19.12.2019 Справа № 920/588/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/588/19 в порядку загального позовного провадження
за позовом: акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775),
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування” (40029, м. Суми, пр-т Курський, 6, ідентифікаційний код 33699090),
про стягнення 6802704,00 грн.
та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування” (40029, м. Суми, пр-т Курський, 6, ідентифікаційний код 33699090),
до відповідача: акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775),
про стягнення 8974704,00 грн.
представники учасників справи:
позивача: адвокат Стернюк В.А. (довіреність № 2/450д від 28.12.2018),
відповідача: адвокат Жеба Д.М. згідно ордеру № 1000656 від 22.07.2019.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування” про стягнення заборгованості в сумі 6802704,00 грн., з яких: 3761904,00 грн. пеня, 3040800,00 грн. - 7 % штраф, що нараховані відповідно до договору поставки № ЛГВ-701/11-18 від 07.08.2018.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.06.2019 (суддя Коваленко О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.07.2019.
12.07.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки прострочення поставки товару відбулося не з його вини, а у зв'язку із не вчиненням позивачем дій - тривалим непогодженням технічних та інших параметрів обладнання, до погодження яких відповідач не міг приступити до виготовлення комплексу, отже відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій.
У судовому засіданні 22.07.2019 судом оголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 20.08.2019.
12.07.2019 відповідач подав до суду зустрічний позов, в якому просить суд стягнути з позивача за первісним позовом на свою користь 8974704,00 грн. заборгованості за договором поставки № ЛГВ-701/11-18 від 07.08.2018.
Ухвалою суду від 15.07.2019 у справі № 920/588/19 зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
29.07.2019 судом отримано заяву № 15/026-005948 від 29.07.2019 (вх. № 6180 від 29.07.2019), якою усунено недоліки зустрічної позовної заяви та надано оригінал платіжного доручення № 143 від 29.07.2019 про сплату судового збору.
Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Сумської області від 20.08.2019, у зв'язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя суддею Коваленком О.В. до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 920/588/19.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2019 вищезазначену справу розподілено судді Яковенку В.В.
Ухвалою суду від 20.08.2019 у справі № 920/588/19 судом постановлено призначити підготовче засідання на 17.09.2019; прийняти зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування” до акціонерного товариства “Укргазвидобування” для спільного розгляду з первісним позовом; встановити відповідачу за зустрічним позовом строк для надання відзиву на зустрічну позовну заяву з дотриманням вимог статті 165 ГПК України до 05.09.2019; встановити строк позивачу за первісним позовом для надання відповіді на відзив до 30.08.2019; встановити строк відповідачу за зустрічним позовом для надання заперечень на відповідь на відзив до 10.09.2019; встановити строк позивачу за зустрічним позовом для надання відповіді на відзив до 16.09.2019.
23.08.2019 від представника позивача за первісним позовом до суду надійшла відповідь на відзив № 2-2-2-2-01-1838 від 19.08.2019 (вх. № 6855 від 23.08.2019), де представник позивача за первісним позовом просить суд задовольнити первісний позов в повному обсязі та зазначає, що вважає доводи відповідача за первісним позовом необґрунтованими та безпідставними, оскільки вони не спростовують факт порушення відповідачем за первісним позовом господарського зобов'язання.
02.09.2019 представником позивача за первісним позовом повторно подано до суду відповідь на відзив № 2-2-2-2-01-1969 від 29.08.2019 (вх. № 7039 від 02.09.2019), де представник позивача за первісним позовом просить суд задовольнити первісний позов в повному обсязі та зазначає, що відповідач за первісним позовом чітко усвідомлював те, що не зможе поставити товар в строки ще до його укладення та в процесі його виконання, а відтак усі дії зі сторони відповідача за первісним позовом зводились до затягування узгодження технічної документації і креслень з метою необґрунтованого строку поставки товару, передбаченого договором. Згідно з протоколом спільної робочої зустрічі між представниками сторін від 01.11.2018, представники відповідача за первісним позовом зазначали, що у зв'язку з дефіцитом грошових коштів, ускладнились взаємовідносини з постачальниками та кредитними установами, що унеможливлює придбання необхідних комплектуючих для обладнання, передбаченого договором. Відповідач за первісним позовом був ознайомлений із усіма його умовами, а отже, як зазначає позивач за первісним позовом, розумів та знав про наявність обов'язку щодо виконання усіх умов договору та зокрема поставки товару в строки, визначені договором. Проте відповідач за первісним позовом виконав умови поставки товару з простроченням, без внесення будь-яких змін чи уточнень до додатку № 3 до договору поставки.
Крім наведеного позивачем за первісним позовом подано до суду відзив на зустрічний позов № 2-2-2-2-01-2012 від 04.09.2019, в якому просить суд в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі за їх безпідставністю та необґрунтованістю.
12.09.2019 відповідач за первісним позовом подав до суду письмові заперечення б/н від 09.09.2019 (вх. № 7408 від 12.09.2019), в яких зазначає, що неможливість коригування запропонованого позивачем за первісним позовом проекту договору підтверджується відповіддю щодо роз'яснень позивача за первісним позовом під час участі в процедурі закупівлі іншого учасника, стосовно зміни умов договору поставки, що розміщено на сайті https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-03-16-001787-c. Строки розробки та погодження конструкторської документації, експлуатаційних документів та нового програмного продукту суттєво впливають на строки виготовлення обладнання, тому відповідач за первісним позовом шляхом направлення уточнюючих листів та проведення робочих зустрічей намагався погодити з позивачем за первісним позовом усі технічні характеристики обладнання, оскільки ряд принципових характеристик обладнання, які не були визначені на стадії закупівлі та самим договором поставки.
Відповідач за первісним позовом зазначає, що, підписуючи договір, зокрема, погоджуючись з його умовами щодо строку поставки товару, відповідач за первісним позовом розраховував на добросовісну та справедливу поведінку позивача за первісним позовом щодо виконання своїх зобов'язань за договором. Остаточно технічні параметри обладнання, що давало змогу приступити до закупки комплектуючих та виготовлення обладнання, були погоджені позивачем за первісним позовом лише листом № 2-0-2-02-3154 від 27.12.2018, тобто після завершення строку поставки обладнання. Доводи позивача за первісним позовом про самостійне визначення відповідачем за первісним позовом технічних параметрів товару (обладнання) та можливість їх уточнення на момент підписання договору, а також про наявність всіх необхідних параметрів для виготовлення обладнання в додатку № 3 до договору є необґрунтованим, прострочення поставки товару відбулося не з вини відповідача за первісним позовом, який вчинив усіх можливих і залежних від нього дій для недопущення порушення зобов'язання.
