуги та звіти експедитора про виконання доручень клієнта.
Рахунок № ЭС-00000226 від 31.10.2017, акт виконання робіт (надання послуг) № 15-15-1017 за жовтень 2017, звіт експедитора № 6 про обсяг надання послуг за жовтень 2017, акт звірки взаємних розрахунків станом за жовтень 2017 відповідачем були отримані, підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені печаткою без зауважень. Відтак, відповідач підтвердив, що послуги надані в обсязі зазначеному в документах та погодив їх вартість.
На 01.10.2017 в рамках Договору за відповідачем рахувався борг за надані послуги в розмірі 21 318 грн 53 коп.
В жовтні 2017 позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 20 998 грн 40 коп, про що сторонами був складений акт надання послуг № 15-15-1017 за жовтень 2017.
Відповідач за період з 01.10.2017 по 29.10.2019 сплатив позивачу 36 316 грн 93 коп. З яких: 21 318 грн 53 коп на погашення боргу, який виник до 01.10.2017; 14 998 грн 40 коп - часткова оплата акту надання послуг № 15-15-1017 за жовтень 2017.
Таким чином, за відповідачем на 29.09.2019 в рамках Договору рахується заборгованість по акту надання послуг № 15-15-1017 за жовтень 2017, в загальному розмірі 6 000 грн 00 коп.
Позивач звертався з листами № 47 від 24.04.2018 та № 30 від 17.05.2019 до відповідача з вимогами здійснити протягом 7-ми календарних днів повне погашення заборгованості. Проте, відповідач фактичні договірні відносини (замовлення послуг у позивача) припинив, борг не погасив, письмових пояснень з приводу причин не погашення визнаної ним заборгованості не надав.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Після укладення договору між сторонами виникли правовідносини з транспортного експедирування вантажів, які регулюються нормами глави 32 Господарського кодексу України та глави 65 Цивільного кодексу України, а також нормами спеціального щодо даної сфери правовідносин Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Аналогічне визначення поняття договору транспортного експедирування міститься і в ст. 929 Цивільного кодексу України, а також в ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача за Договором є обґрунтованим чинним законодавством та умовами Договору.
Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.
Згідно з ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Експрес-Транс» до Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Конотопський агролісгосп» підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн 00 коп.
Керуючись статтями 74, 86, 123, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Сумської області
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Конотопського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Конотопський агролісгосп» (41632, с. Кузьки Конотопського району Сумської області, вул. Шевченко, буд. 1, код ЄДРПОУ 23825720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Експрес-Транс» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, корпус 3, код ЄДРПОУ 36731429) 6 000 грн 00 коп заборгованості за Договором про організацію перевезень вантажів від 08.09.2015 № 15-15, а також 1 921 грн 00 коп відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Повне судове рішення складено 28.12.2019.
Суддя Ю.А. Джепа