Крім наведеного відповідач за первісним позовом зазначає, що пред'явлення позовної заяви про стягнення штрафних санкцій в сумі 6802704,00 грн. без врахування вже отриманих грошових коштів за банківською гарантією свідчить про недобросовісність позивача за первісним позовом, який намагається повторно стягнути з відповідача за первісним позовом грошові кошти в сумі 2172000,00 грн., які він вже отримав від АТ “Райффайзен Банк Аваль”.
16.09.2019 від позивача за зустрічним позовом до суду надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов б/н від 16.09.2019 (вх. № 7557 від 16.09.2019), де він не погоджується з доводами позивача за первісним позовом та посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 у справі № 922/1332/18 зазначає, що відповідачем за первісним позовом було вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання зобов'язання з поставки товару, який в повній мірі відповідає вимогам позивача за первісним позовом, у передбачений договором строк, що вказує на відсутність вини відповідача за первісним позовом у нездійсненні поставки товару в строк, та виключає його відповідальність у вигляді штрафних санкцій. Нарахування відповідачу штрафних санкцій за прострочення поставки товару, не проведення розрахунку за отриманий товар у зв'язку з притриманням штрафних санкцій, які не підлягають застосуванню, здійснено позивачем за первісним позовом протиправно.
Відповідач за первісним позовом зазначає, що ураховуючи отримання позивачем за первісним позовом виконання основного зобов'язання з поставки товару від відповідача за первісним позовом в повному обсязі, а також відсутність підстав для нарахування відповідачу за первісним позовом штрафних санкцій, отримання позивачем за первісним позовом грошових коштів за банківською гарантією є безпідставним збагаченням позивача за первісним позовом за рахунок відповідача за первісним позовом, а відтак ці кошти підлягають стягненню з позивача за первісним позовом на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 17.09.2019 у справі № 920/588/19 відкладено підготовче засідання на 10.10.2019 та встановлено відповідачу за зустрічним позовом строк для подання до суду заперечення на відповідь на відзив до 01.10.2019.
02.10.2019 до суду від відповідача за зустрічним позовом надійшли письмові заперечення № 2-2-2-2-01-2210 від 30.09.2019 на відповідь на відзив за зустрічним позовом, де відповідач за зустрічним позовом зазначає, що право притримання оплати за товар до оплати постачальником штрафів прямо передбачено умовами укладеного між сторонами договору, а тому трактування позивачем за зустрічним позовом, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання не відповідає нормам законодавства, зокрема статті 594 ЦК України, є хибним. Висновок позивача за зустрічним позовом, що пункт 7.11 договору є нікчемним, що виключає можливість його застосування є, на думку відповідача за зустрічним позовом, необґрунтованим, бо цей пункт не передбачає скасування відповідальності позивача за первісним позовом, а тому посилання відповідача за первісним позовом на статтю 614 ЦК України є безпідставним. Твердження відповідача за первісним позовом, що вимога позивача за первісним позовом за гарантією могла стосуватися виключно сплати неустойок (пені, штрафів) не відповідає дійсності, оскільки договором передбачено різні види забезпечення виконання зобов'язання, зокрема гарантія та неустойка (штраф, пеня), які є окремими видами забезпечення виконання зобов'язання в силу статті 546 ЦК України, з якими відповідач за первісним позовом погодився, укладаючи договір. Враховуючи наведене, відповідач за зустрічним позовом просить суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог повністю.
03.10.2019 від відповідача за первісним позовом до суду надійшли письмові пояснення б/н від 30.09.2019 (вх. № 8046 від 03.10.2019), де зазначає, що прострочення поставки товару відбулося не з його вини, бо він вчинив всіх можливих і залежних від нього дій для недопущення порушення зобов'язання, а було обумовлено виключно діями позивача за первісним позовом (затримкою оплати авансу, вилученням у відповідача за первісним позовом обігових коштів за банківською гарантією, зволіканням з погодженням технічних та інших умов (параметрів) обладнання - до погодження яких відповідач за первісним позовом не міг приступити до виготовлення обладнання), спрямованими на затягування строків виготовлення обладнання з метою безпідставного збагачення за рахунок штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 10.10.2019 у справі № 920/588/19 судом постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження до 20.11.2019 та відкласти підготовче засідання на 31.10.2019.
28.10.2019 від представника позивача до суду надійшли письмові заперечення № 2-2-2-2-01-2398 від 22.10.2019, де представник позивача за первісним позовом зазначає, що 03.10.2019 відповідачем за первісним позовом подано до суду додаткові пояснення та докази з порушенням вимог ГПК України, у зв'язку з чим він просить суд не розглядати надані відповідачем за первісним позовом пояснення з доданими до нього матеріалами.
Ухвалою суду від 31.10.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 20.11.2019.
У судовому засіданні 20.11.2019 оголошено перерву до 10.12.2019.
У судовому засіданні 10.12.2019 оголошено перерву до 19.12.2019.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд встановив наступне.
07.08.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування» (постачальником, відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом) та акціонерним товариством «Укргазвидобування» (покупцем, позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом) було укладено договір поставки № ЛГВ-701/11-18, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити покупцеві товар (комплекс обладнання із компримування, підготовлення завантаження природного газу в автомобільний транспорт та розвантаження із подаванням в газотранспортну систему), зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1 договору).
Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до договору. Строк поставки визначається графіком поставки товару, який є додатком № 6 до договору та його невід'ємною частиною (пункт 1.2 договору).
Загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 43 440 000,00 грн.
Строк поставки товару згідно з графіком поставки товару 120 календарних днів з дати укладання договору, тобто до 05.12.2018 включно.
Технічні характеристики товару, який має бути виготовлений та поставлений постачальником покупцеві, визначено в додатку № 3 до договору.
Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки проводяться у вигляді попередньої оплати у розмірі 13 032 000,00 грн., а решта 70% загальної вартості, що становить 30 408 000,00 грн., сплачується покупцем по факту поставки товару на протязі 30 календарних днів.
Свої позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує наступним.
У відповідності до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором.
У разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (пункт 7.9 договору).
Постачальник поставив обладнання, яке зазначено в договорі, на підставі актів приймання-передачі товару № 10 від 27.02.2019 на суму 13 032 000,00 грн., № 11 від 27.02.2019 на суму 19 982 400,00 грн. та № 20 від 14.03.2019 на суму 10 425 600,00 грн., з простроченням поставки 83 та 98 днів відповідно.
Згідно з умовами договору та розрахунку штрафних санкцій покупцем нараховано постачальнику штрафні санкції за період прострочення з 06.12.2018 по 13.03.2019 включно на суму 6 802 704,00 грн., з них: пеня - 3 761 904,00 грн. та 7% штрафу - 3 040 800,00 грн.
Відповідач за первісним позовом у своєму відзиві від 11.07.2019 № 15/000-005626 на позовну заяву № 2-2-2-2-01-1360 від 12.06.2019 про стягнення пені та штрафу заперечує проти заявленого покупцем позову в повному обсязі, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з частиною другою статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Прострочення поставки товару відбулося не з вини відповідача (постачальника), яким вжито усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання, а у зв'язку з невчиненням позивачем (покупцем) дій - тривалим непогодженням, зволіканням з погодженням технічних та інших умов (параметрів) обладнання - до погодження яких постачальник не міг приступити до виготовлення обладнання, що підтверджується, зокрема, наступним:
згідно з п.п. 1.1, 2.1, 13.3 договору поставки № ЛГВ-701/11-18 від 07.08.2018, укладеного між сторонами (далі - Договір), постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, зазначений в специфікації (додаток № 1 до Договору), який відповідає технічним або іншим умовам, які пред'являються до товару;
відповідно до п. 1.8 «Інші вимоги» додатку № 3 «Технічні характеристики товару» до Договору «в строк 4-6 тижнів після підписання договору, але до початку виготовлення обладнання, в т.ч. закупівлі комплектуючих, надається технічна документація (українською мовою) і креслення на БКУ-1, 2, 3 блок підготовлення газу та блок розвантаження газу, а саме…», тобто до початку виготовлення товару (обладнання), постачальник зобов'язаний був надати покупцю технічну документацію і креслення та не вправі був приступити до виготовлення обладнання до погодження з покупцем усіх необхідних технічних та інших умов (параметрів) товару (обладнання), зокрема, оскільки у Договорі (специфікації, що є додатком № 3 до Договору) були вказані не всі технічні параметри товару, сторони зобов'язані були:згідно п. 1.3.2 розділу 1.3 «Технічні характеристики обладнання» додатку № 3 до Договору, погодити продуктивність по природному газу;згідно п. 2.2 підрозділу 2 розділу 1.4 «Основне обладнання» додатку № 3 до Договору, погодити тип установки осушування газу та місце підключення до початку виробництва блоку підготовлення газу (БПГ);згідно п. 3 розділу 1.5 «Загальні системи та вимоги до комплексу» додатку № 3 до Договору, погодити розміри та матеріал фланцевих з'єднань.
Відповідач (постачальник) неодноразово звертався до позивача (покупця) з проханнями щодо погодження технічних параметрів та надання інформації на виконання Договору, на підтвердження чого надав копії листів, але відповіді не отримував.
Листом № 2-2-2-03-3074 від 13.12.2018, отриманим постачальником 21.12.2018 (після передбаченого договором строку поставки комплексу), покупець надав зауваження до технологічної схеми та комплектації комплексу.
Лише листом № 2-0-2-02-3154 від 27.12.2018, отриманим постачальником 08.01.2019 (через місяць після настання строку поставки товару, передбаченого Договором), покупцем було погоджено технологічну схему поблочно (схема на блок компресорної установки - 1, 2 з блоком підготовки та завантаження, 3 з блоком розвантаження).
Таким чином, відсутні будь-які передбачені законом чи Договором підстави для притягнення відповідача (постачальника) до відповідальності та стягнення штрафних санкцій.
Відповідач за первісним позовом (постачальник) зазначає також, що своє зобов'язання ним виконано, претензії щодо кількості та/або якості товару відсутні. Доказів настання негативних наслідків, пов'язаних з порушенням строку поставки товару, позивачем за первісним позовом (покупцем) не надано.
Заявлений позивачем розмір штрафних санкцій з урахуванням вилучених за банківською гарантією грошових коштів становить більше 20% від ціни Договору, що є непропорційним, зважаючи на відсутність заподіяння позивачеві будь-яких збитків.
Відповідно до частини третьої статті 219 ГК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Одночасно з поданням відзиву на первісний позов відповідач за первісним позовом (постачальник) подав суду зустрічну позовну заяву від 11.07.2019 № 15/000-005627 про стягнення з позивача за первісним позовом (покупця) грошових коштів у сумі 8 974 704,00 грн.
Свої зустрічні позовні вимоги постачальник обґрунтовує наступним.
У відповідності до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
На виконання вищезгаданого Договору постачальником було здійснено поставку товару на загальну суму 43 440 000, 00 грн., тобто зобов'язання з поставки постачальником виконано у повному обсязі, що визнається покупцем (позивачем за первісним позовом) у своїй позовній заяві. Поставка товару завершена 14.03.2019.
Згідно з пунктом 2 специфікації (додаток № 3 до Договору) сторонами було визначено наступні умови та строки оплати товару: 30% - попередня оплата, 70% - оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів.
12.09.2018 покупцем здійснено попередню оплату в сумі 13 032 000, 00 грн. 04.04.2019 покупцем сплачено 19 982 400, 00 грн. , 21.06.2019 - 3 662 896, 00 грн. Загалом сплачено суму 36 677 296, 00 грн.
Таким чином, заборгованість покупця перед постачальником за отриманий згідно з Договором товар складає 6 802 704,00 грн. (43 440 000,00 - 36 677 296,00 = 6 802 704,00).
19.04.2019 постачальником (позивачем за зустрічним позовом) було направлено покупцю вимогу про оплату заборгованості за №15/026-003712, яка залишена покупцем без відповіді.
07.05.2019 постачальником було направлено покупцю претензію про оплату заборгованості за № 15/026-004063, яка залишена покупцем без відповіді.
Уникаючи виконання свого зобов'язання з оплати товару, покупець порушує умови Договору та вимоги статей 509, 525, 526, 629, 692, 712 ЦК України, статей 173, 174, 193 ГК України.
Крім того покупцем неправомірно отримано (стягнуто) з постачальника на підставі гарантії виконання зобов'язань № GRI0581КН18 від 06.08.2018, укладеної між постачальником та АТ «Райффайзен Банк Аваль», на підставі вимоги № 2-2-2-06-391 від 15.02.2019 суму в розмірі 2 172 000,00 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару за Договором, оскільки вина постачальника у несвоєчасній поставці товару відсутня, що підтверджується наданими з відзивом на первісну позовну заяву доказами.
Оскільки грошові кошти в сумі 2 172 000,00 грн. отримано покупцем неправомірно, тому у відповідності до статей 1212, 1213 ЦК України вони підлягають стягненню з покупця (відповідача за зустрічним позовом, позивача за первісним позовом) як безпідставно набуте майно (грошові кошти).
У своєму відзиві від 04.09.2019 за № 2-2-2-2-01-2012 на зустрічний позов покупець (відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним позовом) просить суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог повністю з огляду на таке.
Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що у зв'язку з простроченням поставки товару згідно з пунктами 7.1, 7.9 Договору він нарахував постачальнику штрафні санкції на суму 6 802 704,00 грн., яка є предметом первісного позову.
Відповідно до п. 7.11 Договору до оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених даним розділом «Відповідальність сторін», покупець на суму таких штрафних санкцій має право притримати оплату за товар.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Частина перша статті 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Покупець (відповідач за зустрічним позовом) не згоден з тим, що він прострочив строк оплати товару за Договором, оскільки він скористався притриманням, що прямо передбачено умовами Договору.
Покупець також заперечує проти вимоги постачальника (позивача за зустрічним позовом) щодо повернення (стягнення) суми гарантії в порядку статей 1212, 1213 ЦК України, посилаючись, зокрема на те, що покупець не отримував від постачальника кошти в сумі 2 172 000,00 грн. і останнім не надано жодних доказів сплати таких коштів покупцеві.
На думку покупця, твердження постачальника про те, що штрафні санкцій за несвоєчасну поставку товару в сумі 2 172 000,00 грн. стягнуто за Договором на підставі гарантії № GRI0581КН19 від 06.08.2018, є необґрунтованим, безпідставним і не відповідає чинному законодавству з огляду на те, що гарантія та неустойка (штраф, пеня) є окремими видами забезпечення виконання зобов'язання в силу статті 546 ЦК України та передбачене умовами Договору.
Постачальник (позивач за зустрічним позовом) у своїй відповіді від 16.09.2019 на відзив покупця на зустрічний позов не погоджується з наведеними покупцем у відзиві на зустрічний позов запереченнями та відхиляє їх, зазначаючи, зокрема, наступне.
Твердження покупця про те, що він не здійснив оплату поставленого товару на суму 6 802 704,00 грн., користуючись правом притримання оплати за товар до оплати постачальником штрафних санкцій за прострочення поставки в якості забезпечення виконання зобов'язання за Договором, є необґрунтованим та суперечить законодавству.
По-перше, стаття 546 ЦК України, на яку посилається покупець у відзиві на зустрічний позов, дійсно передбачає такий вид забезпечення виконання зобов'язань як притримання. Однак відповідно до статті 594 ЦК України право притримання полягає у притриманні кредитором у себе речі в разі невиконання боржником зобов'язання щодо її оплати до моменту виконання боржником зобов'язання.
Згідно зі статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Оскільки розрахунки за Договором здійснюються в безготівковій формі, грошові кошти, які підлягали оплаті за товар, не є річчю в розумінні статті 179 ЦК України, а також постачальник не порушував зобов'язань щодо оплати покупцю будь-яких речей, застосування покупцем притримання у себе грошових коштів, які підлягають оплаті за товар, не відповідає законодавчо визначеній сутності притримання, а відтак є протиправним.
Крім того відповідно до частини четвертої статті 614 ЦК України правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним, що виключає можливість застосування пункту 7.11 Договору, на який посилається покупець у своєму відзиві на зустрічний позов, як на підставу звільнення від відповідальності за нездійснення оплати отриманого від постачальника товару.
По-друге, прострочення поставки товару відбулося не з вини постачальника, а в зв'язку з несприянням та навіть перешкоджанням покупцем своєчасному здійсненню поставки товару за Договором - затримкою оплати авансу, непогодженням, зволіканням з погодженням технічних та інших умов (параметрів) обладнання - до погодження яких постачальник не міг приступити до виготовлення обладнання.
Відповідно до статті 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 ЦК України, згідно з якою в разі невиконання однією стороною у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку. Тому постачальник, згідно зі статтями 538, 693 ЦК України має право на відтермінування строку поставки, що підтверджує відсутність вини постачальника у порушенні строку поставки та виключає нарахування штрафних санкцій за період прострочення оплати авансу.
Таким чином, нарахування постачальнику штрафних санкцій за прострочення поставки товару та непроведення розрахунку за отриманий товар у зв'язку з притриманням штрафних санкцій, які не підлягають застосуванню, здійснено покупцем протиправно.
Щодо вимоги про стягнення коштів, отриманих покупцем за банківською гарантією, постачальник, зокрема, зазначає наступне.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 212 ЦК України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.
Оскільки прострочення поставки товару за Договором відбулося не з вини постачальника, а у зв'язку з несприянням і навіть перешкоджанням покупця своєчасній поставці товару, відповідно до статті 212 ЦК України обставина, необхідна для направлення вимоги за гарантією № GRI0581КН18 від 06.08.2018, не настала. Однак гарант, позбавлений в силу вимог законодавства права заперечувати на цій підставі пред'явленій вимозі, був вимушений сплатити покупцю 2 172 000,00 грн., що призвело до безпідставного отримання покупцем коштів за рахунок постачальника, який відшкодував гаранту (АТ «Райффайзен Банк Аваль») суму, сплачену ним за гарантією покупцю.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Посилання покупця, що договірний характер відносин покупця з постачальником виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України не заслуговує на увагу, оскільки покупець отримав кошти в сумі 2 172 000,00 грн. від АТ «Райффайзен Банк Аваль» не в рамках взаємовідносин покупця з постачальником за Договором.
Як зазначено в тексті гарантії GRI0581КН18 від 06.08.2018 вона забезпечує виконання принципалом (постачальником) зобов'язання за Договором, а також сплату неустойок (пені, штрафів), передбачених Договором, нарахованих з моменту виникнення у бенефіціара (покупця) права на їх нарахування, до дати вимоги. Відповідно покупець міг скористатися своїм правом вимоги оплати за гарантією за основним зобов'язанням (з поставки обладнання) або зі сплати неустойки (пені, штрафу), передбачених договором.
Оскільки покупець не відмовився від отримання виконання зобов'язання від постачальника з поставки обладнання (поставка виконана у повному обсязі і прийняти покупцем без зауважень), а також не скористався правом пред'явлення вимоги за гарантією повернення авансового платежу, що свідчить про відсутність наміру відмовитися від поставки обладнання за Договором, вимога покупця за гарантією могла стосуватися виключно сплати неустойки (пені, штрафу), передбачених Договором.
Таким чином, враховуючи отримання покупцем виконання зобов'язання з поставки товару від постачальника у повному обсязі, а також відсутність підстав для нарахування покупцю штрафних санкцій, отримання покупцем грошових коштів за банківською гарантією є безпідставним збагаченням покупця за рахунок постачальника, а відтак ці кошти підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом на підставі статті 1212 ЦК України.
У своїх запереченнях на відзив на зустрічний позов покупець не погоджується з позицією постачальника. Зокрема, покупець, погоджуючись з тим, що статтею 594 ЦК України «не регулюється» такий вид забезпечення виконання зобов'язань, як притримання оплати за отриманий товар до оплати постачальником штрафних санкцій, наполягає на тому, що таке право передбачено умовами Договору, з якими покупець погодився, укладаючи договір.
Покупець також не погоджується з тим, що прострочення поставки товару відбулось не з вини постачальника. Покупець вважає, що згідно умов Договору була необхідність лише надання технічної документації та креслення на товар з метою перевірки відповідності технічним характеристикам, визначеним умовами Договору, а погодження технічної документації Договором не передбачено.
Покупець наголошує, що умовами Договору не встановлено строку здійснення попередньої оплати і початок перебігу строків поставки товару не поставлено в залежність від здійснення передоплати. Позивач стверджує, що єдиною передумовою є здійснення передоплати до самого факту поставки.
Покупець у своїх запереченнях на відповідь на відзив за зустрічним позовом не погоджується з вимогою постачальника щодо повернення (стягнення) у порядку ст. ст. 1212, 1213 ЦК України грошових коштів, отриманих покупцем за банківською гарантією. Покупець зазначає, що отримання ним коштів за гарантією відбулося у зв'язку з порушенням умов Договору постачальником, а тому твердження постачальника, що у даному випадку відсутній договірний характер правовідносин є необґрунтованим.
Покупець вважає, що постачальник необґрунтовано ототожнює гарантію та неустойку (штраф, пеню), оскільки гарантія була застосована у зв'язку із невчасним виконанням основного зобов'язання, а не сплатою штрафних санкцій.
За клопотанням представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом, постачальника) ухвалою від 31.10.2019 суд долучив до матеріалів справи Висновок науково-правової експертизи від 24.10.2019 № 126/216-с та Висновок спеціаліста від 25.10.2019.
Щодо первісного позову АТ «Укргазвидобування» до ТОВ «Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування» про стягнення 6 802 704,00 грн., з них: 3 761 904,00 грн. пені та 3 040 800,00 грн. штрафу, суд констатує наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частин першої та другої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частинами першою та другою статті 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Поряд з цим, згідно статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 219 ГК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений сторонами у цій справі Договір за своєю правовою природою є договором поставки з елементами договору підряду, зважаючи на те, що товар (обладнання) виготовляється саме для цього покупця та для використання його покупцем у певних умовах, на певному об'єкті, а відтак цей товар (обладнання) має відповідати певним технічним характеристикам (параметрам). Тому згідно з умовами Договору технічна документація та креслення на згаданий товар (обладнання) надаються у строк 4-6 тижнів після укладення Договору постачальником покупцеві для перевірки покупцем (за твердженням покупця - позивача за первісним позовом: лише для перевірки) та узгодження сторонами (за твердженням постачальника - відповідача за первісним позовом) до початку виготовлення обладнання.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши обставини справи та пояснення сторін, суд дійшов висновку, що надані постачальником покупцю технічна документація і креслення на товар (обладнання) мали бути не лише перевірені покупцем, але й узгоджені сторонами, оскільки технічні та інші умови (параметри) цього товару (обладнання) мають відповідати певним умовам його експлуатації в певному місці. Це підтверджується як умовами Договору, так і змістом листування сторін щодо узгодження технічних характеристик товару (обладнання).
Зокрема, це підтверджується: змістом пунктів 1.1, 2.1, 13.3 Договору, відповідно до яких постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар, який відповідає технічним або іншим умовам, які пред'являються до нього; змістом додатку № 3 «Технічні характеристики Товару» до Договору, який є невід'ємною частиною Договору.
Зважаючи на те, що у Договорі та у додатках до нього, які є невід'ємною частиною Договору, були визначені не усі технічні параметри товару (обладнання), сторони домовилися додатково погодити (після укладення договору, але до початку виготовлення обладнання) необхідні технічні параметри товару, зокрема: погодити продуктивність по природному газу (п. 1.3.2 розділу 1.3 «Технічні характеристики обладнання» додатку № 3 до Договору); погодити тип установки осушування газу та місце підключення до початку виробництва блоку підготовлення газу (БПГ) (п. 2.2 підрозділу 2 розділу 1.4 «Основне обладнання» додатку № 3 до Договору); погодити розміри та матеріал фланцевих з'єднань (п. 3 розділу 1.5 «Загальні системи та вимоги до комплексу» додатку № 3 до Договору).
Необхідність погодження з покупцем (позивачем за первісним позовом) технічних параметрів обладнання визнавалася самим покупцем у його листах постачальнику та у протоколах робочих зустрічей та нарад за участю сторін. Постачальник (відповідач за зустрічним позовом) звертався до покупця щодо погодження технічних параметрів на виконання Договору, зокрема, листами № 15/000-011724 від 17.09.2018, № 15/000-012020 від 25.09.2018, № 15/000-012745 від 12.10.2018, № 15/000-013371 від 30.10.2018, № 15/000-013472 від 31.10.2018, № 15/000-015005 від 28.112018, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Погодження технічних параметрів обладнання відбувалося впродовж усього договірного строку поставки товару (до 05.12.2018), а також після його спливу.
Зокрема, 01.11.2018 відбулась нарада з питань виконання договорів, у тому числі Договору № ЛГВ-701/11-18 від 07.08.2018, на якій сторони вирішили питання щодо розгляду та погодження покупцем технологічних схем і креслень, програми та методики випробувань, відкоригованих креслень із специфікаціями по блокам, а також щодо надання покупцем постачальнику експлікації плану розташування комплексу обладнання на місцевості та погодження алгоритмів та інших параметрів САУ після погодження технологічних схем.
Лише після наради покупцем (позивачем за первісним позовом) листом № 2-10-2-02-2766 від 09.11.2018 було надано постачальнику експлікацію розташування комплексу на місцевості, що дозволило останньому розпочати виготовлення технічної документації.
Лише листом № 2-0-2-02-3154 від 27.12.2018, отриманим постачальником 08.01.2019, покупцем (позивачем за первісним позовом) було погоджено технологічну схему поблочно (схема на блок компресорної установки - 1, 2 з блоком підготовки та завантаження, з блоком розвантаження), тобто це погодження постачальник отримав від покупця більше ніж через місяць після настання строку поставки товару за Договором.
Щодо необхідності визначення усіх технічних параметрів обладнання та необхідності відтермінування поставки обладнання у зв'язку з тривалим непогодженням його технічних параметрів постачальник звертався не лише до покупця, що підтверджується численними листами, копії яких є у справі, але й до Центральної конфліктної комісії НАК «Нафтогаз України» листом № 15/000-0006271 від 22.01.2019, якою було визнано наявність підстав для відтермінування строку поставки обладнання за Договором і прийнято рішення про відсутність заперечень щодо внесення змін до Договору стосовно строку поставки обладнання (копія витягу з протоколу № 138/ЦКК від 23.01.2019 долучена до справи). Однак, навіть отримавши таке рішення Центральної конфліктної комісії про наявність підстав для продовження строку поставки обладнання, покупець (позивач за первісним позовом) наполягав на сплаті постачальником штрафних санкцій, як передумови перенесення строку поставки обладнання (копія протоколу засідання тендерного комітету покупця № 169 від 29.01.2019 долучена до справи).
Судом долучено до матеріалів справи Висновок спеціаліста (завідуючого кафедри прикладної гідроаеромеханіки і механотроніки Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», доктора технічних наук, професора Луговського О.Ф. та професора кафедри прикладної гідроаеромеханіки і механотроніки того ж університету, кандидата технічних наук Турика В.М.) від 25 жовтня 2019 року «Щодо можливості виготовлення комплексу обладнання для компримування природного газу ( Святогірського ГКР, Лютнянського ГР), його підготовлення, завантаження в автомобільний транспорт та розвантаження газу із подаванням в газотранспортну систему», яким суд може скористатися під час дослідження доказів.
Для дослідження спеціалістам було надано «Технічні характеристики товару» Додаток № 3 до Договору № ЛГВ-701/11-18 від 07.08.2018 року. Спеціалістам були поставлені наступні питання для дослідження (надання висновку): 1) Чи містять надані для дослідження «Технічні характеристики товару» достатньо інформації (технічних параметрів) для можливості виготовлення комплексу обладнання з компримування природнього газу, його підготовлення, завантаження в автомобільний транспорт та розвантаження газу з подаванням його (газу) в газотранспортну систему (далі - Комплекс обладнання)?; 2) Чи можливе виготовлення Комплексу обладнання без додаткового визначення (уточнення, погодження) технічних параметрів, вказаних у «Технічних характеристиках товару»?
Спеціалістами надані наступні висновки:
1. Надані для дослідження «Технічні характеристики товару» не містять достатньої інформації для виготовлення комплексу обладнання з компримування природного газу, його підготовлення, завантаження в автомобільний транспорт та розвантаження газу із подаванням його в газотранспортну систему.
З метою забезпечення можливості виготовлення Комплексу обладнання необхідно додатково визначити (погодити) ряд суттєвих технічних параметрів, в тому числі:
- тип установки осушування газу та місце підключення;
- розміри та матеріал фланцевих з'єднань;
- продуктивність по природному газу;
- технологічні схеми основних блоків (БКУ-1, БКУ-2, БКУ-3, БЗГ, БРГ);
- параметри міжблочних інженерних мереж (трубопроводів, кабельних мереж тощо).
2. Виготовлення Комплексу обладнання за наданими для дослідження «технічними характеристиками товару» без додаткового визначення (уточнення, погодження) технічних параметрів, зокрема, вказаних у пункті 1, не є можливим.
3. Для забезпечення можливості виготовлення Комплексу обладнання доцільно додатково розробити та затвердити технічне завдання, в якому визначити додаткові технічні параметри, зокрема, зазначені в пункті 1.
З огляду на викладене наявними у справі доказами постачальником (відповідачем за первісним позовом) доведено відсутність на дату завершення строку поставки остаточно визначених покупцем (позивачем за первісним позовом) технічних параметрів обладнання, яке мало бути виготовлене та поставлене за Договором, а також затягування погодження технічних параметрів обладнання та ненадання необхідної для його виготовлення інформації покупцем протягом строку поставки, що позбавило постачальника можливості здійснити виготовлення та поставку товару (обладнання) у визначений Договором строк, а відтак, постачальником (відповідачем за первісним позовом) доведено відсутність його вини у порушенні зобов'язання щодо поставки товару у визначений Договором строк.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, досліджені докази та надані пояснення сторін, приймаючи до уваги висновок спеціалістів, керуючись, зокрема, статтями 193, 219, 221 ГК України та статтями 613, 614 ЦК України, суд дійшов висновку, що первісний позов у цій справі не підлягає задоволенню.
Щодо зустрічного позову ТОВ «Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування» до АТ «Укргазвидобування» про стягнення грошових коштів у сумі 8 974 704, 00 грн.(у тому числі 6 802 704, 00 грн. боргу з оплати за отриманий покупцем товар та 2 172 000, 00 грн. безпідставно набутих покупцем грошових коштів) суд вирішує наступне.
Згідно з пунктом 1.1 Договору постачальник (позивач за зустрічним позовом) зобов'язується поставити покупцеві (відповідачеві за зустрічним позовом) товар, зазначений у специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Свої зобов'язання постачальник виконав у повному обсязі 14.03.2019.
У пункті 2 специфікації до Договору сторони визначили наступні умови оплати товару: 30% попередня оплата, 70% оплата по факту поставки протягом 30-ти календарних днів.
Із загальної вартості товару, що складає 43 440 000, 00 грн., покупцем сплачено постачальнику 36 637 296, 00 грн. (12.09.2018 сплачено 13 032 000, 00 грн., 04.04.2019 - 19 982 400, 00 грн., 21.06.2019 - 3 662 896, 00 грн.).
Станом на день подання постачальником (позивачем за зустрічним позовом) до покупця (відповідача за зустрічним позовом) зустрічної позовної заяви, а також і на даний час заборгованість покупця перед постачальником становить суму 6 802 704, 00 грн. (43 440 000, 00 - 36 637 296, 00 = 6 802 704, 00).
Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З огляду на вищевикладене покупець (відповідач за зустрічним позовом) усупереч умов Договору (п.1.1 Договору та п.2 специфікації до Договору) та вимог Закону (ст.193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 692, 712 ЦК України) не сплатив постачальнику (позивачеві за зустрічним позовом) повної ціни переданого товару і на даний час його заборгованість перед постачальником за отриманий товар складає суму 6 802 704, 00 грн.
Покупець не заперечує ні щодо факту несплати ним повної ціни переданого постачальником товару, ні щодо суми заборгованості у розмірі 6 802 704,00 грн. за отриманий товар.
Покупець вважає, що він скористався правом притримання оплати за товар, що передбачено пунктом 7.11 Договору, на підставі якого до оплати постачальником передбачених розділом «Відповідальність сторін» штрафу та пені покупець на суму таких санкцій має право притримати оплату за товар.
Нарахувавши постачальнику штрафні санкції за прострочення поставки товару на суму 6 802 704,00 грн., яка є предметом первісного позову, покупець в якості забезпечення виконання зобов'язання за Договором притримав оплату за товар на цю ж суму до сплати постачальником штрафних санкцій.
В обґрунтування своєї позиції покупець посилається на статтю 546 ЦК України, за якою виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Суд не може погодитися з такою позицією покупця (відповідача за зустрічним позовом), оскільки згідно зі статтею 594 ЦК України право притримання полягає у притриманні кредитором у себе речі у разі невиконання боржником зобов'язання щодо оплати цієї речі до виконання боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати права та обов'язки, а оскільки розрахунки за Договором здійснюються у безготівковій формі, грошові кошти, які підлягали сплаті покупцем за товар, не є річчю в розумінні статей 179 та 594 ЦК України. До того ж постачальник не порушував зобов'язань щодо оплати покупцю будь-якої речі.
Відтак, притримання покупцем грошових коштів, які за умовами Договору і за вимогою Закону покупець зобов'язаний сплатити за прийнятий ним товар, не відповідає законодавчому визначенню притримання і є протиправним.
У відповідності до частини четвертої статті 614 ЦК України правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним, що виключає застосування пункту 7.11 Договору, як підстави для звільнення від відповідальності покупця за умисне порушення ним зобов'язання щодо оплати постачальнику повної ціни прийнятого товару.
Крім того, як встановлено судом у цій справі, нараховані покупцем (позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом) штрафні санкції не підлягають стягненню з постачальника (відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом) і первісний позов не підлягає задоволенню, оскільки останнім доведено відсутність його вини у порушенні зобов'язання щодо поставки товару у визначений Договором строк.
За таких обставин позовні вимоги постачальника (позивача за зустрічним позовом) щодо стягнення з покупця (відповідача за зустрічним позовом) заборгованості в сумі 6 802 704,00 грн. за переданий постачальником і прийнятий покупцем товар є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення з покупця (відповідача за зустрічним позовом) на користь постачальника (позивача за зустрічним позовом) грошових коштів у сумі 2 172 000,00 грн., отриманих покупцем за банківською гарантією, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Стаття 560 ЦК України визначає гарантією односторонній правочин, який створює зобов'язання, за яким банк (Гарант) гарантує перед кредитором (Бенефіціар) виконання боржником (Принципал) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним видом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Статтею 562 ЦК України встановлено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Частиною першою статті 569 ЦК України передбачено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
У відповідності до пункту 10.2 Договору вимоги забезпечення виконання зобов'язань по Договору постачальником: забезпечення виконання зобов'язань по Договору здійснюється до укладення Договору в один із способів: надання банківської гарантії виконання зобов'язань по Договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії виконання зобов'язань постачальником за Договором, яка є Додатком № 5 до Договору та її сума повинна бути не менше 5% від загальної вартості Договору.
Постачальником при укладенні Договору надано банківську гарантію № GRI0581КН18 від 06.08.2018 (Гарант - АТ «Райффайзен Банк Аваль»). Згідно з умовами гарантії Гарант безвідклично та безумовно та без заперечень зобов'язується виплатити бенефіціару на письмову вимогу будь-яку суму, вказану в письмовій вимозі бенефіціара, що не перевищує 2 172 000,00 грн., не пізніше 10 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом (постачальником) зобов'язань, в забезпечення якого видана ця гарантія.
Ця гарантія забезпечує виконання принципалом зобов'язань за вказаним вище Договором, а також сплату неустойок (пені, штрафів), передбачених Договором, нарахованим з моменту виникнення у бенефіціара (покупця) права на їх нарахування, до дати вимоги. Ця банківська гарантія є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони гаранта, принципала та бенефіціара.
У зв'язку з простроченням поставки товару покупцем була заявлена вимога від 15.02.2019 № 2-2-2-06-391 по вищезгаданій банківській гарантії до АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Гарант), в якій покупець повідомив Гаранта про невиконання постачальником поставки товару станом на 14.02.2019 та настання гарантійного випадку.
При цьому у вказаній вимозі не було конкретизовано, які саме вимоги до постачальника мають бути задоволені за рахунок гарантійного платежу.
Відповідно до повідомлення Гаранта від 06.03.2019 № Д3-2-КБ/3/195, адресованого постачальнику, Гарант здійснив сплату грошових коштів по гарантії у сумі 2 172 000,00 грн. за отриманою від покупця вимогою на користь останнього за рахунок власних коштів 05.03.2019, що не заперечується покупцем.
На підставі статті 569 ЦК України на вимогу Гаранта, викладену ним у тому ж повідомленні від 06.03.2019 № Д3-2-КБ/3/195, постачальник (позивач за зустрічним позовом) відшкодував Гаранту в порядку регресу суму 2 172 000,00 грн., сплачену Гарантом за гарантією покупцю (відповідачу за зустрічним позовом), що підтверджується платіжними дорученнями № 51 від 28.03.2019; № 88 від 28.03.2019; № 93 від 29.03.2019; № 94 від 29.03.2019, копії яких є у матеріалах справи.
Матеріали справи також містять Висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 24.10.2019 № 126/216-е, проведеної у відповідності до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» на запит товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування» щодо наступних питань: 1) Чи виконує Банк-Гарант, здійснюючи платіж за гарантією, виданою в забезпечення виконання Договору, повністю або у певній частині (в межах суми гарантії), грошове зобов'язання принципала (постачальника) за Договором?; 2) Чи зменшується обсяг грошових зобов'язань принципала (постачальника) перед покупцем за Договором на суму отриманих покупцем від Банка-Гаранта грошових коштів за гарантією, виданою в забезпечення виконання Договору?; 3) Чи є отримання покупцем виконання зобов'язання від постачальника та одночасно від Банка-Гаранта неправомірним отриманням подвійного виконання зобов'язання? Чи є це підставою для стягнення постачальником з покупця суми коштів, отриманих покупцем від Банка-Гаранта, в разі виконання постачальником зобов'язань (поставка продукції та сплата штрафних санкцій за Договором) перед покупцем у повному обсязі, на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набутого покупцем майна за рахунок постачальника, враховуючи, що підстава, на якій були набуті ці кошти, відпала в момент сплати штрафних санкцій постачальником?
Висновки науково-правової експертизи з вищевикладених питань наступні: 1) Гарант, здійснивши платіж за банківською гарантією виконання, виданою в забезпечення виконання Договору та сплати неустойки за ним, виконав у певній частині (в межах суми гарантії) зобов'язання Принципала (Постачальника) за Договором щодо сплати Покупцю (Бенефіціару) неустойки (штрафу, пені);
2) обсяг зобов'язань Постачальника (Принципала) перед Покупцем зі сплати неустойки за Договором зменшився на суму отриманих Покупцем (Бенефіціаром) від Гаранта грошових коштів за банківською гарантією виконання;
3) якщо неустойка за Договором буде сплачена без врахування сум коштів, сплачених Покупцю Гарантом за банківською гарантією виконання, це буде свідчити про безпідставне набуття Покупцем майна за рахунок Постачальника у сумі, сплаченій Гарантом за гарантією (ст. 1212 ЦК України), оскільки такі кошти будуть вважатись такими, що набуті Покупцем без достатньої правової підстави.
Суд погоджується з такими висновками науково-правової експертизи з огляду, зокрема, на те, що належне виконання забезпечувального зобов'язання (сплата Гарантом суми гарантії бенефіціару-покупцю) припиняє одночасно з забезпечувальним (гарантійним) зобов'язанням зобов'язання, виконання якого забезпечено гарантією (основне зобов'язання по відношенню до забезпечувального), у сумі сплачених за гарантією коштів, оскільки бенефіціар (покупець), реалізуючи права на забезпечення, одержує те, що він мав би одержати, якщо б зобов'язання принципалом (постачальником) було виконано належним чином.
У заявленій покупцем вимозі від 15.02.2019 № 2-2-2-06-391 по банківській гарантії від 06.08.2018 №GRI0581КН18 до Гаранта (АТ «Райффайзен Банк Аваль») не було зазначено, які саме вимоги покупця, виконання яких забезпечено гарантією, мають бути задоволені за рахунок гарантійного платежу. Гарантією було встановлено, що вона забезпечує виконання постачальником зобов'язань за Договором, а також сплату неустойки (пені, штрафу), передбачених Договором, нарахованих з моменту виникнення у бенефіціара (покупця) права на їх нарахування до дати вимоги.
На момент пред'явлення покупцем вимоги Гаранту поставка товару постачальником була прострочена, внаслідок чого постачальнику була нарахована покупцем неустойка (пеня та штраф), позовні вимоги про стягнення якої з постачальника є предметом спору за первісним позовом у цій справі. Право нарахування пені та штрафу за Договором у сумі, що відповідає сумі гарантії, у покупця (бенефіціара) виникло до моменту пред'явлення вимоги покупця до Гаранта. Поряд з цим, у договорі відсутні будь-які положення щодо заздалегідь визначених сторонами збитків, які б сторони могли встановити, відступивши в силу договору від відповідних положень законодавства на підставі статей 3, 6, 627 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, обставини та матеріали справи, зокрема, зміст Договору та зобов'язань постачальника за Договором (зобов'язання щодо поставки товару, яке не є грошовим зобов'язанням, і зобов'язання щодо сплати неустойки, яке є грошовим), зміст гарантії та вимоги за гарантією, суд дійшов висновку, що в результаті виконання Гарантом зобов'язання за гарантією відбулось не лише припинення виконання зобов'язання Гаранта за гарантією, а й припинення зобов'язання постачальника саме щодо сплати неустойки за Договором у сумі, яка відповідає сумі коштів, що була сплачена Гарантом покупцю (бенефіціару), оскільки сплатою грошових коштів не припинилося зобов'язання щодо поставки товару, яке не є грошовим зобов'язанням, постачальник поставив, а покупець прийняв товар без зауважень щодо його кількості, комплектності та якості.
Таким чином, Гарант, здійснивши платіж за гарантією, виданою в забезпечення виконання Договору та сплати неустойки за ним, виконав у межах суми гарантії (у сумі 2 172 000,00 грн.) зобов'язання постачальника (принципала) за Договором щодо сплати покупцю (бенефіціару) неустойки (пені та штрафу) у сумі 2 172 000,00 грн., а відтак обсяг зобов'язань постачальника перед покупцем зі сплати неустойки, якщо б вона підлягала сплаті, зменшився б на згадану суму.
Тому з урахуванням вищевикладеного, якщо б заявлена покупцем (позивачем за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом) до стягнення з постачальника (відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом) неустойка в сумі 6 802 704,00 грн. підлягала сплаті, обсяг зобов'язань постачальника перед покупцем по сплаті неустойки зменшився б на 2 172 000,00 грн., оскільки Гарант, здійснивши платіж за гарантією, виданою в забезпечення виконання Договору та сплати неустойки за ним, виконав у межах суми гарантії зобов'язання постачальника за Договором щодо сплати покупцю неустойки (пені та штрафу) у сумі 2 172 000,00 грн.
Сплата постачальником неустойки за Договором в сумі 6 802 704,00 грн. без врахування суми 2 172 000,00 грн., сплаченої покупцю Гарантом за гарантією, свідчила б про безпідставне набуття покупцем майна (грошових коштів) за рахунок постачальника у сумі 2 172 000,00 грн., сплаченій Гарантом за гарантією (ст. 1212 ЦК України), оскільки такі кошти вважалися б такими, що набуті без достатньої правової підстави.
Суд, розглядаючи первісний позов у цій справі, дійшов висновку, що неустойка (пеня та штраф) не підлягає сплаті постачальником покупцю через відсутність вини постачальника в простроченні поставки, а відтак у нього відсутні зобов'язання перед покупцем зі сплати неустойки, але в забезпечення виконання Договору та сплати неустойки покупець отримав за рахунок постачальника суму 2 172 000,00 грн., сплачену Гарантом за гарантією виконання зобов'язань за Договором. Між тим зобов'язання щодо поставки товару за Договором постачальником виконані і покупцем товар прийнятий без зауважень, а зобов'язання щодо сплати неустойки за прострочення поставки товару відсутні, оскільки відсутня вина постачальника у простроченні поставки товару.
Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що сплачені покупцю Гарантом за гарантією виконання зобов'язань за Договором грошові кошти є відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном за рахунок постачальника у сумі 2 172 000,00 грн..
За таких обставин зустрічні позовні вимоги постачальника (позивача за зустрічним позовом) щодо стягнення з покупця (відповідача за зустрічним позовом) безпідставно набутих грошових коштів у сумі 2 172 000,00 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, а відтак зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 8 974 704,00 грн.
Заперечення покупця (відповідача за зустрічним позовом та позивача за первісним позовом) спростовуються вищевикладеним.
Зокрема, не заслуговує на увагу твердження покупця у відзиві на зустрічний позов, що договірний характер відносин покупця з постачальником виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України, оскільки покупець отримав кошти в сумі 2 172 000,00 грн. від Гаранта (АТ «Райффайзен Банк Аваль») не в межах взаємовідносин покупця з постачальником за Договором.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору суд покладає на позивача за первісним позовом; витрати за зустрічним позовом по сплаті судового збору покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
Позивач за зустрічним позовом подав заяву про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, у якій зазначає, що докази на підтвердження розміру фактичних витрат не можуть бути подані до ухвалення рішення у зв'язку з передбаченими договором умовами оплати витрат на правничу допомогу та просить суд розглянути питання щодо розподілу судових витрат на підставі документів, що будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення по справі.
Згідно з ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1-2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, що понесені позивачем за зустрічним позовом у справі.
Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 123, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу, суд
1. У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства “Укргазвидобування” до товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування” про стягнення 6802704,00 грн. відмовити.
2. Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування” до акціонерного товариства “Укргазвидобування” про стягнення 8974704,00 грн. задовольнити.
3. Стягнути з акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування” (40029, м. Суми, пр-т Курський, 6, ідентифікаційний код 33699090) грошові кошти в сумі 8974704 грн. 00 коп. і судовий збір у сумі 134621 грн. 00 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, що понесені позивачем у справі за зустрічним позовом, на 03.01.2020 об 11:40, встановивши йому п'ятиденний строк для подання доказів щодо розміру, понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28 грудня 2019 року.
Суддя В.В. Яковенко